Система національних рахунків (2001)

4.4. Рахунки доходів

Рахунки доходів є центральними в СНР, саме вони зв’язують результат виробництва продукції і послуг із формуванням доходів і капіталоутворенням, зі зміною фінансових активів і пасивів, із нагромадженням національного багатства.

Відповідно до нової СНР-93 дохід визначають як максимальну суму, що її можна витратити на споживання протягом певного періоду з одночасним збереженням протягом цього періоду початкового капіталу. Інакше кажучи, величина доходу вказує, скільки можна витратити на споживання, не стаючи при цьому біднішим.

У СНР застосовуються різноманітні показники доходів. Більшу їх частину розраховують на валовій і чистій основі. За цими показниками можна обчислити дохід у момент утворення, зміни його після платежів або одержання трансфертів.

Доходи постійно перебувають в обороті: вони беруть участь у платежах, трансформуються в активи, у товарно-матеріальні цінності, споживаються. Стадії утворення та використання доходів мають бути відображені на відповідних рахунках. Отож, у Держкомстаті України розробляються такі зведені рахунки: 1) первинного розподілу доходів — утворення доходів, розподілу первинних доходів; 2) вторинного розподілу доходів; 3) використання наявного доходу. Для інституційних секторів, крім цього, ще додаються рахунок перерозподілу доходу в натурі та рахунок використання скоригованого наявного доходу.

Першою стадією руху доходів є їх утворення в процесі виробництва продуктів і послуг, формування валового і чистого доходу. Доходи, що утворилися на стадії первинного розподілу, є первинними. З них підприємці виплачують податки на виробництво і продукти, оплачують працю і виплачують винагороду за надані ресурси — фактори виробництва. Доходи на цій стадії трансформуються в заробітну плату, відсотки, ренту, нерозподілений дохід корпорацій. Далі в процесі перерозподілу з доходів вираховують платежі у фонди соціального страхування, виплачують податки на доходи, перерозподіляють частину доходів у вигляді різноманітних трансфертів підприємствам, населенню, витрат на закупівлю продуктів, причому не тільки населенням, а й органами державного управління та некомерційними організаціями. Процес перерозподілу доходів здійснюється здебільшого державою через виплати й одержання обов’язкових і добровільних платежів, через систему цін, безпосередню передачу засобів від одного суб’єкта господарювання іншому.

На другій стадії вторинного розподілу доходів закінчується формування наявних доходів.

На третій стадії наявний дохід розподіляється на кінцеве споживання та заощадження.

Дані рахунків забезпечують аналіз процесів, що реально відбуваються, а також аналіз їх руху, як в економіці в цілому, так і за інституційними секторами, що уможливлює виявлення специфіки утворення і просування доходів у кожному секторі.

За сучасних умов статистика доходів забезпечує інформацію не тільки для аналізу загального стану економіки та рівня життя, а й для розроблення оптимальної соціальної політики, а також заходів, спрямованих на соціальну підтримку окремих груп населення. Дані про заощадження, диференційовані за групами населення, можуть бути корисні для розроблення податкової політики. Систематизована інформація про заощадження населення є необхідною і для оцінки можливості розширення інвестиційного процесу за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

У першій групі рахунків доходів — на рахунках первинного розподілу доходів — групуються доходи, які пов’язані з виробництвом.

Первинні доходи можна згрупувати в такий спосіб:

І. Доходи від виробничої діяльності: оплата праці найманих робітників; податки на виробництво та імпорт; прибуток і змішані доходи.

ІІ. Доходи від власності: дохід від власності держателів страхових полісів; дивіденди; відсотки; розподілений дохід підприємств (корпорацій); реінвестовані надходження від прямих іноземних інвестицій; оренда. На рахунку утворення доходів доходи від власності не відображаються.

Рахунок утворення доходів належить до рахунків потоків і складається як для економіки в цілому, окремих секторів, так і за галузями. Він відображує використання валового внутрішнього продукту (у секторах і галузях — валової доданої вартості) на виплату первинних доходів (без доходів від власності) інституційними одиницями-резидентами (корпораціями, установами та організаціями, а також домашніми господарствами, які є власниками некорпоративних підприємств) виробникам матеріальних благ та послуг. На цьому рахунку відображуються доходи від виробничої діяльності, що нараховуються резидентам та нерезидентам, а не отримані ними первинні доходи.

