Економічний ризик: ігрові моделі (2002)

Наведемо основні засади і значення ознак системи класифікацій:

Склад АС: кількість АЕ — одноелементні та багатоелементні АС.

Структура АС: кількість рівнів ієрархії — дворівневі, трирівневі та інші АС; підпорядкованість АЕ — АС з унітарним контролем (типу «віяло», в яких структура підпорядкованості має вигляд дерева) та АС з розподіленим контролем (у яких АЕ може бути підпорядкований одночасно кільком керуючим органам, зокрема — багатоканальні АС); взаємозалежність показників діяльності, витрат та індивідуального керування АЕ — незалежні АЕ, слабо пов’язані АЕ 2

Порядок функціонування: у першому наближенні можна виокремити стандартний і нестандартний порядок функціонування. Стандартний відповідає, наприклад, базовій моделі.

Кількість періодів функціонування: статичні (учасники АС здійснюють вибір стратегій однократно) і динамічні АС. Динамічні АС залежно від взаємозв’язку, періодів функціонування та врахування учасниками АС впливу наслідків рішень на майбутні періоди функціонування можуть, у свою чергу, поділятися на АС з далекоглядними і недалекоглядними АЕ, адаптивні та не адаптивні АС тощо 40, 59, 110.

Цільові функції (пріоритети учасників АС) визначають конкретний тип задачі управління — задача стимулювання, задача планування чи інші випадки.

Допустимі множини — незалежні чи взаємозалежні множини можливого вибору (станів) учасників АС; розмірність простору індивідуальних станів АЕ і планів — АЕ зі скалярними і векторними пріоритетами.

Інформованість учасників. Ця класифікаційна ознака має, мабуть, найбільшу кількість підкласифікацій. АС поділяють на АС із симетричною та з асиметричною інформованістю учасників (передусім важливо визначитися з інформованістю АЕ та Центру), а також на детерміновані АС та АС з невизначеністю 59. У свою чергу, АС з невизначеністю можна класифікувати за такими ознаками 77:

7.1. Тип невизначеності: внутрішня невизначеність (стосовно параметрів АС, цільових функцій, допустимих множин або і того, і цього); зовнішня невизначеність (стосовно параметрів середовища, зовнішніх щодо АС), а також змішана невизначеність.

7.2. Вид невизначеності: інтервальна (коли учаснику АС відома множина можливих значень невизначеного параметра), імовірнісна (відомий розподіл імовірності АС) або нечітка (відома функція належності ― нечіткі АС) невизначеність, а також змішана невизначеність.

7.3. Принципи поводження учасників АС, методи подолання невизначеності та зумовленого нею ризику та принципи раціонального поводження: використання методу гарантованого результату, сподіваної корисності; недомінуючих альтернатив; повідомлення інформації; вибір структури системи тощо.

Відповідно до різних ознак існує низка класифікацій та їх комбінацій. Зазначимо, що не всі комбінації ознак є допустимими. Наприклад, використання сподіваної корисності можливе лише в імовірнісних АС, повідомлення інформації має сенс лише за асиметричної інформованості й повинно враховувати порядок функціонування АС.

Відповідно до наведеної системи класифікації розглянута вище базова модель АС є: багатоелементною з непов’язаними АЕ, дворівневою з унітарним контролем, статичною, зі стандартним порядком функціонування, скалярними пріоритетами АЕ, детермінованою із симетричною інформованістю учасників активною системою.