library.if.ua

Стратегічний кадровий менеджмент (2005)

15.3 Формування управлінської еліти

Формування політичної еліти як вищого кадрового складу державного управління - корінне питання стратегії і тактики влади, її життєздатності та авторитету [31]. У зв'язку з цим найважливішим аспектом державної кадрової політики та механізмів її реалізації є елітна інженерія. Вона робить необхідним впровадження кадрових технологій, що відповідають вільному демократичному суспільству, де кар'єра здійснюється на демократичній основі, законності та делегування повноважень пануючих органів зверху вниз.

Для відновлення суспільства повинна бути створена нова філософія кадрової роботи, де відмінними рисами є гуманізм і демократичність, законність і реалістичність, відкритість і колегіальність, соціальне партнерство і моральність. Елітна інженерія - це особлива система кадрових відносин, що створює сприятливі умови для висунення на вищі посади найбільш талановитих і освічених людей, здатних на реальне лідерство [31]. Чи не походження, багатство і стан сім'ї, не близькість до важелів розподілу, не ідеологічна кон'юнктура, а особисті заслуги і конкретний внесок у справу повинні стати головним критерієм просування в правлячу еліту демократичного суспільства. Тільки "здорова" і цивілізована еліта в тісному контакті з діячами науки і культури, у союзі з тими, хто домігся високих досягнень в економіці, зможе опанувати "інноваційним ключем" до майбутнього [31; 238].

Рекрутування еліт. Рекрутування - вербування, набір новобранців до армії, комплектування особовим складом. Раніше рекрути служили при військових частинах і на певній території підтримували необхідний особовий склад для армії. В даний час рекрутування - це діяльність по створенню умов для заповнення вакансій в організації (роботодавця) компетентними фахівцями, що відповідають необхідним вимогам.

Найважливішим завданням елітологіі як науки є визначення можливостей і шляхів підвищення якості еліти [31]. Одне із завдань стратегічного кадрового менеджменту - це створення системи рекрутування необхідного персоналу під певні критерії. Елітологі виділяють об'єктивні і суб'єктивні критерії оцінки якості еліти [239]. Об'єктивні критерії - результати її політико-управлінської діяльності, синтетичним показником якої є стан країни в цілому, якість життя населення (процвітає країна або перебуває у стані занепаду); життєвий рівень населення, його культури; наскільки вільний народ і як реалізуються його творчі потенції; наскільки забезпечена його безпека - зовнішньополітична, економічна, продовольча, екологічна. Суб'єктивні критерії - інтелектуальний потенціал еліти, професіоналізм і моральні підвалини, культурний та освітній рівень.

Якість еліти багато в чому залежить від принципів і технологій її формування. Кадрове рекрутування і політична соціалізація - це залучення людей в активне політичне життя і державно-управлінську діяльність, за допомогою якого формуються законодавчі та виконавчі органи держави, урядовий апарат, керівні кадри державних установ [31].

У стабільних політичних системах рекрутування еліти здійснюється відповідно до ретельно розробленими процедурами, традиціями, чим забезпечується періодичне оновлення складу еліти. У нашій реальності в умовах руйнування політичного і соціального укладів суспільства, соціально-економічної та політичної нестабільності можна говорити про трансформацію і зміну еліт. У даній ситуації виникає багато вакансій, нерідко заповнюються з порушенням демократичних і наукових принципів кадрової роботи, законів і норм. Бажання зайняти елітні позиції стимулюється прагненням до високого статусу, престижністю, можливостями владної управлінської діяльності, привілеями, в тому числі матеріальними. Проте виникає завдання забезпечення відповідності кваліфікації "новобранців", їх моральних та ділових якостей виникають проблем суспільства. У даній ситуації принципи рекрутування еліти мають виняткову важливість для політичної системи. Вони сприяють її зміцненню або руйнування. Істинно демократична політична система створює реальні можливості для кожного громадянина досягти положення, що дозволяє йому вважатися членом правлячої еліти.

Елементами системи рекрутування еліти є: соціальні джерела постачання кандидатів у еліту; механізми управління відбором і коло осіб, що його здійснює; канали і система стимулювання просування по ієрархічній драбині; процедури відставки та соціально-економічного захисту осіб, які визволили посади в системі влади. Якість еліти багато в чому залежить від якості соціальних джерел і способів її формування.

