Аналіз національної економіки (2003)
6.3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення пропозиції грошей і попиту на них

Отже, рівновага на грошовому ринку досягається за умови

Тому важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на гроші.
Пропозиція грошей у поточному періоді залежить від:
пропозиції грошей у попередньому періоді;
обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦПК);
обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦПП);
обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (ВК);
обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).
Ураховуючи зазначене, пропозицію грошей можна виразити формулою:

де t, t – 1 — поточний період t та попередній період (t – 1).
Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (SЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (SВ):

З наведеної формули окремих розрахунків потребує обсяг грошово-кредитної емісії. До емісії уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування для забезпечення потрібних видатків з державного бюджету, а також за рахунок емісії знімається інфляційне навантаження.
Загальна кредитна емісія (МСЕ) визначається кредитами:
на покриття дефіциту бюджету (СrБД);
покриття внутрішнього боргу (СrВБ);
рефінансування банків (СrРБ);
купівлю валюти до офіційного валютного резерву (СrВ).
Отже, загальна кредитна емісія розраховується за формулою


Безперечно, існують і інші моделі визначення пропозиції грошей. Більш детально це питання розглядається макроекономічною теорією.
Для визначення попиту на гроші (МD) використовується, як правило, формула І. Фішера:

де МD — попит на гроші; V — швидкість обертання грошей; Р — середній рівень цін; Y — обсяг реального ВВП.
Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу:

де k — частка річних доходів (від Р·Y), яку бажають мати суб’єкти ринку в грошовій формі.
За своєю сутністю коефіцієнт k є оберненим відносно швидкості обігу грошей, тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера і Пігу не існує.
Відомі також інші моделі, зокрема модель попиту на гроші Баумоля—Тобіна.