Управління проектами
6.3. Особливості стрілчастих графіків
Параметри сіткового графіка розміщуються на схемі таким чином (рис. 6.8):
Для проекту організації комп’ютерного центру стрілчастий графік матиме такий вигляд (рис. 6.9). Як бачимо, на ньому з’явилися так звані фіктивні роботи, зображені пунктирною лінією, притаманні саме цьому виду сіткового планування.
Фіктивна робота — це робота, яка не існує і не має тривалості. Вона використовується для спрощення графічної побудови графіка, щоб не було двох робіт з однаковими подіями початку і завершення. У наведеному проекті, наприклад, три роботи — 811, 812 і 813 — повинні були б мати однакові події початку і завершення, оскільки всі вони виконуються паралельно і для всіх них є спільною наступна робота 831. Тому вводяться додаткові фіктивні роботи (які не мають ані коду, ані тривалості, бо їх не існує), щоб уникнути цієї ситуації.
Параметри стрілчастого графіка обчислюються за тими ж кроками, що й у графіках передування, проте методика обчислення може бути дещо іншою, що, втім, не позначиться на підсумку.
Якщо вважати, що виконання проекту починається з нульової позначки у часі, то параметри визначатимуться за формулами:
EFі = ESі + tі; [6.7]
ESі + 1 = EFі. [6.8]
LSі = LFі – tі; [6.9]
LFі = LSі + 1. [6.10]
Запас часу визначається за тією самою формулою, що й у графіках передування.
Як видно з рис. 6.9, стрілчастий графік, обчислений іншим способом, також показав, що виконання проекту триватиме 24 тижні. Тобто використання будь-якого виду сіткового графіка і будь-якої методики обчислення його параметрів не впливають на величину останніх і дають абсолютно однаковий результат.
Стрілчасті графіки в зарубіжній літературі інколи називають ij-діаграмами. Ця назва пішла від такого можливого їх зображення (рис. 6.10):
При виконанні великих проектів індикатори взаємопов’язаних робіт (ij) допомагають простежити зв’язки. Проте якщо додається якась робота, ij-індикатори змінюються.