library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

3. Механізм ціноутворення

Попередньою умовою процесу ціноутворення є з'ясування підприємцями і відповідними спеціалістами фірми зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на цей процес. До зовнішніх належать: 1) споживачі, 2) ринкове середовище (або конкуренти), 3) уряд, 4) учасники каналів збуту; до внутрішніх — витрати виробництва.

Споживачі. Вплив споживачів на механізм ціноутворення здійснюється передусім за умов перевищення пропозиції над попитом (у цьому разі ціни знижуються), зростаючого насичення їх потреб, конкуренції між споживаними, через впливову громадську організацію захисту прав споживачів та в інших випадках.

Ринкове середовище. Воно формується у розвинутих країнах світу за взаємодії чесної конкуренції, монополістичної конкуренції (в тому числі чистої монополії, тобто наявності лише одного виробника або споживача, та олігополії), нечесної конкуренції, а також впливу на ринкове середовище регулюючої діяльності держави. Домінуючу роль серед цих моделей ринку відіграє олігопольна конкуренція, яка супроводжується дією антитрестівського законодавства. Внаслідок цього значного поширення набула практика "лідерства в цінах". Панівним методом ціноутворення у даному разі є встановлення ціни на рівні середніх витрат виробництва і монопольно високого прибутку. Середні витрати виступають у формі монопольної ціни виробництва.

Уряд. Участь його у процесі ціноутворення полягає передусім, у встановленні фіксованих цін, у прямому та опосередкованому їх регулюванні. *

Якщо держава запроваджує фіксовані ціни, то здійснює це шляхом встановлення прейскурантних цін, тобто затверджує ціни на тарифи та послуги відповідними органами. В колишньому СРСР 98% цін були прейскурантними, що поряд з іншими чинниками породжувало постійні дефіцити. Раціональнішою є ситуація, коли держава встановлює ціни на такі стратегічні товари і послуги, як електроенергія, газ, нафта, вугілля, послуги міського та залізничного транспорту, житлово-комунальні послуги тощо. В Україні в 1998 р. лише приблизно 10% цін* були прейскурантними.

Іншими способами затвердження фіксованих цін є їх встановлення державою лише на певний період, а також фіксація цін підприємства, яке займає панівне становище на ринку, тобто цін монополіста, що певним чином послабляє (за фіксації цін на оптимальному рівні) прагнення монополії й надалі підвищувати ціни на ринку.

Пряме регулювання цін державою здійснюється шляхом встановлення граничного рівня цін на окремі товари, граничних надбавок до фіксованих цін, регламентації величини прибутку підприємства, рівня його рентабельності, фіксації непрямих податків (податку на додану вартість, акцизи), встановлення знижок, граничного рівня разового підвищення цін. Крім того, держава впливає на ринкові Ціни завдяки встановленню цін на товари і послуги, які виготовляються державними підприємствами. Але цей спосіб певною мірою належить до опосередкованого регулювання цін державою в недержавному секторі.

Існують й інші методи опосередкованого регулювання цін. До них належить запровадження низки обмежень до підприємств-монополістів (у тому числі олігополістів). Найважливішими з них є: заборона для двох і більше конкурентів підтримувати ціни на певному рівні; заборона монополістам нав'язувати свої ціни постачальникам (комплектуючих виробів, сировини тощо) та підприємствам торгівлі; заборона цінової дискримінації (тобто примушування купувати товари і послуги з навантаженням, купувати їх лише у даної фірми та ін.); заборона на застосування демпінгу (продаж товару за ціною, нижчою за собівартість); заборона на використання недобросовісної цінової реклами (наприклад, оголошування покупцям, що такі товари уже продані й пропонувати їх за вищими цінами та ін).