library.if.ua

Оцінка вартості підприємства (бізнесу) (2009)

9.2. Порівняльний підхід до оцінки вартості майна підприємства-боржника

Порівняльний підхід до оцінки підприємства базується на зіставленні вартості оцінюваного підприємства зі вартостями порівнянних підприємств. У рамках цього напрямку використовуються наступні методи оцінки вартості підприємства:

ринку капіталу;

порівняльного аналізу продажів;

галузевих коефіцієнтів.

Метод ринку капіталу заснований на ринкових цінах акцій підприємств, подібних з оцінюваним. Діючи за принципом заміщення, інвестор може вкласти кошту або в аналогічне підприємство, або в оцінюване. Тому дані про вартість порівнянних аналогічних підприємств при відповідних корективах можуть послужити орієнтирами для визначення вартості оцінюваного підприємства. Для реалізації цієї методики необхідна достовірна й детальна фінансова й ринкова інформація із групи порівнянних підприємств.

Основна перевага даної методики укладається в тому, що вона відображає поточну реальну практику господарювання. Однак ця методика заснована на минулих подіях і не візьме до уваги майбутні умови господарювання підприємства, що є її основним недоліком.

Метод порівняльного аналізу продажів є часткам случаємо методу ринку капіталу й заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій порівнянних підприємств або аналізі цін придбання підприємства цілком.

Основною відмінністю даного методу від методу ринку капіталу є те, що перший визначає рівень вартості контрольного пакета акцій, тоді як другий — вартість підприємства на рівні неконтрольного пакета акцій.

Метод галузевих коефіцієнтів використовується для орієнтовних оцінок вартості підприємств. Досвід західних фірм свідчить, що:

бухгалтерські фірми й рекламні агентства продаються відповідно за 0,5-0,7 річного виторгу;

заправні станції — за 1,2-2,0 місячного виторгу;

підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75-1,5 суми чистого річного доходу, вартості встаткування й запасів;

ресторани й туристичні агентства — за 0,25-0,5 і 0,04-0,1 річного валового виторгу відповідно;

- машинобудівні підприємства — за 1,5-2,5 суми чистого річного доходу й вартості запасів.

Широко відомо також "золоте правило" оцінки підприємств для деяких промислових галузей економіки: покупець не заплатить за підприємство більш чотириразової величини середньорічному прибутку до оподатковування.

Оцінка ринкової вартості активів підприємства при банкрутстві повинна здійснюватися з переважним застосуванням порівняльного (ринкового) підходу, оскільки вона проводиться для мети реалізації об'єкта оцінки.

Що ж стосується ліквідаційної вартості , то в загальному випадку вона визначається звичайно як ринкова вартість об'єкта за винятком знижки на змушений (прискорений) характер продажу. Остання може визначатися різними способами й становить звичайно від 20 до 50%. Ситуація банкрутства й ліквідації підприємства є надзвичайної, і ймовірність позитивного розв'язку проблеми неплатежів, звичайно пов'язаної із цією ситуацією, залежить від цінності майна даного підприємства. Розв'язок не тільки проблеми неплатежів, але й багатьох соціальних питань для працівників підприємства деякою мірою залежить від цінності майна ліквідованого підприємства.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства в ситуації банкрутства має ряд особливостей, обумовлених в основному характером самої ситуації. Ці особливості повинні враховуватися експертом-оцінювачем, замовником і іншими сторонами, зацікавленими результатами оцінки.

Зокрема, цей вид оцінки ставиться до так званих активних видів, коли на основі отриманих результатів багатьма зацікавленими сторонами ухвалюються відповідні управлінські розв'язки. До активних видів ставляться оцінки, пов'язані з конкретними угодами купівлі- продажу, страхування й ін.

Необхідно відзначити також високий ступінь залежності третіх сторін від результатів оцінки ліквідаційної вартості підприємства. У більшості випадків користувачем її результатів є лише замовник, з яким експерт- оцінювач постійно контактує, погоджує ціни, функції, пропозиції, консультується і т.д.

У ситуації банкрутства замовниками й користувачами оцінки є, як правило, різні суб'єкти. Ними звичайно бувають треті сторони (кредитори, інвестори, судові органі), які не мали відносини до постановки завдання оцінки й постійно покладаються на її висновки у випадку прийняття управлінських розв'язків. Вони не мають постійного контакту з експертом-оцінювачем і, не знаючи умов завдання на оцінку, можуть негативно інтерпретувати результати цієї оцінки, виконані експертом.

Ліквідаційна вартість являє собою чисту грошову суму, яку власник підприємства може одержати при ліквідації й роздільному розпродажу його активів.

Оцінка ліквідаційної вартості проводиться в наступних випадках:

при оцінці частки власності, що становить контрольний пакет акцій;

прибуток підприємства від виробничої діяльності невелика в порівнянні з вартістю її чистих активів;

ухвалене рішення про ліквідацію підприємства;

підприємство перебуває в стані банкрутства.

При впорядкованій ліквідації розпродаж активів здійснюється протягом розумного періоду, для того щоб можна було одержати високі ціни від продажу активів. У найменш ліквідної нерухомості підприємства цей період становить близько двох років. Він містить у собі час підготовки активів і продажу, доведення інформації про продаж до потенційних покупців, на обмірковування розв'язку про покупку, акумулювання фінансових коштів на покупку, властиво покупку, перевезення і т.д.

Упорядкованої ліквідації активів відповідає поняття "упорядкована ліквідаційна вартість підприємства".

На відміну від упорядкованої існує примусова ліквідація, коли активи розпродаються так швидко, як це можливо, часто одночасно й на одному аукціоні. Примусової ліквідації відповідає примусова ліквідаційна вартість.

У випадку ухвалення рішення про припинення існування підприємства визначається ліквідаційна вартість припинення існування активів підприємства. При цьому активи не продаються, а списуються й знищуються, а на данім місці будується нове прогресивне підприємство, здатне дати значний економічний або соціальний ефект. Тут вартість підприємства являє собою негативну величину, тому що вимагає від власника підприємства певних витрат на ліквідацію активів.

При розрахунках ліквідаційної вартості у випадку ліквідації підприємства до скоректованої ринкової вартості необхідно додати витрати на його ліквідацію. Вони містять у собі комісійні ріелторів, оцінювачів і юристів, адміністративні витрати по підтримці роботи підприємства аж до завершення його ліквідації, вихідні допомоги й виплати, видатки на перевезення проданих активів і ін.

При розрахунках ліквідаційної вартості, вирученої від продажу активів, грошова сума, очищена від відповідних витрат, дисконтується на дату оцінки по відповідній до ставки, що враховує пов'язаний із цим продажем ризик. Як правило, ліквідаційна вартість підприємства як цілого менше, чим сума виторгу, отримана від роздільного розпродажу його активів.

При формулюванні остаточного висновку про ліквідаційну вартість підприємства необхідно проаналізувати ще раз фактори, що мають відношення до властиво майна, і видатки, пов'язані з рівнем керування підприємством.

Якщо банкрутство підприємства обумовлене низьким рівнем керування, то ця обставина не повинна негативно відбитися на ліквідаційній вартості підприємства.

Якщо причинами банкрутства є високий ступінь зношування активному й пасивної частин активів підприємства, його місце розташування, то ці фактори суттєво знизять рівень ліквідаційної вартості підприємства.

При оцінці ліквідаційної вартості необхідно розібратися в причинах банкрутства, перш ніж формулювати остаточна думка про оцінку.