Планування на аграрному підприємстві (2004)

7.4.1. Послідовність планування оптимальної кормової бази підприємства

У собівартості тваринницької продукції питома вага кормів досягає 50%, а в окремих галузях (свинарство, птахівництво) перевищує 60%. Аналіз впливу основних факторів на продуктивність корів і собівартість молока, проведений з використанням коефіцієнтів еластичності, одержаних при розв’язанні на ПЕОМ задач багатофакторного регресійного аналізу, показує, що на продуктивність худоби за традиційних форм організації праці на фермах підприємств суспільного сектору найбільший вплив справляє рівень годівлі, а на собівартість продукції — рівень продуктивності худоби і собівартість кормів. Це підтверджується даними, одержаними у трьох сукупностях господарств з різною середньою продуктивністю корів: 2000, 3000, 4000 кг. А відтак головний шлях збільшення виробництва продукції тваринництва і підвищення його ефективності — це виробництво достатньої кількості повноцінних, дешевих кормів і ефективніше їх використання.

У свою чергу, організація кормової бази і повноцінної, економічно вигідної годівлі тварин великою мірою залежить від обґрунтованого планування потреби в кормах, виробництва і використання їх. Поточне планування потреби в кормах і забезпечення ними ґрунтується на перспективному плануванні кормової бази господарства, процес якого можна раціонально побудувати в такій послідовності (рис. 7.8). Вихідними даними є результати перспективного планування продуктивності, поголів’я і виробництва тваринницької продукції. Узгодженість між поголів’ям худоби певної продуктивності та ресурсами кормів і підстилки є обов’язковою умовою для забезпечення успішного розвитку тваринництва, а враховуючи його місце в економіці підприємств і тісний зв’язок із землеробством, — також і успіху всього виробництва.



На перспективні параметри кормової бази підприємств і об’єднань впливають типи годівлі, економічну оцінку яких здійснюють за валовою продукцією тваринництва, одержаною на 1 грн. витрат на корми, або за вартістю витрат різних кормів на одиницю тваринницької продукції. Використовують також показник обсягу тваринницької продукції, яку можна одержати при згодовуванні кормів, вирощених на 1 га угідь.

Після обґрунтування перспективних типів годівлі визначають оптимальні раціони для кожної статево-вікової групи худоби. До останнього часу під час планування кормової бази основну увагу приділяли збалансуванню раціонів за кормовими одиницями, перетравним протеїном, кальцієм, фосфором і каротином. Такі раціони забезпечують існуючий рівень продуктивності худоби і птиці. Досягти ж набагато вищої продуктивності, яку закладають господарства в перспективних планах, можна за умови збалансування кормових раціонів з урахуванням не лише енергетичного, білкового і макроелементного, а й амінокислотного та мікроелементного складу. До того ж раціон має бути дешевим. Такий раціон, який задовольняв би зоотехнічним і економічним вимогам, можна скласти лише за допомогою математичних методів (симплекс-методу лінійного програмування) і з використанням ПЕОМ. Визначені оптимальні раціони використовують при встановленні нормативів річної потреби в кормах на середньорічну голову худоби і одиницю продукції.