Тисячоліть досвід свідчить про існування закритої і відкритої моделей формування еліти. Закрита еліта створюється з представників вузького привілейованого шару і відтворюється на власній обмеженою базі. Як показала практика, закрита еліта неминуче загниває, деградує і замінюється більш відкритою. При цьому чим більш закритою є еліта, тим більше обмежена її соціальна база, тим менше у неї шансів продовжити своє панування і вижити в змаганні з іншими соціально-політичними силами. Сприяє цьому розвиненість системи соціальних комунікацій між країнами, культурами, цивілізаціями. При малій розвиненості таких зв'язків товариство з закритою елітою може досить довго зберігати свою стійкість.

Відкритий тип рекрутування еліти звичайно грунтується на відборі відповідно з особистими і професійними якостями людини. У даному випадку превалює принцип, що дозволяє висувати самого розумного, здатного і чесного. Однак практика показала, що існуючі демократичні політичні системи поки не відповідають повною мірою високим критеріям відкритої еліти [31]. Модель відкритої еліти - швидше за норматив, мета, якої вони явно не досягли. Більша частина адміністративного апарату складається не з обираються, а призначаються чиновників, і тут селекторат досить вузьке. Однак вузькість селектората не обов'язково свідчить про слабку демократичності соціально-політичної системи. У даному випадку важливі критерії відбору, якими керується селекторат.

У зв'язку з цим сучасній Україні потрібна нова, що відповідає принципам демократії і соціальності державна кадрова політика. Ця політика має сприяти створенню ефективного, демократичного та соціально справедливої держави. У процесі рекрутування еліт провідне місце займає організація освіти в суспільстві.

Система освіти в підготовці еліти суспільства. Якість еліти прямо пов'язане з якістю освіти в країні та якістю процесу утворення еліти. Соціальна система організовує підготовку еліти частіше за все у системі елітного освіти. Ця система освіти пов'язана з відкритим чи закритим типами рекрутування еліти. Досвід показує, що в сучасних умовах інформаційного товариств система прирікає себе на руйнування, якщо закриває шлях вгору талантам і здібностям, недостатньо враховує реальну соціальну мобільність. У реальних умовах глобалізації ринку вирішальне значення мають здібності людини до нестандартного мислення та інновацій, до оригінального вирішення проблем.

В економічно розвинутих країнах ведеться справжнє "полювання" за талантами у всіх галузях людської діяльності - в науці, політиці, бізнесі, мистецтві, військовій справі, спорті. В Україні освітня система переживає важку кризу, що відображає кризу всього суспільства. Раніше панували теорія і практика єдиної школи. У ліквідації великих зон неписьменності і проголошення права на освіту вона відіграла позитивну роль. Однак єдина школа бюрократизується, стандартизує навчання, схильна до індокрінізаціі (ідеологічної обробки) учнів. Нині стоїть завдання відходу від одноманітності, введення рухомий і відкритої школи. Освіта повинна готувати людей до життя в XXI столітті - столітті високих технологій, інформатики та міжнародних комунікацій.

Робиться спроба диференціації шкільного навчання і, перш за все, створення елітних шкіл. Єдина система навчання не враховує розмаїття особистісних орієнтацій, глушить індивідуальність, нівелює особистості учнів, не стимулює розвиток їх талантів та унікальних здібностей. У нашому суспільстві поряд з державною починає складатися більш-менш незалежна система освіти. У даному випадку надається можливість батькам і дітям обирати ту систему освіти, яка їм більше підходить. При цьому якщо обдаровані діти з незабезпечених родин не можуть оплачувати дорогі приватні школи, то має бути право на дотацію з боку держави, благодійних фондів. Елітні навчальні заклади покликані бути "маяками" системи освіти, полем для проведення прогресивних експериментів. Вони повинні виступати моделлю, до якої наближається загальна система освіти. За кордоном елітні навчальні заклади індустріально розвинених країн виступають і в ролі спонсорів обдарованих дітей, незалежно від статусу їх батьків. Вони готові навчати таких дітей безкоштовно, бо наявність обдарованих дітей у привілейованих приватних школах сприяє підвищенню рівня навчання в них. Освіта талантів вигідно суспільству і спонсорам цих шкіл, оскільки їх випускники поповнюють ряди співробітників даних установ. Однак освіта повинна здійснюватися у відповідності не з сьогохвилинними інтересами бізнесу або поглядами чиновників від освіти, а зі стратегічними цілями розвитку суспільства, державної кадрової політики і стратегій.

