Податковий менеджмент (2001)

У рамках цієї теми потрібно вивчити порядок прийому та перевірки декларацій з податку на прибуток підприємств, а також методику проведення документальної перевірки достовірності обчислення цього податку.

У попередніх темах (4-й і 5-й) були дані досить докладні методичні поради щодо загальних підходів і принципів проведення камеральної перевірки, а також порядку перевірки декларацій з ПДВ і розрахунків акцизного збору. Використовуючи цей матеріал, а також форму декларації податку на прибуток з усіма додатками, студенту необхідно самостійно підготувати відповідь на дане питання. При цьому спочатку слід опрацювати структуру декларації і додатків, зміст кожного рядка і встановити їх взаємозв’язок.

Друга частина цієї теми є дуже широкою за обсягом матеріалу. Вона містить чимало питань, кожне з яких потрібно вивчати окремо. В темі 4 був даний перелік питань, які підлягають документальній перевірці. В рамках даної теми будуть дані методичні поради лише щодо тих питань, які стосуються обчислення податку на прибуток підприємств.

Правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки. Під час перевірки цього питання необхідно упевнитися в тому, що:

зміни по фактах порушень, що мали місце в минулому році, відображені у звітності поточного року як прибуток (збиток) минулих років, виявлений у поточному звітному періоді, а не внесені у звітність за минулий рік;

помилки в звітності поточного року, виявлені до подання і затвердження річного звіту за поточний рік, виправлені шляхом сторнування неправильних записів і заміни їх правильними в тому місяці, в якому вони виявлені;

донараховані за результатами перевірки суми податків, штрафів, пені відображені за дебетом рахунка 948. Зверніть увагу: дуже часто ці суми відносяться на валові витрати, що призводить до заниження оподатковуваного прибутку.

Дотримання положень по інвентаризації і правильність відображення у звітності її результатів. Під час перевірки цього питання спочатку з’ясовують, чи проводилась інвентаризація в тих випадках, коли її проведення згідно з чинним законодавством є обов’язковим, а саме:

а) при передачі майна державних підприємств в оренду, приватизації майна, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб;

г) при встановленні фактів крадіжки чи зловживань, псування цінностей, а також за розпорядженням судово-слідчих органів;

д) у разі пожежі чи стихійного лиха.

По тому перевіряється наявність наказу про створення інвентаризаційної комісії і правильність оформлення всіх необхідних документів для проведення інвентаризації та оформлення її результатів (розписки матеріально-відповідальних осіб, акти інвентаризації тощо).

На закінчення встановлюється, чи правильно відображені результати інвентаризації в бухгалтерському обліку. Виявлені надлишки основних фондів, матеріальних цінностей, цінних паперів та іншого майна оприбутковуються, а значить, включаються до валових доходів підприємства. В разі виявлення втрат і нестач повна їх сума має бути відображена за дебетом рахунка 947 та кредитом рахунків 10, 20, 22, 28. Особливу увагу слід звернути на правильність списання сум втрат і нестач. Для цього слід пам’ятати, що нестача підлягає списанню на витрати звітного періоду, але в жодному разі не у податковому обліку. Невідшкодовані суми нестачі відображаються на позабалансовому рахунку 072. Нестача матеріалів понад норми природного убутку стягується з винних осіб. При перевірці слід звернути увагу на достовірність визначення суми, яку необхідно утримати з винної особи за розкрадання, знищення чи пошкодження матеріальних цінностей. Згідно з чинним законодавством розмір збитків визначається за формулою:

Рз = [(Бв – А)  Іінф. + ПДВ + Аз]  2,

де Рз — розмір збитків;

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей;

А — амортизаційні відрахування;

Іінф — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість;

Аз — розмір акцизного збору.

Розмір збитків від нестачі цінних паперів і документів суворої звітності обчислюється з застосуванням коефіцієнта:

5 — до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і документів суворої звітності;

50 — до вартості придбання (виготовлення) цінних паперів і документів суворої звітності, якщо номінальна вартість не вказана чи не встановлена чинним законодавством.

Якщо винні особи не встановлені, то сума нестач може бути списана на збитки підприємства.