Ресурсна частина рахунка утворення доходу складається з валового внутрішнього продукту в ринкових цінах і субсидій на виробництво та імпорт, а використання включає елементи первинного розподілу валового внутрішнього продукту: оплату праці найманих робітників, податки та субсидії на виробництво та імпорт, споживання основного капіталу та прибуток (табл. 4.7).



Рахунок утворення доходів відображає розподільні операції, безпосередньо пов’язані з процесом виробництва.

Дані цього рахунка дають можливість визначити рівні оплати праці, пов’язати доходи з досягнутими результатами діяльності — виробленим валовим внутрішнім продуктом. Використовуючи дані про чисельність зайнятих в економіці, можна розрахувати продуктивність праці на одного зайнятого і порівняти її рівень з доходами.

Нагадаємо, що рахунок утворення доходів складається не тільки для економіки в цілому, а й за секторами та галузями (табл. 4.8). Слід мати на увазі, що в ресурсній частині для секторів та галузей записується валова додана вартість, а на рівні економіки в цілому — ВВП, який переносять з рахунка виробництва.



Рахунок утворення доходів доповнює інформацію рахунка виробництва. Він дає можливість проаналізувати рівень оплати праці в галузях і секторах економіки. Дані цього рахунка дають також змогу пов’язати доходи з результатами діяльності, яких досягли у секторах та галузях, розрахувати показники доходів і доданої вартості на одного зайнятого.

Джерела інформації і методи розрахунків оплати праці найманих працівників. Заробітна плата в підприємствах і організаціях усіх організаційних форм щодо економіки в цілому і за галузями визначається підсумовуванням таких складових:

1) фонд заробітної плати працівників облікового складу в грошовій і натуральній формі;

2) виплати, які не входять до фонду заробітної плати працівників облікового складу, але в СНР відносяться до заробітної плати;

3) виплати, які в СНР не відносяться до заробітної плати, але враховуються у фонді заробітної плати працівників облікового складу;

4) заробітна плата, яку недовраховано за звітами статистики праці.

Фонд заробітної плати працівників облікового складу в цілому щодо економіки і за галузями визначається на основі даних форми № 1-ПВ «Звіт з праці». При цьому заробітну плату працівників апарату органів господарського управління, кооперативних організацій і апарату міжгалузевих органів господарського управління відносять до галузі «Управління», апарату органів громадських об’єднань і організацій — до громадських об’єднань, апарату органів господарського управління в промисловості, сільському господарстві, торгівлі і громадському харчуванні — до відповідних галузей.

Розрахунок заробітної плати в Держкомстаті Україні проводиться так. Додаються:

1. Основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати в госпрозрахункових підприємствах, кооперативах, спільних та малих підприємствах, оплата працівників колективних сільськогосподарських підприємств, оплата найманого персоналу колективних сільськогосподарських підприємств, оплата кадрового персоналу Міністерства оборони, оплата найманого персоналу Міністерства оборони, оплата працівників бірж, оплата служителів релігійних культів.

2. Добові зі складу коштів на відрядження.

Відраховуються:

3. Суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності до величини фактичного заробітку в разі, коли працівник продовжує працювати на підприємстві.

4. Оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

5. Доплати, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

6. Матеріальна допомога.

7. Оплата додаткових відпусток, одноразова допомога за виходу на пенсію, оплата за навчання дітей працівників.

8. Витрати на погашення позик, виданих для поліпшення житлових умов.

9. Витрати на благоустрій садових товариств.

Всього заробітної плати: 1 + 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9.

Розрахунок витрат на оплату праці. Розрахунок основної та додаткової оплати праці, інших заохочувальних та компенсаційних виплат для госпрозрахункових і державних підприємств проводиться на підставі зведених таблиць управління статистики праці Держкомстату. Оплата праці апарату органів господарського управління розподіляється за галузями економіки.

У кооперативах та малих підприємствах дані щодо фонду оплати праці беруться зі звіту з праці кооперативів і малих підприємств.

У спільних підприємствах — зі звіту з праці спільних підприємств.

