library.if.ua

Управління використанням капіталу

Сутність, мета і завдання управління i використанням капіталу

Управління використанням капіталу - одне з функціональних напрямів менеджменту капіталу - органічно входять в систему фінансового менеджменту, який оформився в спеціалізовану галузь знань ще на рубежі XIX-XX століть. Місце системи управління використанням капіталу в загальній системі управління підприємством може бути проілюстровано наступною схемою ієрархії управління (рис. 2.1).

Загальна система управління підприємством
Система управління фінансами управління (система фінансового менеджменту)
Система управління капіталом управління (система менеджменту капіталу)
Система управління формуванням капіталуСистема управління використанням капіталу


Малюнок 2.1. Місце системи управління використанням капіталу в загальній ієрархічній системі управління підприємством.

На початковому етапі свого розвитку система управління використанням капіталу розглядала лише питання пов'язані із забезпеченням необхідного рівня його прибутковості в процесі виробничої (операційної) діяльності підприємства. За столітній період свого розвитку система управління використанням капіталу значно розширила коло розглянутих проблем, включивши у свою орбіту питання управління ефективністю капіталу в інвестиційній діяльності, оптимізації співвідношення рівня прибутковості і ризику використання капіталу, оптимізації його обороту в процесі використання та інші.

У нашій країні практика ефективного управління використанням капіталу знаходиться поки лише в стадії становлення, зіштовхуючись з об'єктивними економічними труднощами перехідного періоду, недостатньо розвиненим ринком капіталу і капітальних товарів, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки фахівців до роботи в кризових економічних умовах. Подальше просування країни по шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дозволить повною мірою застосувати теоретичні результати і зарубіжний практичний досвід управління використанням капіталу.

Управління використанням капіталу являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням ефективного його застосування в різних видах діяльності підприємства та організацією його обороту.

Ефективне управління використанням капіталу підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основним з яких є:

1. Інтегрованість з загальною системою управління підприємством. Забезпечення ефективності всіх сфер діяльності підприємства прямо чи опосередковано пов'язані з використанням капіталу, забезпеченням необхідної його прибутковості. Управління використанням капіталу безпосередньо пов'язано з усіма іншими напрямами фінансового менеджменту (складаючи його основу), з виробничим, інвестиційним і деякими іншими видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління використанням капіталу з іншими функціональними системами управління і загальною системою управління підприємством.

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Усі управлінські рішення в галузі забезпечення ефективного використання капіталу та організації його обороту найтіснішим чином взаємопов'язані і мають прямий або непрямий вплив на кінцеві результати фінансової діяльності підприємства в цілому. Тому управління використанням капіталу повинне розглядатися як комплексна функціональна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій внесок у загальну результативність діяльності підприємства.

3. Високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення в галузі використання капіталу в операційному або інвестиційному процесі, розроблені та реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на подальших етапах його господарської діяльності. Перш за все, це пов'язано з високою динамікою факторів зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки, і в першу чергу, - зі зміною кон'юнктури ринку капіталу і окремих капітальних товарів. Крім того, змінюються в часі і внутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до наступних стадій його життєвого циклу. Тому системі управління використанням капіталу повинен бути притаманний високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, потенціалу формування власних фінансових ресурсів, темпів економічного розвитку, форм організації виробничої та фінансової діяльності, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.

4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері використання капіталу, вибору напрямків і форм цього використання в різних видах діяльності підприємства повинно враховувати альтернативні можливості дій.

При наявності альтернативних проектів управлінських рішень у цій області їх вибір для реалізації повинен бути заснований на системі критеріїв, що визначають фінансову ідеологію, фінансову стратегію або конкретну фінансову політику підприємства. Система таких критеріїв у галузі використання капіталу встановлюється самим підприємством.

5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Яким би ефективним не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень у галузі використання капіталу в операційному або інвестиційному процесі в поточному періоді, вони повинні бути відхилені, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну основу ефективного використання капіталу в майбутньому періоді.

Ефективна система управління використанням капіталу, організована з урахуванням викладених принципів, створює основу високих темпів розвитку підприємства, досягнення необхідних кінцевих результатів його господарської діяльності і постійного зростання його ринкової вартості.

З урахуванням змісту і принципів управління використанням капіталу формуються його цілі і завдання.

Розглядаючи головну мету управління використанням капіталу, слід зазначити, що вона нерозривно пов'язана з головною метою фінансового менеджменту в цілому і реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком фінансового менеджменту змінювалися і підходи економістів до визначення його головної мети. У генезисі цієї проблеми можна виділити три основні підходи.

1. Класична економічна теорія стверджувала, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Ця мета випливала з положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремим суб'єктом господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту [overal economic welfare]. Вперше вона була чітко сформульована в 1838 році Французьким економістом А. Курно і потім розвинена в роботах представників неокласичної школи. Реалізація цієї мети забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного доходу і граничних витрат підприємства.

Однак згодом це формулювання головної мети фінансової діяльності підприємства була піддана критиці багатьма економістами. Так, було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Отримана висока за сумою і рівнем прибуток може бути повністю витрачена на цілі поточного споживання, в результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а не розвивається підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал збільшення власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому підсумку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при високому рівні фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу і генеруючого загрозу банкрутства. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з найважливіших завдань фінансової діяльності підприємства або як критерій оцінки ефективності використання його капіталу, але не як головна мета фінансового управління.

