library.if.ua

Система національних рахунків (2001)

4.3. Рахунок виробництва

Рахунок виробництва займає особливе місце в СНР, тому що він є першим рахунком у низці поточних рахунків і методологія його побудови значною мірою обумовлює методологію побудови всіх наступних рахунків. У цьому рахунку визначається додана вартість, яка становить основу розрахунку валового внутрішнього продукту — найважливішого показника розвитку економіки.

Рахунок виробництва характеризує результати виробництва продукції та послуг. Він відображає операції, які безпосередньо належать до процесу виробництва.

Рахунок виробництва є найбільш трудомістким, оскільки його побудова передбачає необхідність проведення великого комплексу роботи зі збирання інформації як про виробництво продуктів та послуг, так і про витрати на це виробництво.

Його складають для економіки в цілому, інституційних секторів і галузей.

Схема рахунка виробництва України має такий вигляд (табл. 4.5).



У ресурсній частині рахунка виробництва для галузей і секторів записують величину випуску (виробництва) товарів і послуг, яку можна показати з виділенням ринкового і неринкового випуску. У розділі використання відображається проміжне споживання товарів і послуг і балансуюча стаття — валова додана вартість, яка визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням.

На рівні економіки в цілому балансуючою статтею рахунка виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП). Для обчислення ВВП сума валової доданої вартості галузей (секторів) зменшується на величину оплати послуг фінансового посередництва (належить до проміжного споживання умовної одиниці і не розподіляються за галузями і секторами), і збільшується на величину чистих податків на продукти та імпорт (податки на продукти за відрахуванням субсидій на продукти).

Додану вартість призначено для вимірювання вартості, створеної в процесі виробництва, тому теоретично було б правильніше визначати її на чистій основі, тобто за відрахуванням споживання основного капіталу, яке відносять на витрати виробництва. Відповідно чистий внутрішній продукт є ВВП також за відрахуванням споживання основного капіталу.

Склад та оцінка випуску. Випуск товарів і послуг — це вартість товарів і послуг, які є результатами виробничої діяльності одиниць — резидентів у звітному періоді.

Згідно з установленими СНР межами виробничої сфери, випуск включає:

Усі товари, незалежно від їх використання (як товари, поставлені іншим одиницям виробниками цих товарів, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника).

2. Послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій.

3. Послуги домашніх господарств стосовно проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою.

Виробництво товарів і послуг «тіньовою» економікою треба включати до складу виробництва.

Випуск, як правило, оцінюється на основі даних про вартість реалізованої продукції і зміни вартості незавершеного виробництва і запасів готової продукції. У тому разі, коли бракує інформації про реалізацію, показник випуску визначається на основі прямих даних про обсяг виробленої продукції.

Основним принципом оцінки ринкового випуску товарів і послуг є використання ринкових цін, які були в період виробництва продукції.

Склад і оцінка проміжного споживання. Проміжне споживання — це вартість спожитих товарів (за відрахуванням споживання основного капіталу) і спожитих ринкових послуг протягом даного періоду для виробництва інших товарів і послуг.

Проміжне споживання включає такі елементи:

а) матеріальні витрати (товари і матеріальні послуги);

б) оплату нематеріальних послуг;

в) витрати на відрядження в частині оплати проїзду і послуг готелів;

г) інші елементи проміжного споживання.

До проміжного споживання належить також оплата одноразових робіт, виконаних робітниками, які не входять до штату підприємства (наприклад, побілка і фарбування, експертні роботи тощо).

Проміжне споживання включає оплату нематеріальних послуг, представницькі витрати, витрати на відрядження, на рекламу і перепідготовку кадрів на договірній основі з навчальними закладами, причому як ті, що їх включено у витрати виробництва, так і ті, що їх оплачено за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Проміжне споживання не включає:

витрат на будівництво і капітальний ремонт будівель і споруд, модернізацію і ремонт машин і обладнання для збільшення строку їх експлуатації і підвищення продуктивності;

витрат на поточний ремонт житла, організованого мешканцями (орендарями) — купівля фарби, шпалерів тощо;

вартості товарів і послуг, наданих підприємством його робітникам безоплатно або за зниженими цінами, у вигляді оплати праці в натуральній формі та ін.

Товари і послуги, які призначено для проміжного споживання, оцінюються в цінах покупця, чинних в момент споживання цих товарів і послуг у процесі виробництва, а не в момент придбання. Проте показник проміжного споживання, одержаний на основі даних бухгалтерської звітності, як правило, не відповідає цьому принципу оцінки. Визначення його величини безпосередньо за даними бухгалтерського обліку, особливо в періоди високої інфляції, може призвести до значного заниження фактичної величини проміжного споживання і відповідно до завищення прибутку на величину зміни вартості товарів, які надійшли у проміжне споживання із запасів, через зміну цін за час перебування в запасах. Тому стає необхідним коригування величини проміжного споживання, яке полягає в переоцінці його матеріальних складових з урахуванням середньої зміни цін за період зберігання виробничих запасів.

Джерела інформації і методи розрахунків показників. Показники рахунка виробництва визначаються на підприємствах усіх форм власності й організаційно-правових форм, включаючи індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, і індивідуальну підприємницьку трудову діяльність, тобто підприємницьку діяльність без залучення найманої праці і без утворення юридичної особи.

Розрахунки випуску і проміжного споживання державних і недержавних підприємств (крім кооперативів і малих підприємств) проводяться на основі даних відповідних галузевих форм статистичної звітності.

Основним джерелом інформації для оцінки проміжного споживання на базі існуючої звітності комерційних підприємств є форма № 1-підприємство «Обстеження діяльності підприємства (організації) за …рік».

Розрахунок випуску й проміжного споживання в установах, які перебувають на Державному (місцевому) бюджеті, проводиться на основі даних звіту про виконання Державного (місцевого) бюджету.

Джерелами інформації щодо індивідуальної підприємницької діяльності є:

1. Вибіркове бюджетне обстеження сімей, яке містить дані про витрати на купівлю товарів і послуг у приватних осіб, надходження з підсобного господарства, самозаготівлю, про продукцію, яка пройшла первинну переробку в господарствах населення, про доходи від індивідуальної трудової діяльності з виробництва товарів і надання послуг.

2. Статистичні звіти заготівельних організацій, які скуповують продукти сільського господарства, вторсировину, брухт.

3. Дані натурально-вартісних балансів сільськогосподарських продуктів.

Розрахунок випуску й проміжного споживання щодо індивідуальної підприємницької діяльності без утворення юридичної особи за галузями здійснюється на основі даних податкової служби.

Ці розрахунки мають бути доповнені здогадними оцінками «тіньової» діяльності населення.

Основним джерелом даних про податки і субсидії на продукти є «Звіт про виконання Державного бюджету».

Споживання основного капіталу — це зменшення вартості основного капіталу, який використовується у виробництві, протягом звітного періоду в результаті його фізичного і морального зносу й випадкових пошкоджень. Споживання основного капіталу відображається в рахунку виробництва на боці використання у вигляді від’ємного запису, що вказує на зменшення валової доданої вартості секторів і галузей.