Щодо бірж застосовуються дані за ф.1-біржа, де показники «Кошти, спрямовані на споживання» (ряд. 1070) та «Оплата праці» (ряд. 1071) розподіляються за галузями «Матеріально-технічне постачання», «Торгівля», «Заготівлі», «Фінанси», «Загальна комерційна діяльність», «Операції з нерухомим майном» відповідно до вартості укладених угод та спеціалізації бірж. Розрахунки з оплати праці в сільськогосподарських підприємствах ведуться за даними управління статистики АПК.

У зв’язку зі скасуванням з 1995 р. електронного розроблення ф.8-АПК, для розрахунку застосовуються дані ф.14-праця. З розділу 02 гр. 3 цієї форми беруться дані про оплату праці і розподіляються за видами діяльності в КСП і за структурою оплати праці згідно з ф.8-АПК 1994 року.

За співвідношенням даних ф.8-АПК 1994 року розраховуються інші грошові виплати і заохочення, які застосовуються для визначення фонду соціального і пенсійного забезпечення (37 % від фонду оплати праці та інших грошових виплат). КСП не сплачують внесків до фонду сприяння зайнятості. Оплата праці найманого персоналу в КСП визначається на основі даних ф.6-АПК річного звіту (код 190) із застосуванням співвідношень і структури 1994 р.

Відрахування на соціальні заходи для найманого персоналу КСП визначаються за даними ф.6-АПК (код 190) із застосуванням співвідношень і структури 1994 р.

Оплата праці кадрових військовослужбовців визначається за даними управління статистики праці; найманого персоналу Міністерства оборони — на основі даних ф. № 1-ПВ за загальною схемою.

Дані беруться за основним видом діяльності: промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівля, матеріально-технічне постачання, охорона здоров’я, фізкультура і спорт, освіта, культура, управління, житлово-комунальне господарство з донарахуванням до повного кола.

Розрахунок оплати праці служителів релігійних культів проводиться на основі даних обстеження сімейних бюджетів (таблиця № 2 «Грошові доходи») на 100 сімей на основі доходів від цієї діяльності одного служителя та чисельності служителів за даними управління статистики праці.

Розрахунок витрат на відрядження. Витрати на відрядження в СНР розподіляються між проміжним споживанням в частині оплати проїзду і проживання та валовою доданою вартістю (оплата праці) в частині добових. Особливістю нарахування добових є те, що, згідно із законодавством, обмежено розмір добових для бюджетних організацій. Госпрозрахункові організації можуть збільшувати добові, але лише за рахунок прибутку.

Джерелами даних для розрахунку виплат на відрядження є форма № 1-підприємство «Обстеження діяльності підприємства (організації) за …рік» та звіти про виконання Державного і місцевих бюджетів.

Оплату добових відносять до оплати праці, оплату проїзду — до галузі пасажирського транспорту (проміжне споживання), оплату готелів — до галузі житлово-комунального господарства (проміжне споживання).

Розрахунок виплат працівникам, звільненим у зв’язку з реорганізацією та скороченням штатів, оплата навчальних відпусток, доплати до фактичного заробітку в разі тимчасової втрати працездатності здійснюється на основі даних форми № 1-підприємство «Обстеження діяльності підприємства (організації) за …рік». Цей показник І розділу форми № 1-підприємство порівнюється з обсягом витрат на оплату праці. Одержане співвідношення використовується для визначення цих виплат для всього кола підприємств.

Розрахунок фактичних відрахувань на соціальне страхування. Особливістю розрахунків фактичних відрахувань на соціальне страхування в системі національних рахунків є те, що вони мають бути визначені на основі не виплачених, а нарахованих сум, тобто повинні включати і нарахування на заборгованість із заробітної плати. Це не дає змоги використати для цих розрахунків дані звітів фондів соціального страхування, Пенсійного фонду та Фонду сприяння зайнятості, в яких відображено фактично перераховані суми.

Для розрахунку фактичних відрахувань на соціальне страхування для небюджетних підприємств використовуються дані річної бухгалтерської звітності за формою № 3 «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства», розділ «Спрямування коштів до цільових та позабюджетних фондів», гр. 3 «Належить до розрахунку», рядки 300 «Фонд соцстраху», 310 «Пенсійний фонд», 320 «Фонд сприяння зайнятості». Відрахування до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до відрахувань на соціальні заходи не включають, а відносять до податків на виробництво. Існує також можливість розглядати такі відрахування частково як податок на виробництво і частково як відрахування на соціальні заходи. У такому разі їх треба буде розподілити за напрямками та структурою використання коштів.

