Внутрішній економічний механізм підприємства (2001)

У зарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати—випуск—прибуток» (Cost-Volume-Profit Relationships, або коротко CVP). З огляду на оперативність та ефективність цього методу його популярність зростає і в Україні, особливо в останні роки. Називатимемо його надалі ВВП-аналіз.

За своєю сутністю ВВП-аналіз є досить простим, базується на відомих показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що ВВП-аналіз з’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком. Термін «операційна активність» характеризує результативність діяльності підприємства. Для виробничого підприємства вона визначається обсягом виготовленої продукції. Причому мається на увазі, що вся виготовлена продукція продана, тобто обсяг виробництва і продажу продукції за певний період збігаються. У результаті витрат факторів виробництва створюється продукція, від її продажу підприємство одержує прибуток.

Оскільки прибуток — основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх — витрат та обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні й постійні, а обсяг виробництва і продажу продукції має непрості зв’язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати пропорційні, а до постійних входять деякі елементи дегрегуючих змінних витрат. Це все створює певні труднощі в моделюванні зазначеної залежності.

При ВВП-аналізі співвідношення «витрати—випуск—прибуток» спрощуються і припускається, що в їх основі лежать лінійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах:

усі витрати можна чітко поділити на змінні й постійні;

усі змінні витрати пропорційні, а постійні не містять елементів дегрегуючих витрат і є лише функцією часу;

ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження означають, що ВВП-аналіз здійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства, тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат і обсягу виробництва (продажу) лінійні й виражаються так:

C= NCз.о+Сп

В = NЦ, (10.2)

де С — загальні витрати за певний період часу;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

Сз.о — змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

Сп — постійні витрати за розрахунковий період, грн.;

В — обсяг виробництва і продажу в грошовому виразі (дохід), грн.;

Ц — ціна одного виробу, грн.

Графічна інтерпретація цих функцій показана на рис. 10.1. Нелінійні залежності витрат (С) і обсягу продажу (В) від кількості продукції (N) дуже ускладнюють аналіз і на практиці фактично не застосовуються.

У процесі ВВП-аналізу обчислюються й аналізуються такі показники:

маржинальний прибуток (збитки);

коефіцієнт маржинального прибутку;

рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості);

рівень безпеки операційної діяльності;

обсяг операційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільову прибутковість;

операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

При ВВП-аналізі важливе значення має показник маржинального прибутку і його відносна величина — коефіцієнт маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям, або внеском у прибуток, обчислюється за формулою

Пм = В – Сз, (10.3)

де Пм — величина маржинального прибутку за певний період, грн.;

Сз — змінні витрати за цей самий період.

Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:

Пм = Сп + П, (10.4)

де П — операційний прибуток, грн.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею

П = Пм – Сп. (10.5)

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні величини постійних витрат Сп, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля — Сп0, прибуток прямує до маржинального прибутку — ППм.

Ці закономірності цінні при аналізі впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

Пм = В – Сз, (10.6)

П = В – (Сз + Сп). (10.7)

Оскільки Сп = 0,

то П = В – Сз = Пм. (10.8)

Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника — коефіцієнта маржинального прибутку.

kп.м= Пм/ В

де kп.м — коефіцієнт маржинального прибутку.

Коефіцієнт kп.м показує частку Пм у виручці від продажу продукції. Якщо, наприклад, виручка В = 200 000 грн., а змінні витрати Сз = 120 000 грн., то

kп.м = (200000-120000)/200000=0,4

Це означає, що на одну гривню виручки припадає 40 коп. маржинального прибутку. При зростанні обсягу виробництва на кожну додаткову гривню виручки підприємство одержує 40 коп. маржинального і відповідно операційного прибутку. І навпаки, при зменшенні обсягу виробництва в такій самій пропорції зменшується прибуток.

За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку — величина постійна. Тому приріст (зменшення) прибутку можна визначити так:

П = Вkп.м. (10.10)

Якщо передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 60 000 грн. при kп.м = 0,4, то матимемо приріст прибутку на 24 000 грн. (60 000 Ч 0,4).