Інформаційні системи в аграрному менеджменті (1999)

Інформацією в широкому розумінні цього слова є будь-які відомості, котрі дають уявлення про ту чи іншу сторону матеріального світу та процесів, що виникають у ньому. Проте в сучасних умовах високої автоматизації інформаційних процесів під інформацією розуміють корисну в певний час для її споживачів частину тих чи інших відомостей, а всю їх сукупність, зафіксовану на різних носіях, називають даними.

У діяльності людей інформація є одним із ресурсів, що може нагромаджуватися, реалізовуватися, поновлюватися й, на відміну від інших видів ресурсів, у процесі використання може не втрачати своїх якостей. До того ж інформація є ресурсом колективного користування, що важливо з погляду зниження її собівартості.

Серед різних видів інформації значне місце посідає управлінська інформація, а серед управлінської — економічна. Під економічною інформацією, згідно з ГОСТ 1975-74, слід розуміти сукупність різних відомостей економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, у процесі виробничо-господарської діяльності, в управлінні цією діяльністю, які можна фіксувати, передавати, перетворювати, зберігати й використовувати для здійснення функцій управління народним господарством і його окремими ланками різних рівнів.

Термін «інформація» почав вживатися ще наприкінці минулого століття, але пов’язувався лише із засобами зв’язку. Далі, особливо з виникненням і розвитком кібернетики, широким використанням засобів автоматичного регулювання й управління, він набув дещо іншого змісту, розширивши сфери використання.

Об’єктом відображення економічної інформації є насамперед виробничо-господарська діяльність, а її призначення полягає у використанні для потреб управління, спрямованого на вдосконалення виробництва й самого управління. Без неї був би неможливим сам процес управління економічним об’єктом. Економічна інформація є як предметом, так і продуктом автоматизованої обробки.

Економічній інформації притаманні специфічні особливості, які необхідно враховувати при виборі технічних засобів збору та обробки інформації, організації всієї інформаційної системи. Ідеться насамперед про дискретність і переважно літерно-цифровий вигляд; масовість та потребу в значній арифметичній і логічній обробці; необхідність тривалого зберігання і нагромадження даних, перегрупування за різними ознаками; документальне оформлення; повторення в установлених часових межах і значну частку сталих елементів.

Зауважимо, що інформація вважається стабільною, якщо коефіцієнт стабільності ( як відношення незмінюваного її обсягу за певний період до всього обсягу за цей самий період) не менший за 0,85.

Для вивчення внутрішнього складу, закономірностей утворення, можливостей групування, обробки та використання інформації необхідно знати її класифікацію.

Згідно з функціями, виконуваними інформацією у процесі управління, її поділяють на нормативну, планову, бухгалтерську, оперативно-технічну, статистичну, конструкторсько-технологічну.

За відношенням до інформаційної системи об’єкта розглядають вхідну і вихідну, внутрішню і зовнішню інформацію.

За відношенням до процесу обробки інформація поділяється на вихідну (первинну), похідну, проміжну, результатну, оброблювану, необроблювану.

Класифікацію економічної інформації щодо інформаційної системи і процесу її обробки можна подати у вигляді схеми, зображеної на рис. 3.1.

За стабільністю розрізняють постійну та змінну інформацію. Водночас сталу економічну інформацію можна класифікувати як нормативну, планову, довідкову.

Нормативна інформація пов’язана з нормуванням витрат виробництва, тарифікацією тощо і містить норми та нормативи, розцінки, тарифи, ціни, коефіцієнти.

Планова інформація — це заплановані різні показники перспективного, поточного та оперативного характеру діяльності.

Довідкова інформація — це насамперед інформація про назви об’єктів планово-облікових робіт (структурних підрозділів, культур, видів тварин, прізвищ працюючих і т. ін.). Вона часто формується і використовується разом з нормативною і тоді називається нормативно-довідковою.

Змінна економічна інформація поділяється переважно згідно з ділянками її концентрації, планування та обліку: з основних засобів, матеріальних цінностей, праці і заробітної плати, грошових засобів(коштів), розрахунків з покупцями та постачальниками і т. ін.

За насиченістю інформація поділяється на достатню, недостатню, надлишкову (надмірну).

Іншими ознаками для класифікації інформації можуть бути її спосіб відображення, об’єктивність, корисність тощо.