Говорячи про елітний освіту, слід відрізняти його від елітарної. Елітарне освіта охоплює вузьке коло осіб, до якого входять люди за критеріями знатності і багатства [31]. Зазвичай розрізняють еліту "крові" (критерій знатності, що панує в традиційному суспільстві), еліту багатства (в індустріальному суспільстві) і еліту знання (в інформаційному суспільстві). Оскільки елітарне освіта призначене для вихідців з вузького кола, воно несправедливе. Мало того, воно марнотратно для суспільства: адже в цьому випадку втрачаються таланти дітей, сім'ї яких не входять до еліти суспільства.

Навпаки, елітну освіту, крім того, що це утворення самого високого рівня, характеризується ще й тим, що його критерієм є здібності і таланти. Воно не залежить від походження і багатства батьків. Для засвоєння цінностей, запропонованих цією системою освіти, необхідні неабиякі здібності і особисте бажання. Різниця між елітарними та елітними навчальними закладами видно хоча б з того, що вихідці з багатих сімей, вступивши в елітну школу, не зможуть в ній вчитися за відсутності високих інтелектуальних здібностей. З такої школи вони змушені будуть піти, навіть якщо їхні батьки заплатили чималі гроші за навчання.

Таким чином, елітарне освіта, пов'язане з системою закритого рекрутування еліт, в той час як елітну освіту - з системою відкритого рекрутування [31]. Елітне освіта не дискримінує тих, хто навчається. Для нього не важливий соціальний статус їх батьків, національність та інші соціальні характеристики. Головний критерій, на який вона орієнтується, - це здібності учнів, без яких неможливо засвоєння ними величезного обсягу складної інформації. На противагу цьому елітарне освіту, орієнтоване на вузьке соціальний шар, ставить перепони "аутсайдерів", вихідцям з неелітного середовища, тобто прагне звузити коло тих, яких навчають, закріпити за допомогою утворення привілейоване становище певних класів і соціальних груп.

Україні необхідно сучасне елітну освіту - в ім'я розвитку творчих здібностей людини, в ім'я прогресу.

Особливості підготовки еліти в Україні. Еліта відіграє важливу, ключову роль в будь-якому суспільстві, вона неминуча в будь-якій політичній системі. Діяльність у сфері соціально-політичного управління вимагає від людини високої культури, відповідних здібностей, професійної підготовки. Еліта формується природним шляхом, у процесі відтворення і дозволу головного соціально-політичного суперечності між народом і владою, між громадянським суспільством і державою. Поповнюється вона за рахунок осіб високого соціального стану, сильних особистісних якостей індивіда та відповідної професійної підготовки, за рахунок людей, здатних відтворювати потужний інтелектуальний продукт - головну цінність еліти. Закордонний досвід показує, що в демократичному суспільстві панівні класи опікуються правлячу еліту, піклуються про її високий авторитет і честі.

В Україні процес становлення політичної, управлінської еліти очікується довгим і болючим. Це обумовлено труднощами демонтажу командно-адміністративної системи і помилками в здійсненні курсу пострадянських реформ.

Українське суспільство має потребу в соціально-продуктивної еліті, яка:

щиро прагне до досягнення усвідомлених народом цілей товариства;

забезпечує участь соціальних сил в управлінні товариством;

створює оптимальне поєднання демократизму, професіоналізму та моральності в соціальному управлінні;

вміє налагоджувати "демократичний" тип відносин без ідейного диктату і політичного насильства, поєднувати "диктатуру виконання" з "демократизмом контролю" над виконанням;

орієнтована на розвиток суспільного виробництва, підйом економіки, розвиток освіти, науки, культури.

Вирішення цих завдань забезпечить стабільність розвитку суспільства. Для цього необхідно домогтися розкріпачення владних відносин, відкритості і рухливості еліти.

Відкритість еліти припускає:

1) спрямованість кадрової політики та її механізмів на інтереси суспільства;

2) забезпечення соціальної мобільності, поповнення еліти професійно підготовленими та здатними людьми;

3) виховання суспільства в дусі поваги до влади;

4) наявність постійного демократичного контролю над елітою з боку суспільства.

Облік перерахованих особливостей дозволить тримати політиків і чиновників демократичними методами в правових рамках і позбавить від соціальних потрясінь.

