Система національних рахунків (2001)

Як стверджував колишній глава Центрального бюро статистики Голландії Д. Дерксен, автором термінів «національні рахунки», «національне рахівництво» (national book-keeping) є голландський статистик Ед Ван Кліфф, який 1941 року опублікував в голландському щомісячному журналі «De Economist» дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Проте Друга світова війна припинила практичні та наукові зв’язки європейських економістів. Нині вже важко сказати, хто в дійсності є винахідником системи національних рахунків, бо ті самі ідеї і приблизно в той самий час виникали в багатьох країнах, але через зрозумілі причини не ставали надбанням широкого загалу.

Французські статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом також стосовно 1938 року з використанням засадних принципів наукової праці економіста Венсена (1941), яка встановлювала зв’язок між рахунками підприємств і рахунками країни в цілому.

Відомо також, що 1941 року в Англії Джеймс Мід і Річард Стоун розробили власну систему національних рахунків як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.

Приблизно в той самий період (середина 30-х рр.) В.Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв’язку економіки, але у формі таблиць «витрати — випуск», в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом (double entry).

Не завадить нагадати, що 1926 року було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923/24 рік — перший у економіко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того, було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі.

Як бачимо, національні рахунки (у тій чи іншій формі) виникли майже одночасно і незалежно у багатьох країнах. Поширення кейнсіанства значно сприяло цьому. До того ж, Друга світова війна з її мобілізацією максимуму ресурсів, необхідністю глибокого осмислення галузевих взаємозв’язків в економіці втягнутих у війну країн примусила уряди не тільки скрупульозно обчислювати національний дохід, поглибити та поліпшити статистичну базу, а й зробити наступний крок — створити систему національних рахунків, що розкриває й деталізує всі внутрішні зв’язки національного господарства.

Отже, історично і логічно національні рахунки були розвитком і поглибленням обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таблиці, побудованої на солідній статистичній базі. Часто економісти, працюючи над проблемами національного доходу, самі відчували, що потрібно вийти за рамки обчислення цього одиничного показника і розкрити його зв’язки з іншими макроекономічними показниками, тобто національне рахівництво «народилося» з обчислення національного доходу.

Але, все ж такі ідея побудови системи національних рахунків і здійснення цієї ідеї стало видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.