Повнота відображення в обліку валових доходів підприємства. Відповідно до чинного законодавства датою збільшення валових доходів є або дата зарахування коштів на рахунки платника від покупців, або дата відвантаження товарів, фактичного надання послуг, виконання робіт (перша з двох указаних подій). Виходячи з цього, перевірці підлягають:

дебетові обороти рахунків 301, 302, 311, 312 у кореспонденції з кредитом рахунків 361, 362, 371;

дебетові обороти за рахунками 361, 362 в кореспонденції з кредитом рахунка 703.

У першому випадку бухгалтерські проводки відображають подію, за якою валовий дохід виникає в разі надходження коштів на рахунки підприємства, у другому — подію, за якою валовий дохід виникає в момент відвантаження. Методика перевірки полягає у відстеженні черговості операцій. Для перевірки використовуються платіжні та касові документи, товарно-транспортні накладні, книга обліку валових доходів і валових витрат, якщо така ведеться на підприємстві, та рахунок обліку валових доходів. Слід бути уважним, щоб операції, які виступатимуть «другою подією», повторно не включити до складу валових доходів.

На рахунку «Валові доходи» та в книзі обліку валових доходів і валових витрат відображаються операції по відвантаженню товарів і по надходженню коштів на рахунки платника як у вигляді авансів, так і у вигляді оплати за відвантажену продукцію. За допомогою касових та платіжних документів, а також товарно-транспортних накладних виявляються випадки відвантаження чи предоплати, які не знайшли відображення на рахунку «Валові доходи» або в книзі обліку валових доходів і валових витрат.

Якщо на підприємстві податковий облік не ведеться, а також на підприємствах з великими обсягами продажу, коли відстежити кожну операцію неможливо, при перевірці можна скористатися правилом:

кредитовий оборот за рахунком 703 + заборгованість перед покупцем на кінець звітного періоду – заборгованість покупців на початок звітного періоду.

Можливість використання цієї формули поясняється так:

якщо перша з подій — це відвантаження, то вона відображається за кредитом рахунка 703 і таким чином ця перша подія враховується у складі валового доходу;

якщо перша з подій — це попередня оплата, то можливі два варіанти:

а) підприємство протягом звітного періоду відвантажило під попередню оплату товари. Отже, буде відображена реалізація по кредиту рахунка 703, а це означає, що подія, в якій спочатку була попередня оплата, а потім відвантаження, теж врахована у складі валового доходу, оскільки кредитовий оборот рахунка 703 повністю враховується у формулі для обчислення валових доходів;

б) підприємство протягом звітного періоду не закрило попередньої оплати.

Тож заборгованість, що залишилася перед покупцем на кінець звітного періоду, теж врахована в складі валового доходу підприємства, оскільки вона додається до кредитового обороту рахунка 703.

Отже, або в складі кредитового обороту рахунка 703, або в складі кредитового сальдо розрахунків з покупцями на кінець звітного періоду попередня оплата як перша подія врахована.

Кредитове сальдо рахунка, де ведеться облік розрахунків з покупцями, на початок звітного періоду необхідно відняти, оскільки воно було враховане в складі валового доходу попереднього звітного періоду як попередня оплата. Коли ж цього не зробити, то ця сума буде врахована в складі валових доходів двічі.

Необхідно пам’ятати, що отриманий за такою формулою валовий дохід містить ПДВ та акцизний збір (якщо товар є підакцизним). Слід також зважити на те, що в разі відхилення суми валового доходу, розрахованої за вказаною формулою, від суми, відображеної в обліку підприємства, податківцеві необхідно відстежити черговість операцій за період, що перевіряється, і тільки тоді робити висновок щодо заниження чи завищення валового доходу підприємства.

Якщо підприємство здійснює товарообмінні операції або реалізує продукцію пов’язаним особам, то під час перевірки слід упевнитися, що доходи від цих операцій були визначені підприємством виходячи з договірної ціни, але не нижче за звичайну ціну.

При перевірці також потрібно звернути увагу на правильність визначення валового доходу від операцій з розрахунками в іноземній валюті. Для цього потрібно мати на увазі, що з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти чи заборгованості включається до валового доходу платника. У разі ж від’ємного значення перерахунку збільшуються валові витрати.

