Соціальна економіка (2003)

Ринкова, а з часом "соціальна ринкова економіка" Сполучених Штатів, безперечно, має свої особливості. Ані патріархальні, ані феодальні, ані кастові, ані будь-які інші пута не стримували розвиток ринкових відносин на американському континенті. Найбільш спритні і відчайдушні європейські переселенці привнесли сюди підприємницьку хватку та ініціативу. Відсутність усталених традицій та нашарувань соціального характеру сприяли становленню "ринкової системи" у класичному вигляді. Головні її ознаки - приватна власність, підприємництво у різних його формах, різні види конкуренції, різноманітність і багатобарвність ринків. В міру становлення "дикого капіталізму" він облагороджується правовими основами господарчої діяльності, зростає економічна і політична роль держави, виробляються й затверджуються демократичні засади суспільства, а разом з ними і відповідні соціальні та юридичні інститути. Численні переселенці з різних країн і континентів зі своєю неповторною і різноманітною культурою, традиціями, кольором шкіри, мовами й говірками, віросповіданням і релігійними поглядами через "американський плавильний котел" утворюють принципово нову спільноту - американський народ. Розгляд цього надзвичайно складного процесу - справа численних фахівців і спеціалістів - етнологів, антропологів, психологів.

Обмежимо наш розгляд лише короткими зауваженнями.

Основою "соціальної економіки" будь-якої країни є ринкова система. Остання, в свою чергу базується на приватній власності. Історично саме приватна власність дала поштовх розвитку ринкових відносин. В тих країнах, де об'єктами приватної власності ставали усі виробничі фактори (земля, праця, капітал), ринкова система складалася швидше.

З часом індивідуальна форма приватної власності починає збагачуватися й сполучатися з іншими. Найбільш поширеними формами колективної власності стають партнерства різних видів, кооперативи, а зрештою - акціонерні товариства. В міру розвитку ринкової системи певну роль починає відігрівати і державна власність: спочатку як гарант ринкового розвитку, а з часом і певну самостійну роль. Однак аналізуючи розвиток державної власності в Сполучених Штатах, треба вказати на її відносно менший розмір порівняно з іншими розвиненими країнами.

Продовжуючи розгляд відносин власності - треба вказати на її "змішані форми" - взаємодію державної форми власності з недержавними її формами: держава може мати свою частку і в партнерствах, і в корпоративному капіталі. Сучасна ринкова система характеризується надзвичайною складністю і взаємопереплетенням різних форм власності - індивідуальної приватної, колективної приватної, державної, "змішаної".

Різноманітність видів власності становить основу багатоукладної "ринкової системи" Сполучених Штатів. Саме тому "американську ринкову систему" з повною на те підставою слід характеризувати як "змішану систему": вона доповнена і пройнята "державним сектором економіки".

Американський досвід свідчить, що немає прямої залежності між розміром державної власності та ефективністю усієї економіки в цілому: роль державного сектору, отже й соціально-економічне його призначення зумовлене численними обставинами.

Важливою рисою "змішаної системи" американського соціально-економічного устрою є всесвітньо відоме американське підприємництво.

З точки зору організаційних форм американського бізнесу, в національному господарстві США ми знаходимо індивідуальні підприємства (в індивідуальній формі власності); підприємства, що перебувають у власності двох і більше осіб (партнерства); акціонерні підприємства або компанії (вони найчастіше називаються "корпорації")- Є також і державні підприємства, і такі, що перебувають у "змішаних" формах власності.

Можна одразу наголосити, що така "змішаність", різноманітність форм власності і форм бізнесу сприяє сталості американської ринкової системи. На весь світ відомі "генерали" американського бізнесу - "Дженерал Моторе", "Дженерал Електрик", "Дюпон" та інші. Проте динамізм американської економіки визначається не тільки 500 найкрупнішими промисловими корпораціями (40 % ВВП країни), але поєднанням усіх форм великого, середнього і малого бізнесу.

Чи не найважливішою складовою американської моделі "соціальної економіки" є її "конкурентність" в широкому розумінні слова. Історично і ментально "американська модель" вироблялася на принципах "конкурентноспроможності", "змагальності", "успішності" та "живучості". В основі цієї моделі, поза сумнівом, перебувала суто "ринкова конкуренція". Нема потреби доводити, що в основі "ринкової економіки" лежить конкуренція. Живучість самого ринку залежить від конкуренції. Є конкуренція - є рух і поступальний поступ, нема конкуренції - в економіці неминуче починається стагнація. Свобода ринкової конкуренції - чи не найважливіша ознака ринкової економіки. Про міру стиглості "ринкового господарства" можна судити за рівнем "конкурентності".

В "соціальній економіці" конкуренція диктує жорсткі правила поведінки для кожного члена "соціуму", для "домогосподарства" і будь-якого підприємства чи компанії. Причому ці правила водночас й закони "живучості" й "успішності".

В "соціально-орієнтованій ринковій економіці" закони "ринкової конкуренції" неминуче поширюються й на соціально-політичну сферу: вони позначаються на т. зв. "суспільному виборі", на відборі "інститутів" (інституціонально-конституційний вибір) і таке інше. Проблему "соціально-економічного і політичного відбору" мають розв'язувати для себе і політичні лідери, і політичні партії, і державні чиновники різних рангів, і навіть релігійно-духовні інституції.

Сьогодні можна констатувати, т. зв. "ринкова конкуренція" - далеко не єдина складова та рушійна сила "соціальної економіки": вона "грає" лише за наявності усіх інших складових - соціальних, інституційних, політичних.

Особливістю американізованої моделі "соціальної економіки" є її чисто виражений "змішаний характер". Навіть суто господарчий її механізм включає не два, а три компоненти -конкуренцію, державне й корпоративне регулювання. Роль т. зв. "корпоративного регулювання" в соціально-економічному устрої Сполучених Штатів заслуговує на спеціальний розгляд.