Іпотечне кредитування на ринку України (2014)

Хоча частина операцій іпотечних банків провадиться й іншими кредитними установами (громадсько-правові установи, приватні або громадські будівельно-ощадні каси), законодавство чітко відокремлює іпотечні банки в банківській системі і регулює спеціальними законодавчими актами: “Закон про іпотечні банки”, “Закон про іпотечні банки, що надають кредит під заставу морських судів”.
Відповідно до німецького законодавства, до таких банків висуваються підвищені вимоги в частині розміру статутного капіталу, контролюється співвідношення між випущеними борговими зобов'язаннями і вартістю заставленого майна (не більш 60 %); загальна сума заставних листів не повинна перевищувати 15-кратної суми власних коштів, кредити можуть видаватися тільки готівкою (до 1920 р. видавалися заставними листами); з короткострокових операцій дозволяється торгівля цінними паперами, за винятком угод на строк; прийом внесків обмежується загальною сумою, що не перевищує 1/2 власних коштів, і деякі інші. В цілому, положення зазначених законів відображають особливості іпотечних банків, як банків великого соціального значення, і спрямовані на підвищення їхньої надійності і зниження ризику інвесторів.
Необхідно відзначити, що згідно із законодавством Німеччини дозволяється створення іпотечних банків тільки у формі акціонерних товариств.
Починаючи з 70-х років ХХ століття, контрольний пакет акцій більшості цих банків став належати універсальним гроссбанкам. До кінця 90-х р.р. більшість великих іпотечних банків Німеччини стали дочірніми по відношенню до гроссбанків. Це дозволило забезпечити клієнтів додатковим набором послуг і розширити клієнтуру іпотечних банків, що вплинуло на їхній розвиток.
Отже, у Німеччині функціонує розгалужена мережа іпотечних банків, формування якої відбувалося протягом тривалого періоду. Регулювання діяльності іпотечних банків спеціальним законодавством визначає їхній статус як принципово особливий елемент кредитної системи.
Проте, на ринку кредитів, забезпечених нерухомістю, функціонують й інші кредитно-фінансові інститути (регіональні банки, гроссбанки, кредитні товариства, жироцентралі тощо), хоча їхня питома вага в іпотечному кредитуванні невелика.
Незважаючи на конкуренцію, що посилюється з боку гроссбанків на ринку іпотечних кредитів, іпотечним банкам вдалося збільшити свій вплив на цьому ринку з 23 до 28%. З огляду на обсяги ринку іпотечних кредитів у ФРН (у 1994р. 1235017 млн. ДМ), можна говорити про велику значимість іпотечних банків у кредитній системі й економіці ФРН в цілому [106, c.92].
Зростання впливу іпотечних банків на даному ринку було досягнуто за рахунок іпотечних кредитів (з 1987 по 1992 р. частка іпотечних банків на ринку промислових кредитів збільшилася з 28,3 до 32,2 %, а частка житлових іпотечних кредитів знизилася з 23,7 до 20,0 % [328, c.339]. Такі зміни відбулися в результаті переходу ряду іпотечних банків на кредитування великих об'єктів (особливо незавершеного будівництва). Скорочення частки житлового будівництва пояснюється відсутністю широкої мережі філій і, відповідно, обмеженого доступу до приватних клієнтів, а також сильною конкуренцією з боку ощадкас. У той же час, структура ринку іпотечних кредитів дозволяє говорити про переважне значення житлових кредитів, причому основну частку складають кредити на покупку земельних ділянок під будівництво житла.
Іпотечні кредити на покупку земельних ділянок складають основу німецького ринку іпотечних кредитів. Така структура ринку іпотечних кредитів пояснюється тим, що в Німеччині вартість земельної ділянки в більшості випадків вища, ніж вартість споруджуваного будинку.
Оскільки діяльність іпотечних банків сконцентрована, в основному, на ринку іпотечних кредитів, то структура цього ринку впливає на специфіку послуг банку. Так, близько 2/3 іпотечних кредитів німецькі іпотечні банки видають саме на придбання земельних ділянок під житлове будівництво.