У разі виявлення фактів продажу основних фондів податковий інспектор має встановити достовірність відображення в обліку результатів від такої операції та їх вплив на величину оподатковуваного прибутку.

Під час перевірки слід також звернути увагу на правильність включення до валового доходу доходів від позареалізаційних операцій. Склад таких доходів зазначений у Законі «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наступний блок питань стосується перевірки достовірності відображення в звітності валових витрат підприємства.

Правильність обліку і списання матеріальних цінностей. Перевірка цього питання складається з двох частин. По-перше, необхідно упевнитися в наявності всіх документів, що підтверджують або списання коштів з банківських рахунків в оплату сировини та матеріалів, або видачу готівкових коштів з каси підприємства, або факт оприбуткування товарів на склад підприємства. Для цього використовуються банківські документи, витратні касові ордери, товарно-транспортні накладні, дані складського обліку. Особливу увагу слід звернути на відображення витрат у зв’язку з придбанням матеріалів у пов’язаних осіб. Такі витрати мають визначатися виходячи з договірної ціни, але не більшої за звичайну ціну.

По-друге, слід перевірити правильність обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Для цього використовуються відомості про облік балансової вартості матеріальних активів. Визначення приросту (убутку) балансової вартості матеріальних активів проводиться шляхом порівнювання їх залишків на початок та кінець звітного кварталу. В разі, коли балансова вартість матеріальних активів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника. У разі, коли балансова вартість матеріальних активів на початок кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника.

Інспектор складає свій розрахунок приросту (убутку) і порівнює результат з даними підприємства. В разі розбіжностей проводиться коригування суми валового доходу чи валових витрат та суми оподатковуваного прибутку.

Правильність відображення витрат на оплату праці. При перевірці цього питання податковому інспекторові слід упевнитися, щоб у складі валових витрат не значилися ті витрати, які не пов’язані безпосередньо з оплатою праці, а мають відноситися на рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств. До таких виплат відносяться: матеріальна допомога, дивіденди, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, винагороди чи будь-які інші види заохочень пов’язаним особам, не підтверджені документальними доказами, що такі виплати є компенсацією за фактично надані послуги або відпрацьований час, суми внесених до бюджету податків на доходи фізичних осіб.

Ще один складний момент, який може виникнути під час перевірки, це правомірність включення до складу валових витрат натуроплати. Так, статтею 22 Закону України «Про оплату праці у виняткових випадках» передбачена часткова виплата заробітної плати натурою (за цінами не нижчими від собівартості) в тих галузях або по тих професіях, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці в грошовому виразі, є звичайною чи бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тож податківцеві необхідно упевнитися, що до витрат на оплату праці не включені виплати, якщо натуроплата здійснюється товарами, не дозволеними постановою Кабміну. Крім того, документально має бути доведена «звичайність» або «бажаність» такої форми оплати праці (наприклад, наявність письмових заяв робітників по кожному випадку видачі натуроплати чи колективного договору). В противному разі віднесення таких виплат до валових витрат може класифікуватися податковим інспектором як помилкове.

Законність і правильність створення резервів майбутніх витрат. При перевірці цього питання необхідно встановити:

Які види резервів створюються на підприємстві — для цього слід мати на увазі, що П(С)БО передбачають створення резервів на:

виплату відпусток працівникам;

виконання гарантійних зобов’язань;

додаткове пенсійне забезпечення;

реструктуризацію;

виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами;

чи є на підприємстві рішення про створення резервів;

чи правильно визначена сума резерву;

як змінилася сума резерву на кінець року у порівнянні з даними на початок року;

причини невикористання резерву на кінець року;

доцільність створення резервів, якщо значні суми переходять із року в рік.

Розглянемо порядок перевірки створення резерву на оплату відпусток працівників. Якщо така перевірка проводиться за будь-який період поточного року, необхідно встановити достовірність суми резерву шляхом множення фонду оплати праці за період, що перевіряється, на середній процент відрахувань і скоригувати отриманий результат на розмір зборів на соціальне та пенсійне страхування. Розраховану таким чином суму слід порівняти з даними, відображеними за кредитом рахунка 471. У разі розбіжностей — визначити, як це вплинуло на величину оподатковуваного прибутку.

