Ринок цінних паперів (1998)

Торгівля цінними паперами може здійснюватися не тільки у стінах біржі, а й за її межами, на позабіржовому ринку.

Отже, вторинний ринок складається з двох частин: організованого ринку — фондові біржі та неорганізованого — позабіржового «вуличного» (дилерського) ринку.

Значення дилерського ринку в різних країнах різне. У деяких країнах торгівля поза біржею не відіграє суттєвої ролі, в інших її навіть заборонено, наприклад у Німеччині. Водночас у багатьох країнах на дилерському ринку знаходиться значна кількість цінних паперів. Найбільшого розвитку «вуличний» ринок набув у США та Канаді.

На позабіржовому ринку продаються облігації та не включені у біржовий список акції. Ціни на ньому, як правило, встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем. На цьому ринку посередником є дилер, що виступає як агент в угоді з клієнтом.

Дилери, як правило, спеціалізуються по-різному: одні — торгують акціями, інші — облігаціями корпорацій, ще інші —державними цінними паперами. Вони купують деяку кількість цінних паперів як запас, який потім розпродають, виходячи з ринкової кон’юнктури.

Дилери можуть займати на ринку цінних паперів довгі і короткі позиції. Якщо дилер сформував запас цінних паперів з метою наступного перепродажу, то за біржовою термінологією це означає, що він займає довгу позицію. Проте в умовах сприятливої ринкової ситуації дилер може продавати цінні папери, навіть не маючи їх на руках. У таких ситуаціях кажуть, що на ринку зайнято коротку позицію.

Дилери на «вуличному» ринку можуть здійснювати угоди, домовляючись один з одним навіть по телефону. Якщо угоди здійснюються на доручення клієнта, то останньому надсилається письмове повідомлення, а з рахунку клієнта знімаються гроші у разі купівлі цінних паперів чи списуються цінні папери у разі їх продажу.

Отже, типова операція з цінними паперами виконується за такою схемою: отримавши замовлення від покупця, вповноважений представник інвестиційно-дилерської фірми перевіряє, чи включені замовлені цінні папери в біржовий список. Якщо так — замовлення передається трейдеру — представнику фірми на біржі. Якщо ні — включається механізм «вуличного» ринку.

В Україні вторинний ринок цінних паперів, зокрема «вуличний», має ще досить стихійний характер.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» не дає чіткої класифікації фізичних та юридичних осіб — учасників ринку цінних паперів, а особливо посередників на такому ринку. Але законом не забороняється торгівля на дилерському ринку.

У лютому 1996 р. в нашій країні зареєстровано Позабіржову фондову торговельну систему (ПФТС) як асоціацію повноправних учасників.

Ідея такої асоціації виникла давно, але втілитися у життя вона змогла лише за проектом USAID щодо розвитку ринків капіталу та з допомогою компанії «Barents group».

Сьогодні ПФТС об’єднує 84 учасники (16 банків, 68 небанківських установ), зокрема такі відомі структури на фондовому ринку України, як «Комекс брок», «Софія-ЦП», «Діком», «Продекспорт», «Кінто», «Рейдер». До асоціації ввійшли також комерційні банки, у тому числі «Україна», Промінвестбанк, Укрінбанк, «Аваль», «Беркомбанк», «Кредит-Дніпро», «Мрія» та ін.

До головного терміналу, який знаходиться у Києві, вже приєдналися брокери Донецька, Харкова, Дніпропетровська. Найближчим часом ПФТС планує приєднати до своєї мережі інші обласні центри України.

ПФТС сьогодні єдина торговельна система, де налагоджений вторинний обіг цінних паперів.

У її лістингу 168 емітентів. Здебільшого котируються акції відкритих акціонерних товариств, які виникли на основі колишніх державних підприємств. В обігу перебувають також цінні папери емітентів, заснованих приватним капіталом.

Крім того, досить активним є вторинний ринок облігацій внутрішньої державної позики.

Однак, незважаючи на те, що в лістингу ПФТС є цінні папери таких відомих емітентів, як «Укррічфлот», банк «Україна», УФГ, цінні папери великих виробничих підприємств, — ліквідних акцій в Україні нині немає, оскільки надто великою є різниця між ціною пропонування та ціною попиту — спред. Звичайно, це позначається на ліквідності ринку в цілому. Крім того, сьогодні більшість угод зв’язана зі зміною структури капіталу, а не зі спекуляцією. Іншими словами, заінтересовані інвестори купують великі чи навіть контрольні пакети акцій тільки для того, щоб мати вплив на акціонерне товариство. На ринок такі цінні папери, як правило, більше не повертаються.

Втім, намітились і позитивні для фондового ринку процеси. Торговці все частіше виставляють акції і на купівлю, і на продаж. Зустрічні котирування — дрібненький, але все ж таки це крок до справжнього ринку.

Хоч ПФТС ще не має нині елементарних інститутів, властивих ринкам розвинутих країн, але працює в режимі реального часу. Тобто угоди укладають у день торгів. Якщо брокер уводить у систему інформацію про купівлю-продаж цінних паперів, він уже мусить укласти угоду саме за такою ціною. Це і є принцип «поставка проти платежу». У системі нормального ринку це легко робити через депозитарій та кліринговий банк. Але за відсутності таких структур повністю запровадити цей принцип неможливо. Такий механізм в ПФТС тільки розробляється на основі певних банківських операцій.

Головне завдання нині — забезпечити належну динаміку зростання кількості угод у системі.

Зараз ПФТС є однією з найбільш динамічно розвинутих систем фондової торгівлі в Україні (табл.10.1).

Протягом усього періоду діяльності ПФТС було зареєстровано угод на загальну суму $ 647932.