Розрахунок відрахувань на соціальне страхування для організацій, що перебувають на бюджетному фінансуванні, проводиться на основі даних звіту про виконання Державного та місцевих бюджетів відповідно до розділів бюджетної класифікації: управління сільського господарства та продовольства (р. 100, гр. 082), водне господарство (р. 100, гр. 170), інші видатки в народному господарстві (р. 100, гр. 199), освіта (р. 200), культура (р. 201), охорона здоров’я (р. 203) фізкультура і спорт (р. 204), соціальне забезпечення (р. 207), оборона (р. 208), правоохоронні органи (р. 209), органи законодавчої влади (р. 210), судова влада (р. 211), прокуратура (р. 212), органи місцевого і регіонального самоврядування (р. 213), органи виконавчої влади (р. 214), податкова інспекція (р. 215, п. 1), митні органи (р. 215, п. 02). інші видатки (р. 222). З цих розділів вибирають дані про нарахування на заробітну плату. Крім того, зі звіту про виконання бюджету вибирають дані про заборгованість із заробітної плати, на які також нараховуються відрахування до відповідних фондів за питомою вагою цих відрахувань у фонді оплати праці.

Щодо банківських установ, то відрахування до цих фондів обчислюються на підставі форми № 2 «Звіт про прибутки і збитки по системі банків» (рахунок 971 «Витрати на утримання підрозділів банків»). До цих даних додаються обсяги фактичних відрахувань на соціальне страхування щодо кооперативів та малих підприємств.

Розрахунок умовних відрахувань на соціальне страхування. Умовні відрахування на соціальне страхування складаються з таких елементів:

1. Виплати за скороченням штатів, оплата навчальних відпусток, доплата до фактичного заробітку в разі тимчасової непрацездатності .

2. Вартість путівок на лікування за рахунок коштів госпрозрахункових підприємств.

3. Виплати стипендій за рахунок коштів госпрозрахункових підприємств.

4. Пенсії військовослужбовців.

Розрахунок першого елемента цих виплат, які за методологією СНР мають бути вилучені зі складу заробітної плати, проводиться на основі даних форми № 1-підприємство «Обстеження діяльності підприємства (організації) за …рік». За даними форми знаходять питому вагу цих виплат у складі оплати праці, яка застосовується щодо фонду оплати праці (основної та додаткової) за даними звітності для всіх категорій підприємств.

Розрахунок вартості путівок на лікування за рахунок коштів госпрозрахункових підприємств ведеться на основі даних форми № 2 «Звіт про фінансові результати та їх використання» (розділ 2 ряд. 230 «Використано на соціальний розвиток»). За коефіцієнтом перерахунку (12 % від цих витрат) знаходять обсяг витрат на оздоровчі заходи, за питомою вагою якого в загальній сумі реалізації (ф. № 2, розділ 1, ряд. 090 «Балансовий прибуток», гр. 3—гр. 4) донараховуються відповідні витрати в кооперативах, малих підприємствах та банках. Одержаний підсумок витрат на оздоровчі заходи розподіляється на витрати з обслуговування працівників під час роботи (30 %) та вартість путівок на лікування (70 %).

Розрахунок виплат стипендій проводиться на основі даних балансу грошових доходів та витрат населення.

Пенсії військовослужбовцям визначаються за даними звіту про виконання Державного бюджету (розділ 90, п. 11).

Оплата праці найманих працівників визначається за галузями та групами одиниць, які потім агрегуються за секторами.

Дані про заробітну плату працівників у галузях розподіляються за підгалузями та групами одиниць пропорційно їхній частці у випуску продукції (послуг) відповідної галузі.

