library.if.ua

Бізнес-планування (2006)

6.3. визначення потреби в інвестиційних витратах

Інвестори, а ще більшою мірою кредитори, звичайно відчувають обґрунтовану занепокоєність із приводу того, чи достатньо точно розраховані підприємцем власні потреби в капіталі. Та й для самої фірми немаловажною є точність оцінки власних потреб у ресурсах.

Одним із найбільш дорогих ресурсів є інвестиційний. Тому ретельне обґрунтування цього аспекту ділового плану є необхідною умовою отримання бажаного обсягу фінансування майбутнього проекту.

Якщо бізнес передбачає великий обсяг вкладень у придбання основних засобів, то крім розрахунків необхідно додати документи (договори, рахунки), які підтверджують їх закупівлю. З метою зниження ризику ці витрати, як правило, фінансуються інвестором за допомогою цільового призначення.

Чинники, за якими інвестори приділяють значну увагу обґрунтуванню інвестиційних витрат, не обмежуються тільки їх значною величиною. Маючи на увазі проектні ризики, інвестори можуть страхувати їх правом на майно, яке буде придбане на початку реалізації ділового плану. Ця політика стане раціональною, якщо це обладнання буде досить ліквідним, що збільшує шанси на компенсацію в разі провалу проекту. Тому інвестори мають бути впевненими у тому, що кошти будуть витрачені за призначенням, а придбані активи матимуть споживчу цінність.

Зазначені обставини роблять зрозумілим інтерес інвестора до цього розділу. Якщо в самому тексті бізнес-плану зазначаються лише результати розрахунків потреби у виробничих потужностях, то їх додають до основного тексту. При цьому потрібно пам'ятати про альтернативні джерела забезпеченості виробничого процесу. Мова йде про замовлення на виконання окремих чи всього комплексу робіт сторонніми спеціалізованими фірмами або оренди необхідного устаткування.

Тому перед тим, як приступити до конкретних розрахунків, необхідно провести якісний аналіз альтернативних можливостей створення продукту. Дані аналізу узагальнюються у формі, наведеній у табл. 6.З.



Спеціалісти фірми повинні виявити якісні параметри різноманітних варіантів організації виробничої діяльності, і за відсутності серйозних аргументів проти якогось із них проводити подальше обґрунтування у багатоваріантному режимі.

Крім суто економічного обґрунтування треба звертати увагу на фактори надійності забезпечення майбутнього бізнесу матеріальними активами. Так, оренда виробничого устаткування буде значно дешевшою, ніж його закупівля або виготовлення під замовлення, але водночас виникають нові ризики, пов'язані зі зміною вимог орендодавця, зміною умов орендного договору тощо. Виготовлення обладнання під замовлення значно більшою мірою відповідає конкретним вимогам виконавця проекту, але вартість цього замовлення значно вища, ніж придбання серійних зразків. Тому крім безпосередньо економічного обґрунтування, про основні вимоги до якого мова піде далі, необхідно навести якісні експертні оцінки переваг та недоліків різних форм забезпечення бізнесу основними засобами.

Далі з'ясовуються можливі пропозиції. При цьому інформація збирається окремо за виробниками устаткування, власниками тимчасово вільних потужностей, потенційними виробниками комплектуючих.

Оцінка варіантів забезпечення виробництва товарів (послуг) за показником приведених витрат може мати лише попередній характер. Це випливає з того, що обмеженнями при ухваленні рішення найчастіше є не стільки прибутковість, скільки забезпечення ліквідності або обмеженість у ресурсах.

Маючи уявлення про можливості забезпечити виробничий процес необхідними потужностями, можна розрахувати потребу в них для здійснення бізнесу.

Розрахунки проводяться за кожним плановим періодом, прийнятим як базисний при обґрунтуванні обсягів продажу (частіше квартал). Отримані результати аналізуються на предмет заповнення незавантажених потужностей або їхнього надлишку. При цьому не варто приймати скороспілих рішень, тому що наведені розрахунки в будь-якому випадку будуть коригуватися за результатами розрахунку фінансового розділу бізнес-плану.

Наведених даних достатньо для формування графіка постачань і монтажу устаткування. Він включає як прямі, так і супутні витрати на закупівлю (табл. 6.4).



Дані щодо витрат і термінів постачань мають підтверджуватися відповідними документами. Переважно це договори, контракти, кошториси, протоколи про наміри. Це зауваження робиться не тільки до конкретних видів устаткування, а й до виробничих площ. Необхідно зазначити адресу, за якою вони розміщуються, а в додатку — навести документи, що підтверджують право їх використання (договори оренди, свідчення права власності).

Як основний документ у додатку до плану має фігурувати рішення про розміщення устаткування.

Таким чином, у бізнес-плані має бути наведена повна послідовність усіх етапів з придбання основних засобів і освоєння виробничих потужностей. Це пояснюється тим, що у практиці підприємницької діяльності саме на цьому етапі найчастіше з'ясовуються помилки у плануванні. При таких помилках виявляється, що для початку здійснення проекту потрібно значно більше витрат коштів і часу, ніж передбачалося у плані.

Не можна сказати, що на інших етапах кількість таких помилок менша. Просто наслідки від цих прорахунків для бізнесу в цілому обіцяють бути значно істотнішими. Адже якщо у планових кошторисах не будуть розраховані якісь виробничі витрати, то помилку можна буде виправити за допомогою змін у політиці продажу, економії за іншими статтями витрат, тобто власними джерелами. На цій фазі ділового циклу можна розраховувати лише на інвестиційні ресурси, нестачу яких в оперативному порядку заповнити неможливо.