Економіка зарубіжних країн (2005)

За індексом людського розвитку у 2001 році Словаччина посіла 39-е місце в світі, поступаючись у Центральній та Східній Європі лише Словенії, Чехії, Польщі та Угорщині. Її ВВП на душу населення у тому ж році сягнув 11960 дол. (за ПКС) і за цим індикатором країна випереджала Польщу, хоча пропускала вперед трьом іншим державам ЦСЄ. Разом з тим, Словаччина має досить потужні технологічні позиції у європейській економіці. Так, за Індексом технологічних досягнень (0,447 – у 1999 році) країна посідала 25-е місце в світі, випереджаючи такі держави ЄС як Греція та Португалія. У тому ж році питома вага експорту високих і середніх технологій дорівнювала 48,7%, а грамотність населення у 100% (2001), рівень якої визначався національною статистикою, не констатується ніде більше у світі. Разом з тим, говорити про успішну реалізацію науково-технологічного потенціалу країни поки що зарано. Сучасну Словаччину можна охарактеризувати як державу з разючими контрастами в економіці і соціальній сфері, які найбільш рельєфно проявлять себе на регіональному і галузевому рівнях.

Після роз’єднання 1 січня 1993 року з Чехією і утворення самостійної держави, Словаччина приступила до реалізації ідеї побудови економічно розвинутої європейської країни, проте мала на цьому шляху значно більше труднощів ніж її колишня союзниця. Основними труднощами, які прийшлося долати були:

нижчий рівень розвитку і конкурентних на світовому ринку виробництв ніж в Чехії;

розрив глибоких коопераційних зв’язків з чеськими підприємствами;

більша орієнтованість у зовнішній торгівлі на ринки східних сусідів ніж на ринки ЄС;

повільні та далеко не завжди послідовні реформи економіки після 1993 року;

наявність значних територіально-галузевих диспропорцій в країні, які упродовж перших десяти років суттєво дистанціювали її регіони.

Економічне зростання в Словаччині мало місце упродовж другої половини 90-х років і дало певні переваги в плані трансформації її господарства, хоча як, зазначалося раніше, цей процес йшов в країні повільними темпами і мав швидше за все «компенсаційну» основу (тобто після кризи роз’єднання двох країн розпочалося економічне зростання, що було наслідком відносно хорошої кон’юнктури словацьких товарів на ринках пострадянських країн). Російська та азіатська кризи 1996-1997 рр. мали свій відбиток і в Словаччині, а її наслідки найбільш рельєфно проявили себе у 1999 році, у зв’язку із різким падінням росту ВВП, великим бюджетним дефіцитом, дефіцитом поточних рахунків, стрімким зростанням зовнішнього боргу тощо.

Швидкі та багато у чому мало популярні заходи уряду щодо долання системної кризи в країні, завершення приватизації, зменшення дефіциту бюджету, децентралізація банківської системи та переорієнтація на європейські ринки призвели до відновлення темпів економічного зростання. Так, приріст ВВП у 2000-му році досяг 2,2%, а в 2001 – 3,3%, сучасна ж його структура виглядає такою, що відповідає в цілому європейській моделі, в якій на сервісні галузі припадає 64%, промисловість – 31,6%, сільське господарство – 4,4%.

Основними галузями економіки в Словаччині є виробництво продукції чорної металургії, продовольства, електроенергії, видобування кам’яного вугілля, ядерного палива, хімічна промисловість, випуск транспортних засобів, текстилю, електричних та оптичних приладів тощо. Сільське господарство представлене вирощуванням зернових культур, картоплі, хмелю, свинарством та розведенням великої рогатої худоби.

Підготовка до вступу до Європейського Союзу, що велася упродовж 1996-2004 рр. передбачала значні зміни у структурі виробництва, що були викликані необхідністю «нормалізації» експорту по трьох «чуттєвих» для ЄС галузях – чорної металургії, сільського господарства та текстильної промисловості, що викликало на перших порах суттєву галузеву деформацію. Як наслідок, країна й зараз має найвищий серед нових членів ЄС рівень безробіття, який напередодні вступу до Євросоюзу становив 18,6% (2002 р., (за методикою МОП).

Словаччина має значні територіальні розбіжності концентрації ПІІ, при цьому безперечним лідером виступає столичний регіон, на який припадає близько 50% їх загального обсягу. На значному відриві від Братислави йдуть інші регіони, а рівень безробіття в східних областях країни нерідко перевищує позначку у 30%. Виходячи з цього можна було очікувати й значних розбіжностей у показниках валового регіонального продукту на душу населення. Так, столиця країни станом на кінець 2004 р. вже перевищила середній показник по Євросоюзу сягнувши 104%, у той час, коли аналогічний індикатор по країні є трохи більшим за 30%.

Особливістю зовнішньої торгівлі є доволі значне від’ємне сальдо, яке хоча і скоротилося останнім часом, все одно продовжує залишатися негативним, що наявно випливає з наведених нижче даних (Див. табл. 5.24).

Як випливає з таблиці, експорт у цілому перевищує імпорт, а негативне сальдо, як правило, пояснюють масовим введенням інвестиційних товарів та технологій.

Суттєві зміни відбулися впродовж останніх десяти років в географічній структурі зовнішньої торгівлі. Якщо на поч. реформ лише 30% обсягів зовнішньої торгівлі припадало на країни ЄС, то вже на поч. ХХІ ст. – близько 60%. Найбільшими партнерами щодо експорту у 2000-му році були: Німеччина – 27%, Чехія – 15%, Італія – 9%. По імпорту – Німеччина – 27%, Російська Федерація – 18%, Чехія – 15%. Домінування енергоносіїв в структурі імпорту є значною проблемою країни.

Досить перспективною галуззю в Словаччині вважають іноземний туризм. Так, у 1999 році країну відвідав майже 1 млн. іноземних громадян, а оплачені ними послуги склали 2% її ВВП. В цій державі переконані, що в перспективі ця цифра могла б зрости до 5-7%, що відповідало б рівню сусідніх з нею Чехії та Угорщини.

Упродовж 2003-2004 рр. (у т.ч. після вступу до Європейського Союзу) Словаччина сміливо продовжувала системне реформування своєї економіки в плані зближення з економічною моделлю ЄС. Серед багатьох заходів цього процесу передусім слід відмітити: введення єдиного податку у розмірі 19%, що створило хороший базис для подальшого соціально-економічного зростання; суттєве зменшення рівня інфляції, хоча остання продовжує залишатися високою серед інших держав ЦСЄ; зближення показників процентної ставки по кредитах з провідними країнами ЄС; скорочення суми державного боргу та дефіциту державного бюджету. Такі заходи уряду Словаччини, відомі в ЄС як «Маастрихтські вимоги конвергенції», на думку експертів Європейської Комісії, дозволять Словаччині однією з перших увійти впродовж 2006-2007 рр. до Європейського монетарного союзу і замінити словацьку крону на євро.