Існують певні особливості оплати праці найманих робітників в окремих галузях економіки за секторами. Щодо житлового господарства цей розрахунок здійснюється пропорційно витратам за категоріями житлового фонду згідно з формою № 3-житлофонд. Щодо охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення, освіти, культури і мистецтва, науки і наукового обслуговування, управління, то спочатку визначається фонд оплати праці найманих працівників у галузі в цілому. Потім здійснюється його розподіл за групами одиниць. Для цього визначається фонд оплати праці в бюджетних установах цих галузей з використанням даних про їх витрати з розрахунків до рахунку виробництва. Частина фонду оплати праці, що залишилась, розподіляється між комерційними підприємствами і підрозділами підприємств, які надають соціально-культурні послуги своїм працівникам, пропорційно їхній частці у випуску продукції (послуг) відповідними галузями.

Рахунок розподілу первинних доходів. Рахунок розподілу первинних доходів є другим після рахунку утворення доходу з-поміж рахунків первинного розподілу доходів. Він показує, як первинні доходи, що створені в процесі виробництва товарів та послуг, розподіляються між інституційними одиницями внаслідок їхньої участі в процесі виробництва або володіння активами, які необхідні для цілей виробництва. У рахунку розподілу первинних доходів (табл. 4.9) відбивається формування інших факторних доходів: доходів від власності (відсотки, дивіденди, рента, нерозподілений дохід та ін.).



Ресурси рахунку розподілу первинних доходів представлені показниками: валовий прибуток, або змішаний дохід підприємств; оплата праці найманих робітників у домашніх господарствах; податки на виробництво та імпорт без урахування субсидій, що отримуються або виплачуються державними одиницями. Це первинні доходи, отримані резидентними інституційними одиницями, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва, або державними одиницями через оподаткування виробництва чи імпорту, перенесені з рахунку утворення доходів; доходи від власності, що отримуються з інших країн.

Податки на виробництво та імпорт розглядаються як первинні доходи державних установ.

Доходи від власності в СНР включають: відсотки; розподілений дохід корпорацій; дивіденди; вилучення з доходу квазікорпорацій; доходи від прямого іноземного інвестування, що реінвестуються; ренту; дохід від власності, що належить власникам страхових полісів. Отже, доходами від власності є первинні доходи, які отримують від надання в користування фінансових або нефінансових, нестворених активів (природних ресурсів, включаючи землю) іншим одиницям.

Відсотки — доходи від власності, що їх отримують власники певних видів фінансових активів — вклади, цінні папери (крім акцій), позики або інші рахунки дебіторів.

Розподілений дохід корпорацій — дивіденди, що виплачуються корпоративними підприємствами, та вилучення з доходу квазікорпоративних підприємств.

Дивіденди — дохід від власності, на який акціонери отримують право, передаючи кошти в розпорядження корпорацій (через купівлю акцій).

Вилучений дохід квазікорпорації — дохід від власності, що нараховується власнику квазікорпорації пропорційно до його інвестицій в підприємство.

Рента — дохід від власності, що виплачується власникам матеріальних нестворених активів (природних ресурсів, включаючи землю) в обмін на дозвіл іншій інституційній одиниці експлуатувати даний актив .

Дохід від власності, отриманий від інвестування резервів страхування життя, це дохід домашніх господарств, які мають страхові поліси.

У рахунку розподілу первинних доходів у частині використання записують тільки доходи від власності, що сплачені іншим країнам (на рівні економіки) або інституційними одиницями чи секторами кредиторам, акціонерам, землевласникам і т. д.

Балансуюча стаття рахунку — сальдо первинних доходів. Воно визначається як загальна сума первинних доходів, отриманих інституційною одиницею або сектором, без урахування всіх виплачених первинних доходів. На рівні економіки в цілому сальдо первинних доходів, визначених на валовій основі, тобто до урахування споживання основного капіталу, становить валовий національний дохід (ВНД).

Рахунок розподілу первинних доходів включає також отримані (або передані) факторні доходи з-за кордону. До факторних доходів відносять, наприклад, заробітну плату українських громадян за кордоном або прибуток українських підприємств, який отримано від діяльності за кордоном, але переказано в Україну для накопичення чи кінцевого використання. При цьому підприємства та окремі громадяни мають бути резидентами української економіки. Відповідно доходи іноземних громадян або корпорацій, які не є такими резидентами і які не буде використано в Україні, виключаються.

