Економічний ризик: ігрові моделі (2002)
5.6.8. Вибір і прогнозування забезпечення банківського кредиту
Застава майна клієнта — одна з поширених форм повернення банківського кредиту. Прийнятність товарно-матеріальних цінностей для застави визначається якістю цінностей та можливістю кредитора здійснювати контроль за їх збереженням. Критеріями якості товарно-матеріальних цінностей є: швидкість реалізації, відносна стабільність цін, тривалість зберігання тощо. Важливо не тільки визначити критерій якості, вибрати у відповідності до нього цінності, але й забезпечити їх зберігання. У зв’язку із цим найбільш надійним способом забезпечення збереження коштів є передача їх кредитору, тобто банку. Одночасно з цим до нього переходить зобов’язання належним чином утримувати та зберігати предмет застави, нести відповідальність за її втрату чи псування.
Розглянемо приклад використання методу аналізу ієрархії для вибору найбільш надійного забезпечення кредиту. Кількість і склад цілей, критеріїв та альтернативних рішень (стратегій) СПР, що аналізуються, обмежено, оскільки приклад є навчальним.
Приклад 5.7. Комерційний банк вивчає питання щодо надання кредиту одному зі своїх клієнтів. Клієнт пропонує альтернативні варіанти щодо застави, а саме: s1 ― іноземна валюта; s2 ― дорогоцінні метали; s3 ― цінні папери; s4 ― нерухомість (структуру ієрархічної моделі, що впорядковує цілі, чинники, критерії якості і визначає загальний зиск і витрати щодо альтернатив, які аналізуються, наведено на рис. 5.4 (її узгодили між собою експерти та СПР)).
Визначити найбільш надійну заставу кредиту.
Розв’язання. На рис. 5.4 на 0-му та 1-му рівнях ієрархії розміщено цілі, яких хоче досягнути СПР; на 2-му рівні — основні чинники, що визначають зиск і збитки; на 3-му рівні — критерії якості, що характеризують зиск і витрати, які можуть мати місце після надання кредиту; на 4-му рівні — елементи множини альтернативних рішень СПР (застави).
Оскільки наведена на рис 5.4 структура ієрархічної моделі не є структурою повної домінантної ієрархії (порушення щодо повноти знаходяться на 3-му рівні ієрархії), то з моделі виділяємо шість повних домінантних ієрархій з кореневими елементами, відповідно: E1 2, E2 2, E3 2, E4 2, E5 2, та E6 2. Позначимо ці повні домінантні ієрархії відповідно до їх кореневих елементів — DI1 2, DI2 2, DI3 2, DI4 2, DI5 2, та DI6 2.
Розглянемо повну домінантну ієрархію DI1 2. Враховуючи думки експертів, для цієї ієрархії будуємо відповідні зважені матриці попарних порівнянь, а для кожної матриці — вектор вагових коефіцієнтів пріоритету (Uj i), максимальне власне число (λmax) і відношення узгодженості суджень (ВУС).
Послідовність операцій (дій) щодо вибору компромісного рішення наведено у табл. 5.5—5.15.