Система національних рахунків (2001)

Програму міжнародних зіставлень ООН можна розглядати як логічний розвиток СНР.

Проект ПМЗ ООН розпочався 1968 р. Першу результативну доповідь було опубліковано 1975 р. Доповідь містила докладний опис застосовуваних методів, а також результати зіставлень 10 країн (Угорщина, Індія, Італія, Кенія, Колумбія, Великобританія, США, ФРН — у межах до 1990 р., Франція і Японія) за 1967 і 1970 р. У цьому дослідженні, що в ньому брали участь країни з усіх континентів і з різними економічними системами, було застосовано методологію багатобічних зіставлень, що забезпечило можливість збільшення кількості країн-учасниць. Поступово кількість країн збільшилася до 60 у 1980 р. і до 64 у 1985 р. У 1985 р. Проект було перейменовано в Програму міжнародних зіставлень. У 1990 р. проводився раунд Європейської програми зіставлень (ЄПЗ) за участю близько 40 країн. Кількість країн, що брали участь у зіставленнях за даними 1993 р., досягла 86. Багатобічні порівняння проводилися і в 1996 р. Наступний раунд проводитиметься за даними 1999 р.

З 1980 р. зросла роль Євростату — статистичного відділу Європейського Союзу. У зв’язку зі збільшенням кількості країн-учасниць зіставлення почали проводити на регіональному рівні.

У рамках ПМЗ ООН об’єктами зіставлення є вартісні обсяги ВВП і його складових у порівнянній валюті, а також паритет купівельної спроможності (ПКС) валют, що уможливлює зіставлення як рівнів економічного розвитку країн, так і рівнів цін у них. Окремо визначається реальна частка участі країн у світовому виробництві (табл. 7.2).

Основним об’єктом зіставлення в ПМЗ ООН є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), обчислений методом кінцевого використання, і його основні компоненти. Для цілей зіставлення ВВП розподіляють відповідно до заданої класифікації на велику кількість деталізованих однорідних товарних груп, що з них, у свою чергу, вибирають необхідну кількість товарів, котрі репрезентують групу (товари-представники).