Економічний ризик: ігрові моделі (2002)

Відповідно до наведеного раніше класифікатора в полі ІС: I1, I2, I3, I4 стани економічного середовища реалізуються згідно із заданим або гіпотетичним законом розподілу ймовірності. Факт існування закону розподілу свідчить про те, що ці ІС характеризують пасивне економічне середовище.

П’ята ІС характеризується антагоністичними інтересами економічного середовища щодо СПР у процесі прийняття ним рішень, тобто I5 характеризує активне економічне середовище. Суть активності проявляється в тому, що економічним середовищем (другим гравцем) реалізуються заходи, спрямовані на максимально можливу протидію здійсненню планів, які приймаються СПР. При цьому висувається гіпотеза, що обрання чистої стратегії другим гравцем (стану економічного середовища) з множини Θ = (Ө1; Ө2; Ө3;…; Өn) спрямовані на зведення до мінімуму значень функціонала оцінювання на множині S = (s1; s2;…; sn) чистих стратегій першого гравця.

Така ситуація, з одного боку, характеризує конкурентну боротьбу на ринку товарів і послуг, а з іншого — вона може характеризувати несхильність СПР до ризику.

А тому в полі I5 використовуються критерії, які орієнтують СПР на найнесприятливіший для нього розвиток подій і відображають песимістичну оцінку ситуації. Дії СПР мають бути вкрай обережними, оскільки поведінка і цілі економічного середовища в полі I5 є абсолютно протилежними щодо СПР, що змушує останнього розраховувати на найгірше. Процес прийняття рішень у цій ситуації здійснюється згідно з основним правилом теорії парних ігор з нульовою сумою: СПР намагається забезпечити собі гарантований рівень з множини значень функціонала оцінювання F = (f : k = 1,…, m; j = 1,…, n).

Отже, у ситуації I5 невизначеність цілком зумовлена тим, що суб’єкту керування невідомо, в якому стані знаходитиметься економічне середовище. Але в теоретичній моделі ступінь невизначеності зменшено в силу припущення, що економічне середовище є антагоністичним щодо СПР.