З наведеної схеми розрахунку суми резерву на оплату відпусток працівників очевидно, що достовірність цієї суми залежить від правильності розрахунку середнього відсотка відрахувань. Для перевірки цього показника необхідно:

згрупувати працівників за тривалістю відпусток;

визначити кількість працівників у розрізі кожної групи;

встановити кількість робочих днів одного працівника за рік;

розрахувати кількість людино-днів відпусток і фонд робочого часу працівників;

знайти співвідношення кількості людино-днів і календарного фонду робочого часу працівників на рік, яке й дорівнюватиме середньому проценту відрахувань.

Слід звернути увагу, що створення резерву відпусток не спричинює жодних наслідків у податковому обліку. Валові витрати виникнуть у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент використання зарезервованих сум). Отже, податковому інспектору необхідно порівняти суму резерву, віднесеного на валові витрати, з відповідними сумами, відображеними за дебетом рахунку 471. У разі розбіжностей визначити, як це вплинуло на величину оподатковуваного прибутку.

Під час перевірки правильності створення резерву на оплату відпусток працівників за результатами року треба з’ясувати, чи була проведена інвентаризація резерву. Для цього використовується довідка з відділу кадрів про кількість днів невикористаної відпустки. Потім визначається розмір оплати праці за один людино-день. Сума резерву розраховується за такою формулою:

Сума резерву = Кількість днів невикористаної відпустки * Оплата за один людино-день * Розмір зборів на соціальне та державне пенсійне страхування

Отримана сума має відповідати кредитовому сальдо за рахунком 471. Якщо результат у податківця більший, ніж за даними підприємства, то це означає, що підприємство списало зайву суму на валові витрати і тим самим занизило оподатковуваний прибуток.

Обґрунтованість витрат на спецодяг, спецвзуття та спецхарчування. При перевірці цього питання увагу слід звернути на такі моменти:

У складі валових витрат можуть значитися лише суми на придбання тих видів спецодягу, спецвзуття та спецхарчування, які затверджені в переліку Кабінету Міністрів України у відповідності з встановленими нормами. Найімовірніша помилка з цього приводу — віднесення на валові витрати вартості форменого одягу.

У валові витрати можуть включатися лише суми на забезпечення спецодягом та спецвзуттям тільки найманих працівників, тобто засновників підприємства можна забезпечувати вказаними засобами лише за рахунок чистого прибутку з нарахуванням на ці суми прибуткового податку, зборів на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

Згадані витрати можуть відноситися на валові лише за умови необхідності використання спецодягу, спецвзуття та спецхарчування для виконання професійних обов’язків.

Для перевірки слід використовувати контракти на придбання спецодягу, спецвзуття, спецхарчування та інших засобів індивідуального захисту, документи складського обліку, в яких значаться найменування оприбуткованих товарів стосовно питання, що перевіряється, їхні кількість, загальна вартість, платіжні документи, дані про чисельність найманих працівників на підприємстві тощо.

Обґрунтованість витрат на науково-технічне забезпечення господарської діяльності. Під час перевірки цього питання потрібно враховувати, що до складу валових можуть належати витрати:

на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;

на проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт;

виготовлення та дослідження моделей і зразків;

на виплату роялті (винагороди за використання прав промислової та інтелектуальної власності);

на придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації).

При цьому всі ці витрати можуть включатися до складу валових не з початку виробництва продукції, що освоюється, а одразу в момент їх здійснення, незалежно від фактичної результативності проведених заходів (тобто сприяли вони зростанню доходу платника чи ні).

Але підставою для включення зазначених витрат до валових є їх обов’язковий зв’язок з напрямом основної діяльності підприємства. Тож основним завданням представника податкового відомства є встановлення документів, які підтверджують цей зв’язок. Це можуть бути проекти, кошториси, акти виконаних робіт, платіжні документи. У разі виникнення сумнівів щодо правильності відображення згаданих витрат у складі валових податковий орган може звернутися з запитом до Міністерства України з питань науки і технологій на проведення незалежної експертизи з метою підтвердження обґрунтованості зв’язку витрат на науково-технічне забезпечення з напрямом основної діяльності підприємства.

