Бібліотекаекономіста

Гриньов В. Ф. «Інноваційний менеджмент (2001)» Предмет «Інноваційний менеджмент»

5.4 Способи зниження ризику інноваційного проекту

У практиці управління інноваційними проектами застосовуються наступні способи зниження ризику:

розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцями);

страхування ризику;

• резервування коштів на покриття непередбачених витрат. Розподіл ризику здійснюється при розробці фінансового

плану проекту та контрактних документів. При цьому учасники проекту приймають рішення щодо збільшення або зменшення кількості потенційних інвесторів. Тут повинна виявлятися певна гнучкість учасників переговорів.

Страхування ризику означає передачу певних ризиків страховим компаніям. Це робиться тоді, коли великий проект може мати затримки в реалізації, що призводить до збільшення вартості робіт, що перевищує початкову вартість проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат

передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, та витратами, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту. При цьому необхідно враховувати точність первісної вартості проекту і його елементів. Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрата коштів. Структура резерву на покриття непередбачених витрат визначається двома методами:

• резерв поділяється на загальний і спеціальний;

• непередбачені витрати розподіляються за видами витрат (заробітна плата, матеріали і т. д.).

Загальний резерв покриває зміни в кошторисі та інші витрати. Спеціальний резерв включає в себе надбавки на покриття підвищення цін, збільшення витрат по позиціях, оплату позовів по контрактах. Цей метод особливо важливий в умовах інфляції.

Диференціація резерву за видами витрат дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожним видом витрат, і в подальшому врахувати ризик на окремих етапах проекту. Детальне поділ робіт сприяє набуттю досвіду і створює базу даних для коректування непередбачених витрат.

План фінансування проекту повинен враховувати:

ризик нежиттєздатність проекту;

податковий ризик;

ризик незавершення проекту.

Інвестори завжди повинні бути впевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованості, забезпечення окупності капіталовкладень.

На мікрорівні інноваційному менеджеру основну увагу слід приділити комерційної ефективності проекту, яка визначається як відношення фінансових витрат та результатів.

З точки зору інвестиційної привабливості та зниження частки ризику при розгляді альтернативних проектів у діловій практиці детально аналізуються:

методи страхування проектів від інфляційних втрат;

середня річна рентабельність проектів з середньою ставкою банківського кредиту;

потреби в інвестиціях і стабільність їх надходжень;

періоди окупності інвестицій;

рентабельність інвестицій в цілому і з урахуванням дисконтування.