Між показниками валового національного доходу та валового внутрішнього продукту є певний взаємозв’язок. Валовий внутрішній продукт — це показник виробництва і визначається він за допомогою категорій випуску та проміжного споживання, які також є суто виробничими показниками. Валовий національний дохід отримується як сума доходів резидентних одиниць української економіки. Валовий внутрішній продукт та валовий національний дохід різняться на величину споживання основного капіталу і сальдо факторних доходів із-за кордону. Ця величина може бути достатньо малою для такої зруйнованої економіки, як українська. Так, наприклад, в 1997 році ВВП дорівнював 93 365 млн грн., а ВНД — 92 166 млн грн. Але в інших країнах, таких як США, Японія, ця різниця є суттєвою.

ВНД = ВВП + сальдо доходів із-за кордону.

Якщо вилучити з ВНД споживання основного капіталу, отримаємо чистий національний дохід (ЧНД):

ЧНД = ВНП – споживання основного капіталу.

Рахунок розподілу первинних доходів може бути складений тільки для інституційних одиниць та секторів (а не галузей) оскільки він відображає діяльність резидентних інституційних одиниць або секторів як отримувачів первинних доходів, а не як виробників, що створюють первинні доходи.

Рахунок вторинного розподілу доходів (табл. 4.10) показує, як валовий національний дохід на рівні економіки, або сальдо первинних доходів на рівні інституційної одиниці чи сектору трансформується (через отримання й виплату поточних трансфертів) у наявний дохід — кінцеву суму, яку можна використовувати для цілей споживання і заощадження.



Ресурси рахунку вторинного розподілу доходу представлено показниками: валовий національний дохід; поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн; внески на соціальне страхування, одержані від інших країн; соціальні допомоги, крім допомог в натурі; інші види поточних трансфертів, одержаних від інших країн. Валовий національний дохід переноситься з попереднього рахунку. Частина використання рахунку має ті самі показники, але їх спрямовано в інший бік — іншим країнам. Балансуюча стаття рахунку — валовий наявний дохід.

Рахунок вторинного розподілу доходу України характеризується наявністю специфічних операцій — поточних трансфертів. Трансферт — це операція, коли одна інституційна одиниця надає товар, послугу або актив іншій інституційній одиниці без отримання від останньої будь-якого товару — еквівалента. Трансферт у грошовій формі — це виплата готівки або переказ вкладу однією одиницею іншій без отримання будь-якого еквівалента. Трансферт в натуральній формі — передача власності на товар чи актив (крім готівки) або надання послуги також без отримання будь-якого еквівалента.

Треба відрізняти поточний трансферт від капітального. Капітальний трансферт у натуральній формі — це передача власності на актив, окрім запасів матеріальних оборотних засобів.

Якщо трансферт має грошову форму, то він пов’язаний з придбанням або передачею активу (крім запасів матеріальних оборотних засобів) одним або обома учасниками операції (наприклад, субсидія на інвестиції). Ця відмінність є дуже важливою, бо інакше неможливо буде виміряти дохід. Усі трансферти, що не будуть капітальними, ураховуватимуться в цьому рахунку як поточні. Виняток становитимуть соціальні трансферти в натурі. Останні включають індивідуальні товари і послуги, що надаються в натуральному вигляді домашнім господарствам органами державного управління і некомерційними організаціями.

Поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн, складаються в основному з податків, якими обкладаються доходи і майно домашніх господарств і корпорацій. Такі податки можуть виплачуватися і нерезидентами або (в меншій мірі) державними одиницями чи некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства.

Класифікація поточних податків на доходи і майно складається з таких категорій:

А. Поточні податки на доходи:

податки з доходів фізичних осіб або з доходів домашніх господарств;

податки на доходи корпорацій;

податки на виграші в лотереях і азартних іграх;

податки на приріст капіталу;

інші поточні податки.

Б. Поточні податки на капітал:

податки на землю і будівлі;

податки на чисту вартість капіталу;

податки на інші активи;

В. Різні податки:

подушні податки;

податки на витрати;

платежі домашніх господарств за отримання різних ліцензій;

податки на міжнародні операції.