Крім того, при перевірці слід також керуватися тим, що на валові можуть відноситися лише витрати на вказані цілі, які не підлягають амортизації.

Особливу увагу під час перевірки слід приділити правильності віднесення витрат на придбання науково-технічної літератури й участь у семінарах. При цьому слід враховувати, що на валові витрати можна відносити вартість передплати періодичних видань, літератури з питань законодавства та іншої спеціалізованої літератури, пов’язаної з основною діяльністю платника податку. Щоб встановити відповідність науково-технічної літератури напряму діяльності підприємства, потрібно керуватися класифікаторами, що використовуються в бібліотечній справі.

Відсутнє також у законодавчих та нормативних документах визначення поняття «науковий семінар». Тож при перевірці слід виходити з суто логічних міркувань, що цей семінар має бути присвячений науковим проблемам, проводитися науково-педагогічними працівниками. Документами на підтвердження цього можуть бути програма семінару, тези доповідей та виступів. Обов’язково слід встановити зв’язок теми семінару з напрямом діяльності підприємства. Отже, виходячи з викладеного вище, на валові витрати не можна відносити участь у семінарах, які проводяться для бухгалтерів з питань оподаткування і бухгалтерського обліку. По-перше, такі семінари мають не науковий, а роз’яснювальний, інформаційний характер, а по-друге — вони відповідають основній діяльності лише аудиторських, консалтингових або інформаційних фірм.

Обґрунтованість витрат на підготовку кадрів. При перевірці цього питання необхідно:

упевнитися, що будь-які витрати цієї групи включені до валових витрат у межах розмірів, встановлених Кабміном;

встановити зв’язок між профілем діяльності підприємства і профілем професійної підготовки. Якщо профілі не збігаються, то сплачувати витрати можна лише за рахунок чистого прибутку підприємства;

звернути увагу на те, в яких закладах проводиться підготовка та перепідготовка кадрів. За рахунок валових витрат можна навчати працівників лише в українських навчальних закладах;

упевнитися, що до складу валових витрат включене лише навчання осіб, які працюють на даному підприємстві;

перевірити, щоб до валових витрат не було включене навчання пов’язаних осіб (наприклад, директора підприємства, засновників або членів їхніх родин).

Обґрунтованість витрат на рекламу. При перевірці цього питання необхідно упевнитися в наявності кошторису, в якому мають бути відображені склад витрат на рекламу та їх обсяг. У кошторис можуть бути включені лише ті витрати, що відносяться згідно з чинним законодавством до рекламної діяльності, а саме:

на розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, афіш, рекламних листів тощо);

на розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків, фірмових пакетів та упаковки;

на рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп’ютерну та іншу зовнішню рекламу;

на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

на виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків;

на зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

на оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продаж;

на уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

на проведення інших рекламних заходів, пов’язаних з діяльністю підприємства.

Щойно згадані витрати можуть відноситися до валових без обмежень за винятком витрат на безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями. Обмеження становить 2% оподатковуваного прибутку за попередній квартал.

Усі витрати на рекламу повинні бути підтверджені первинними документами, якими мають бути договір на виготовлення реклами, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Під час перевірки слід також звернути увагу на те, щоб у складі валових витрат не значилися витрати на рекламу в разі визнання її недобросовісною.

Обґрунтованість представницьких витрат. При перевірці цього питання слід мати на увазі, що до представницьких витрат належать: витрати на офіційні прийоми та обслуговування іноземних представників та делегацій і представників інших підприємств, які прибули за запрошенням для проведення переговорів з метою встановлення міжнародних зв’язків, взаємовигідного співробітництва, вирішення питань, пов’язаних з комерційною діяльністю.

Тож при перевірці слід встановити наявність документів, які підтверджують такі витрати, а саме:

кошторису представницьких витрат, затвердженого керівником підприємства;

наказу, в якому має бути визначене коло осіб, що візьмуть участь у прийомі іноземної делегації, або представників інших підприємств. У наказі також має бути вказане коло осіб, яких приймає підприємство. У зв’язку з цим податківцю необхідно упевнитися, щоб кількість учасників з боку підприємства не перевищувала кількості осіб, які були запрошені;

переліку заходів, включених до культурної програми прийому, затвердженого відповідними особами;

первинних документів: рахунків-фактур, платіжних доручень, накладних, авансових звітів, товарних чеків, витратних касових ордерів.