2. Теорія сталого економічного зростання, що розвивається багатьма наступними економістами, головною метою фінансової діяльності висуває забезпечення фінансового розвитку підприємства в процесі його розвитку. На їхню думку реалізація цієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства і поступальний розширення обсягу його господарської діяльності. Разом з тим, така мета фінансової діяльності підприємства, мінімізуючи рівень фінансових ризиків, пов'язаних з функціонуванням капіталу, не дозволяє реалізувати повною мірою всі резерви зростання рентабельності його використання. Крім того, механізм реалізації цієї мети недостатньо пов'язаний з коливаннями кон'юнктури ринку капіталу, які змінюють параметри умов використання капіталу конкретного підприємства при заданих темпах економічного розвитку.

У зв'язку викладеним, досягнення та підтримка фінансової рівноваги не може розглядатися як головна мета фінансової діяльності підприємства (хоча і є однією з важливих задач фінансового менеджменту в цілому).

3. Сучасна економічна теорія в якості головної мети фінансової діяльності підприємства висуває забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, яке отримує конкретний вираз у максимізації ринкової вартості підприємства. Це положення розділяється всіма сучасними теоретиками в галузі фінансового менеджменту, такс як на їхню думку вона найкращим чином реалізує кінцеві фінансові інтереси власників підприємства;. У цієї головної мети одержують відображення чинники часу, дохідності і ризику, що є більш повним відображенням мотивації фінансової діяльності підприємства.

З урахуванням викладеного, головною метою) фінансового менеджменту (а відповідно і управління використанням капіталу) є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді.

У процесі реалізації своєї головної мети управління використанням капіталу направлено »на рішення наступних основних задач (табл. 2.1).

1. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямками використання. Це завдання реалізується шляхом дослідження можливостей найбільш ефективного використання капіталу в окремих видах діяльності підприємства господарських операціях; формування пропорцій майбутнього використання капіталу, що забезпечують досягнення умов найбільш ефективного його функціонування і зростання ринкової вартості підприємства.

2. Забезпечення максимальної прибутковості капіталу, що використовується при передбаченому рівні фінансового ризику. Максимізація прибутковості капіталу досягається за рахунок його авансування в найбільш ефективні види активів, які забезпечують генерування високого рівня прибутку в процесі операційної та інвестиційної діяльності підприємства; здійснення високорентабельних господарських операцій за участю сформованого капіталу. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутковості капіталу досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, пов'язаних з його використанням, оскільки між цими двома показниками існує прямий зв'язок.

Таблиця 2.1

Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління використанням капіталу

Головна мета управління використанням капіталу Основні завдання управління використанням капіталу, спрямовані на реалізацію його головної мети
Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді1. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямками використання

2. Забезпечення максимальної прибутковості капіталу, що використовується при передбаченому рівні фінансового ризику.

3. Забезпечення мінімізації фінансового ризику використання капіталу при передбаченому рівні його дохідності.

4. Оптимізація обороту капіталу.

5. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.


Тому максимізація прибутковості використовуваного капіталу повинна забезпечуватися в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням фінансового менталітету (відношення до ступеня допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

3. Забезпечення мінімізації фінансового ризику використання капіталу при передбаченому рівні прибутковості. Якщо рівень прибутковості капіталу, що використовується заданий або спланований заздалегідь, важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику операцій або видів діяльності, що забезпечують досягнення цієї дохідності.

Така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена шляхом диверсифікації господарських операцій та напрямків діяльності підприємства, пов'язаних з використанням капіталу; уникнення окремих видів фінансових ризиків; ефективних форм їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

4. Оптимізація обороту капіталу. Це завдання вирішується шляхом ефективного управління потоками різних форм капіталу в процесі окремих циклів його кругообігу на підприємстві; забезпеченням синхронності формування окремих видів потоків капіталу, пов'язаних з операційною або інвестиційною діяльністю. Одним з результатів такої оптимізації є мінімізація середніх розмірів капіталу, тимчасово не використовується в господарській діяльності підприємства і не бере участь у формуванні його доходів.

5. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу. У зв'язку зі зміною умов зовнішнього економічного середовища або внутрішніх параметрів господарської діяльності підприємства, ряд напрямів і форм використання капіталу можуть не забезпечити передбачений рівень його прибутковості. У зв'язку з цим важливу роль набуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш дохідні активи та операції, що забезпечують необхідний рівень його ефективності в цілому.

Всі розглянуті задачі управління використанням капіталу підприємства найтіснішим чином пов'язані між собою, хоча окремі з них і носять різноспрямований характер (наприклад, забезпечення максимізації прибутковості капіталу, що використовується при мінімізації рівня фінансового ризику; оптимізація обороту капіталу та забезпечення максимальної прибутковості і т.п.). Тому в процесі управління використанням капіталу підприємства окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети. Ранжування окремих завдань управління використанням капіталу здійснюється шляхом завдання ваг кожної з них виходячи з їх пріоритетності з позицій розвитку підприємства і фінансового менталітету його власників або менеджерів.