Група податків на доходи охоплює податки на доходи, прибутки, приріст капіталу. Оцінка розміру податку здійснюється на базі фактичного або очікуваного доходу фізичних осіб, домашніх господарств, корпорацій. До поточних податків належать також ті податки, якими обкладають майно, землю, нерухомість, якщо їх використовують як основу для оцінки доходів їхніх власників. Інколи розмір податкового зобов’язання може бути встановлений не в період отримання доходу, а згодом. Тому, для визначення моменту обліку таких податків треба застосовувати гнучкий підхід. Податки на доходи реєструють у тому періоді, коли їх сплачують (авансові платежі), а кінцева сума податкового зобов’язання проводиться на рахунках того періоду, в якому було оцінене таке зобов’язання.

Прибутковий податок з фізичних осіб або домашніх господарств — це особисті прибуткові податки, які утримують із загальної суми задекларованих доходів відповідної особи, а саме — заробітної плати, доходів від власності тощо (за відрахуванням певних податкових знижок). До цієї ж групи включають податки з доходів власників некорпорованих підприємств.

Група податків на доходи корпорацій охоплює податки на доходи, прибутки корпорацій, додаткові податки на корпорації. Величина таких податків оцінюється на підставі загальної суми доходів, що їх отримують корпорації з різних джерел, а не лише з прибутку.

Податки на виграші в лотереях і азартних іграх сплачуються залежно від величини виграної суми, тоді як податки з обороту виробників, що займаються організацією лотерей і азартних ігор, відносяться до податків на продукти.

Податки на приріст капіталу — це податки на приріст капіталу осіб або корпорацій, строк сплати яких припадає на поточний звітний період, незалежно від того, в якому періоді відбувся цей приріст. Як правило, такі податки справляють не з реального, а з номінального приросту капіталу, причому з реалізованого приросту.

Поточні податки на капітал складаються з періодичних податків (що стягуються раз на рік) на власність або чисту вартість капіталу інституційних одиниць, за винятком податків на землю та інші власні або орендовані активи підприємств, що використовуються ними у виробничих цілях (такі податки розглядаються як інші податки на виробництво). Крім того, до цієї категорії не включаються податки на власність та майно, що їх справляють або нерегулярно, або через тривалі проміжки часу, або у виняткових обставинах (наприклад, мито на спадок).

Поточні податки на землю та будівлі — періодичні податки з власників та орендаторів (стягуються щорічно) за користування або володіння землею та будівлями за винятком податків на власні або орендовані будівлі і землю підприємств, які використовуються ними у виробничих цілях.

Поточні податки на чисту вартість капіталу — періодичні податки на вартість землі або основний капітал за відрахуванням боргових зобов’язань, узятих щодо цих активів, за винятком податків на власні активи підприємств, що використовуються ними у виробництві.

Поточні податки на інші активи — періодичні податки з таких активів, як ювелірні вироби та інші предмети розкошів.

До категорії різних поточних податків належать різні види податків, що їх утримують періодично, як правило, один раз на рік. Найбільш поширені з них:

— подушні податки, що встановлюються на душу дорослого населення або на домашнє господарство в розмірі конкретно визначеної грошової суми незалежно від фактичних або здогадних доходів чи багатства. Проте суми, що стягуються, можуть різнитися залежно від конкретних обставин даної особи або домашнього господарства;

— податки на витрати, що встановлюються не на доходи осіб і домогосподарств, а на загальну суму їхніх витрат. Ці податки є альтернативою податків на доходи і на практиці застосовуються рідко;

— платежі домашніх господарств за отримання ліцензій — таких, наприклад, як ліцензії на володіння або користування автомобільним та іншими видами транспортних засобів, ліцензії на мисливство та рибальство тощо. Такі платежі класифікуються як поточні податки. Інші види платежів та державного мита (платежі за видачу та обмін паспортів, збори в аеропортах, судові збори та ін.) класифікуються як придбання послуг від органів державного управління. Межа між податками та послугами визначається конкретною практикою обліку різних країн;

— податки на міжнародні операції — це податки у зв’язку із поїздками за кордон, грошовими переказами за кордон, іноземними інвестиціями та ін. (за винятком податків, що їх сплачують виробники).

Внески на соціальне страхування складаються з виплат наймачів, найманих робітників, самозайнятих і незайнятих осіб у програми соціального страхування. Допомога виплачується одержувачам, які потребують лікування, компенсації зменшення доходу внаслідок втрати працездатності тощо.