Окрім того, потрібно перевірити, щоб сума представницьких витрат за відповідний звітний період (квартал) не перевищувала двох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній квартал.

Обґрунтованість витрат на відрядження. Для перевірки цього питання необхідно:

встановити зв’язок мети відрядження з напрямом основної діяльності підприємства. Для цього слід упевнитися в наявності підтверджувальних документів, а саме: запрошень сторони, що приймає і діяльність якої збігається за напрямом з діяльністю платника податку, укладених договорів (контрактів), інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання платника встановити цивільно-правові відносини, документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з напрямом діяльності платника;

перевірити склад витрат на відрядження, які були віднесені на валові витрати. Для цього слід мати на увазі, що на валові витрати можуть бути віднесені витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження; на оплату вартості проживання в готелях, включаючи витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни); наймання інших житлових приміщень, ведення телефонних переговорів; оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд / ввіз; на обов’язкове страхування. Перелічені витрати можуть бути віднесені на валові витрати в межах фактичних сум, але за умови наявності документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Додатково до вказаних витрат можуть відноситися не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (суми добових витрат), понесені у зв’язку з відрядженням, у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. Податковий інспектор має перевірити відповідність віднесених на валові витрати сум добових встановленим нормам, а також упевнитися в наявності позначок відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом (при відрядженнях у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль), та відміток прикордонного контролю в паспорті (при відрядженнях до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль). За відсутності зазначених відміток сума добових не може включатися до валових витрат платника податку.

Слід також звернути увагу на те, щоб у складі витрат на харчування не значилася вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових» (за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунка згідно з законами країни перебування), а також плати за видовищні заходи.

Достовірність віднесення на валові витрати сум орендних платежів. Для перевірки цього питання необхідно мати на увазі, що розміри сум орендної плати, які можна відносити на валові витрати, залежать від форми власності майна, яке орендується. Так, при оренді майна комунальної форми власності та державного майна на валові витрати можна відносити суми орендної плати лише в межах встановлених законодавством розмірів. Оренда майна комерційних підприємств дозволяє відносити на валові витрати всю суму орендної плати, яка складається з суми амортизаційних відрахувань і винагороди за оренду. Для перевірки використовуються договори оренди, розрахунки сум орендної плати, платіжні документи.

Обґрунтованість витрат на утримання об’єктів соціально-культурної сфери. Для перевірки цього питання слід упевнитися, що на валові витрати віднесене лише фінансування тих об’єктів, які включено до переліку, встановленого «Законом про оподаткування прибутку підприємств». До таких об’єктів належать:

дитячі садки та ясла;

заклади середньої і середньої професійно-технічної освіти та заклади підвищення кваліфікації працівників даного підприємства;

дитячі музичні та художні школи, школи мистецтв;

заклади охорони здоров’я, пункти безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

спортивні зали і майданчики, що використовуються безоплатно для фізичного і психічного оздоровлення працівників, клуби та будинки культури;

приміщення, які використовуються для організації харчування працівників підприємства;

багатоквартирний житловий фонд і об’єкти житлово-комунального господарства, що знаходяться на балансі підприємства.

Зверніть увагу: не можна відносити на валові витрати фінансування будинків відпочинку, туристичних баз, таборів відпочинку та оздоровлення дітей.

Крім того, слід мати на увазі, що наведені в переліку об’єкти мають перебувати на балансі підприємства на момент введення в дію «Закону про оподаткування прибутку підприємств», тобто на 01.07.97 р. Таким чином, витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, придбаних або введених в експлуатацію після 01.07.97 р., у складі валових витрат не передбачені. Джерело їх фінансування — прибуток, що залишається на підприємстві після оподаткування.

Податківець, який проводить перевірку, має також упевнитися, що в складі валових витрат по об’єктах соціально-культурної сфери, наведених у переліку, не значаться затрати капітального характеру, які підлягають амортизації.

