library.if.ua

Ціноутворення (2008)

5.5. Параметричні методи ціноутворення

Параметричні методи ціноутворення базуються на визначенні кількісної залежності між цінами і основними споживчими властивостями товару, що входить в параметричний ряд. Параметричний ряд є групою товарів, які однорідні по функціональному призначенню, конструкції, технології виготовлення, але мають відмінності в споживчих характеристиках (наприклад, для холодильників це потужність, розміри, об'єм морозильної камери, енергоємність і т. д.).

Ці методи використовуються при обгрунтуванні цін на нові вироби, а також для виявлення відповідності рівня передбачуваної ціни, розрахованої на базі витрат виробництва, цінам, що склалися на ринку.

Параметричні методи ціноутворення включають метод порівняння питомих показників, метод бальних параметричних оцінок, метод кореляційно-регресійного аналізу, агрегатний метод.

Розглянемо їх вміст.

Метод порівняння питомих показників використовується для розрахунку ціни на товари, споживча цінність яких характеризується одним головним споживчим параметром (потужність, продуктивність, вага, тривалість служби і т. д.), а співвідношення між товарами можна представити у вигляді формули (5.33):



Тоді ціна на новий товар розраховується (5.34):



або (5.35):



де Цн– ціна нового товару, руб.;

Цб– ціна базового товару, руб.;

Пб– значення основного параметра базового товару в прийнятих одиницях виміру;

Пн– значення основного параметра нового товару в прийнятих одиницях виміру;

Цб/Пб– питома ціна одиниці основного параметра якості.

Цей метод є найбільш простим і застосовний до таких виробів, де має значення якій-небудь один, два параметри, а інші характеристики товару приблизно однакові.

Метод бальних параметричних оцінок. Товар i, який підприємство збирається реалізовувати на ринку, оцінюється по параметрах, що мають значення для споживачів (матеріал, виконання, фурнітури, моди і т. д.), і кожному параметру привласнюється ранговий номер за значимістю: 1, 2 і т. д.

Фахівці встановлюють для кожного виробу ваговий індекс (%) залежно від значущості, причому загальна сума вагових індексів дорівнює 100 %, і оцінюють свій виріб і вироби конкурентів по 10-бальній системі. Помноживши бал на ваговий індекс і розділивши на 100, отримують оцінку кожного параметра, сума цих параметричних оцінок дає загальну параметричну бальну оцінку виробу Пi. Вибравши виріб якої-небудь фірми Э як еталон (виріб, який краще всього реалізується на ринку, що свідчить про відповідність ціни і якості) і прийнявши отриману їм загальну бальну оцінку за 100 %, визначають оцінний відсоток Оi інших виробів по формулі (5.36):

Оi = 100 : Пе(узятого за 100 %) x Пi.

Ціну виробу i визначають по формулі (5.37):

Цi = Це x Оi : 100,

де Це – ціна виробу, узятого за еталон, крб.

Метод кореляційно-регресійного аналізу. Суть цього методу полягає у визначенні залежності зміни ціни від зміни декількох основних параметрів якості в рамках параметричного ряду товару. При цьому ціну представляють у вигляді функції (5.38):

Ц = F (х 1, х 2 ... х)

де х1, х2... хn – вибрані основні параметри якості товару.

Для побудови функції складають параметричний ряд, т. е. нагромаджують вихідну інформацію про ціни і якісні характеристики (параметрах) товарів. Після статистичної обробки вихідних даних методом кореляційно-регресійного аналізу знаходять кількісну залежність між зміною ціни і зміною параметрів і будують регресійне рівняння зв'язку, яке може мати різний вигляд:

лінійне (5.39):

у = а 0 + ∑ аi xi;

статечне (5.40):

у = а0 +Пni xi;

параболічне (5.41):

у = а0 + ∑ аi xi + ∑ b i x2i,

где у – ціна, руб.

Знаючи якісні характеристики товару і маючи рівняння зв'язку, визначають ціну на нього, підставляючи в рівняння регресії значення показників.

Параметричні методи доцільно використовувати на споживчому ринку, що реалізовує широко диференційовані взаємозамінні товари.