Соціальні допомоги складаються з допомоги за соціальним страхуванням і безпосередньо соціальної допомоги. Допомога за соціальним страхуванням — це поточні трансферти в грошовій або натуральній формі через фонди соціального забезпечення домашнім господарствам, які мають на них право за програмами соціального страхування. Безпосередня соціальна допомога — це поточні трансферти, виплачувані в грошовій або натуральній формі домашнім господарствам державними одиницями для задоволення тих самих потреб, що й допомога за соціальним страхуванням, але поза програмами соціального страхування.

Соціальну допомогу класифікують згідно з видом програми, за якою здійснюються виплати: фонди соціального забезпечення, програми соціального страхування зі створенням спеціальних фондів, програми соціальної допомоги.

Інші поточні трансферти складаються з усіх поточних трансфертів, за винятком вищеназваних. Їх може бути безліч. З-поміж найважливіших можна назвати, наприклад, такі:

страхові премії, не пов’язані зі страхуванням життя (з відрахуванням плати за послугу);

страхові відшкодування, не пов’язані зі страхуванням життя;

поточні трансферти всередині сектору загального державного управління;

поточні трансферти між державними одиницями різноманітних країн або між державними одиницями і міжнародними організаціями;

інші поточні трансферти між резидентними інституційними одиницями або між резидентними і нерезидентними одиницями (трансферти між некомерційними організаціями, між домашніми господарствами; пені і штрафи, що накладаються на інституційні одиниці судами; виплати компенсацій і т. п.).

Вторинний розподіл — це перерозподіл уже отриманих первинних доходів між секторами. Домашні господарства сплачують прибуткові податки і відрахування на соціальне страхування, добровільні внески в громадські організації, що трактуються в СНР як інші трансферти в грошовій формі, але також і одержують різноманітні соціальні виплати: допомогу за соціальним страхуванням, пенсії і т. ін. Підприємства виплачують податок на прибуток і можуть робити внески в некомерційні організації. У рахунках секторів такі операції відбиваються двічі згідно з принципом подвійного запису. Наприклад, виплата прибуткового податку відображується зі знаком мінус у розділі «Використання» в рахунку сектору домашніх господарств, а зі знаком плюс — у розділі «Ресурси» в рахунку сектору держави. Унаслідок відображення всіх цих операцій для кожного із секторів обчислюється валовий наявний дохід, а для економіки в цілому — валовий наявний національний дохід. Ці доходи і є тією максимальною сумою, яку кожна інституційна одиниця, кожний сектор, економіка в цілому можуть витратити на кінцеве нагромадження і споживання, не зменшуючи при цьому величини своїх активів (наприклад, запасів грошових засобів, валюти) і не збільшуючи величини своєї заборгованості.

Для консолідованих рахунків сума валового наявного доходу всіх секторів збігатиметься із сумою національного доходу, тому що збільшення наявного доходу в одному із секторів може статися тільки в разі зменшення на таку саму величину наявного доходу іншого сектору. Відхилення можуть мати місце тільки тоді, коли відбуваються трансферти за кордон або з-за кордону, наприклад, якщо Україна виплачуватиме пенсії домашнім господарствам-нерезидентам України. Однак ці суми завжди є надто незначними проти загальної величини національного доходу.

Щодо економіки країни, то валовий або чистий наявний дохід можна обчислити на підставі валового або чистого національного доходу, додаючи до нього всі поточні трансферти в грошовій або натуральній формі, одержані резидентними інституційними одиницями від нерезидентних одиниць, і віднімаючи всі поточні трансферти в грошовій або натуральній формі, виплачені резидентними інституційними одиницями нерезидентним одиницям. Для інституційних секторів, крім цього, ще складається рахунок перерозподілу доходу в натурі. Для України в цілому його не складають.

Рахунок перерозподілу доходу в натурі є необхідним через те, що в Україні значна частка доходів отримується не в грошовому, а в натуральному вигляді, тобто у вигляді тієї чи іншої продукції або послуги. Цей рахунок має особливе значення для секторів домашніх господарств, некомерційних організацій та загального державного управління. Для кожного сектору в цьому рахунку є балансуючий показник — валовий скоригований наявний дохід. Він відрізняється від валового наявного доходу на величину соціальних трансфертів у натурі. До них відносять безкоштовні послуги п