Якщо під час перевірки встановлено, що на валові витрати віднесено фінансування дитячих музичних та художніх шкіл, а також клубів і будинків культури, то податковий інспектор має пересвідчитися, що ці заклади не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю.

Щодо перевірки достовірності витрат на утримання житлового фонду та об’єктів житлово-комунального господарства, необхідно мати на увазі, що має бути прийняте рішення про їх передачу на баланс місцевих Рад.

Правильність нарахування зборів до цільових державних фондів. Перевірка цього питання включає такі складові:

встановлення достовірності об’єкта нарахування зборів;

здійснення арифметичних підрахунків з одночасною перевіркою правильності застосування ставок зборів;

перевірка строків перерахування зборів до цільових фондів.

При перевірці правильності визначення об’єкта нарахування зборів слід простежити, щоб до нього не були включені виплати, на які збори не нараховуються. Перелік таких виплат затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, наприклад, при нарахуванні зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на державне соціальне страхування до об’єкта нарахування зборів не можна включати: вихідну допомогу в разі припинення трудового договору, компенсацію за невикористану відпустку, добові за відрядження у межах норм, встановлених законодавством, та виплати замість добових, вартість безкоштовно наданих відповідно до законодавчих актів деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків; вартість виданого спецодягу (крім форменого одягу), спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, спецхарчування тощо. Отже, при перевірці необхідно переконатися, що на ці види виплат не були нараховані суми вказаних зборів.

При проведенні арифметичних підрахунків слід враховувати, що ставка збору на обов’язкове державне пенсійне страхування становить 32% від обчисленого об’єкта, на державне соціальне страхування — 4%, на страхування на випадок безробіття—1,5%.

Перевірка повноти нарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. Контролю підлягають:

суб’єкти роздрібної торгівлі та громадського харчування у разі продажу алкогольних напоїв та пива, отриманих від товаровиробників;

суб’єкти оптової торгівлі у випадку реалізації алкогольних напоїв та пива суб’єктам роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також іншим оптовим підприємствам.

При камеральній перевірці слід мати на увазі, що термін подання звіту встановлений до 20 числа місяця, що настає за звітним. Встановлюється наявність реквізитів підприємства, повнота заповнення рядків та колонок. При арифметичних підрахунках необхідно визначити 1% (ставка збору) від виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива, вказаної у першому рядку, і порівняти свій результат з даними, відображеними у третьому рядку звіту. Податковому інспектору слід також упевнитись у достовірності фактично сплаченої до бюджету суми збору, вказаної у четвертому рядку розрахунку. Для цього використовуються дані особового рахунка платника.

При документальній перевірці встановлюється достовірність об’єкта нарахування збору. Для цього використовуються дані, відображені по кредиту рахунка «Реалізація», тобто до об’єкта оподаткування включаються ПДВ та акцизний збір. Разом з цим сума 1%-го збору не включається в обсяг реалізації і торговельна надбавка з цієї суми не обчислюється. Слід також пам’ятати, що сума збору включається до валових витрат платника. А це означає, що зайво нарахована сума зменшить оподатковуваний прибуток і призведе до заниження податку на прибуток.

За несвоєчасне перерахування суми збору сплачується штраф у розмірі 0,5 відсотка за кожний день прострочення платежу.

Перевірка правильності нарахування амортизації включає кілька питань.

1. Правильність визначення об’єктів амортизації. Метою перевірки є встановлення фактів нарахування амортизації на ті об’єкти, що амортизації не підлягають, а саме:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення невиробничих фондів.

2. Правильність застосування норм амортизаційних відрахувань. Для цього слід враховувати, що всі основні фонди для нарахування амортизації поділяються на групи, до кожної з яких застосовується відповідна норма амортизаційних відрахувань, а саме:

Отже, метою перевірки є встановлення фактів неправильного розподілу основних фондів по групах, що може призвести до зайвого нарахування амортизації, себто до заниження оподатковуваного прибутку.

3. Правильність визначення балансової вартості групи основних фондів, до якої застосовуються норми амортизації. Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за такою формулою:

Ба = Б(а – 1) + П(а – 1) – В(а – 1) – А(а – 1),

де: Ба — балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а – 1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а – 1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а – 1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а – 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Особливу увагу при перевірці цього питання слід приділяти правильн