Якщо в існуючому різноманітті управлінців виділити критерії і градації відповідності їм, що визначають професійну майстерність та статус всередині професійного середовища, то що володіють високими показниками можна виділити в окрему групу. Ці керівники, що знаходяться в подібних умовах життя і діяльності, виявляються більш успішними, здатними, перспективними, генеруючими нове і привертають до себе інших. Вони створюють фон суспільного і фахового уваги, що стимулює індивідуалізоване самовизначення багатьох людей на користь досягнення таких результатів. Для суспільства доцільно, щоб становлення професіоналізму в управлінській професії відбувалося в зіткненні з зазначеним шаром, знанням про нього. Це сприяє професійному самосвідомості, самовизначення і формування системи професійних цінностей завдяки міфологізації, що приводить до виникнення прагнення бути подібним, персоніфікації переваг. Відповідні впливу на свідомість і самосвідомість управлінця організовують його життєвий і професійний шлях, стимулюють до прийняття важливих рішень, рятують від деструктивних впливів у професійній і звичайних середовищах. Якщо формується шар управлінців до мінливих персоналіями і з відповідним організаційно-іміджним оформленням, то можна говорити про існування еліти в управлінському середовищі.

Елітарізація в професійному співтоваристві виникає завжди, і виявляється весь спектр впливів еліти на різні групи керівників. Тип впливу зумовлюється індивідуальними якостями людей, їх внутрішньою культурою та соціокультурної середовищем, що утримує, зміцнює, що рекламує, що захоплюється. Наявність еталонів професіоналізму організовує відповідне самовизначення багатьох людей, формує смак, і таким же чином еліта управління виражає, стабілізує суспільно значимі професійні цінності, стимулює самовираження конкретних керівників, самовизначилася до цієї професії.

Країна, яка не має елітарного шару фахівців, не має стабільність, характеризується творчої інерційністю, не має ціннісно самовизначення, відтворюється, дієздатного професійного корпусу. Країна потребує елітаріза-ції всіх сфер діяльності і, насамперед, у сфері управління.

Оскільки вищі досягнення можливі не тільки за рахунок існування талановитих людей, сприятливого до них відносини, а й за рахунок виявлення та оформлення кращих зразків в моделі як засобу орієнтації, самоорганізації та самовизначення, то необхідні розробки моделей професійної еліти. Вони повинні бути реєстраційними і еталонізірованнимі, що оцінюють досвід фахівців за певними критеріями, що стимулюють і вирощують типи людей гармонійних, творчих, схильних до досягнення професійних вершин.

Підготовка еліти відбувається не природно, а шляхом спеціальних організаційних дій. Ними можуть бути: створення клубів спілкування, особливої фіксації в засобах професійної інформації; акцентування в засобах масової інформації та статусних спілкування; створення традицій додаткових форм заохочення, оплати праці; створення іміджу, етикету, системи внутрішніх вимог і відповідальності і т. д.

Елітна інженерія - це механізм, що постійно ставить питання і відповідає на них: які керівні посади потрібні і з яких джерел їх можна заповнити; якими здібностями, знаннями й уміннями повинні володіти ті, хто на них претендує; як відбирати і просувати людей до заняття посад на рівні правлячої еліти; що потрібно для того, щоб люди успішно і динамічно просувалися вгору по ієрархічній драбині; які програми необхідно мати на озброєнні, щоб вони створювали сприятливі умови для просування в еліту.

Відкритість еліт - важливий елемент "відкритого суспільства", де високий рівень соціальної мобільності. Закриті, непрозорі еліти - елемент закритого суспільства, де соціальна мобільність низька або відсутня. Цей тип характеризується вузькістю соціальної бази цієї еліти в особі панівного класу або шару, який монополізує політичну владу. Всі елітні позиції займаються його представниками. Закритий тип рекрутування еліти характерний для політичної системи традиційного суспільства, а по відношенню до сучасних політичних систем - для авторитарних і тоталітарних політичних режимів. Типологізація систем рекрутування еліт на підставі "відкритість - закритість" є більш правильною, ніж на підставі "демократизм - авторитаризм". Елітне освіта, сумісний з головними ідеями демократії, більше відповідає критеріям соціальної справедливості. Елітарне ж, навпаки, суперечить демократичним принципам і нормам і повинно долатися в міру соціального і політичного прогресу людства, перш за все, - в бік демократії та соціальної справедливості.

Таким чином, ми з'ясували, в чому головний недолік контрольна бізнес плану і, більше того, порок елітарного освіти. Проти цього явища слід вжити заходів, тим більше, що воно мало місце в нашій країні в радянський період і продовжує існувати в умовах переходу до ринково-демократичних відносин. Маються на увазі престижні напівзакриті школи, де непомірно висока плата за навчання і діти часом зараховуються "за телефонним дзвінком"; престижні ВНЗ, де великі шанси мають діти, батьки яких можуть наймати дорогих репетиторів. Нині становище змінилося лише в тому сенсі, що місце старої партократіческой еліти зайняла еліта високопоставлених чиновників і бізнесменів.