Інноваційний менеджмент (2004)

Плануванням називається безперервний процес визначення найкращого способу дій для досягнення поставлених цілей. Логічно воно пов'язане з іншими основними функціями менеджменту: організацією, мотивацією, регулюванням, контролем, координацією, обліком та аналізом.

Головне в плануванні робіт з інноваційного проекту - безперервне підтримання стратегії проекту з урахуванням змін, що відбуваються на шляху до досягнення цілей. У проекті планується предметна область (результати проекту, їх характеристики і комплекс робіт), вартість, час виконання всього j проекту та його окремих етапів, якість, витрати, ризики, обсяг поставок.

Поряд із загальними принципами планування в розглянутій області використовуються і принципи наукової обгрунтованості роботи, узгодженості, домінування стратегічних аспектів, гнучкості й еластичності.

Принцип гнучкості характеризує здатність планів реагувати на прояви неврахованих факторів, відображати ризики, властиві ринковій економіці.

Принцип еластичності проявляється в здатності зберігати необхідні резерви навіть при оптимальних рішеннях і передбачати планові варіанти. Планування діяльності підприємств спирається на досягнутий рівень показників у попередній звітний період, виробничу потужність і нормативи її досягнення. При складанні планів проектів відправними точками є: ТЕО, науково-дослідний і конструкторський потенціал, технічне завдання (ТЗ) і договір на проведення НДДКР.

ТЗ необхідні в обов'язковому порядку при виконанні проектів на замовлення державних органів, міністерств і відомств, установ Російської Академії наук, позабюджетних фондів та інших великих інвесторів.

Розрізняють різновиди ТЗ: на виконання науково-дослідних робіт (НДР), на виконання дослідно-конструкторських робіт (ДКР) і технологічних робіт. ТЗ на виконання НДР містить такі відомості:

найменування теми НДР;

виконавець;

замовник;

підстава для розробки;

статус роботи;

джерело фінансування;

вихідні дані;

стан проблеми;

мета роботи;

відмінності, новизна, переваги;

зміст роботи;

кінцевий результат роботи;. область застосування;

впровадження результатів роботи;

права сторін;

вимоги до представляється продукції;

умови приймання робіт;

вартість робіт;

строки виконання робіт;

предмет нормування;

перелік основних виконавців;

вимоги до складу виконавців;

перелік рецензентів;

особливі умови.

У додатку 1 містяться методичні вказівки щодо заповнення кожної позиції. Для проектів, що мають локальний характер і невисоку вартість робіт, може застосовуватися спрощений варіант ТЗ на виконання НДР:

тема НДР;

характеристика НДР;

виконавець (керівник);

вуз (організація), в якому проводиться НДР;

підстава для проведення;

напрямок наукової діяльності ВНЗ (організації), за яким проводиться НДР;

пріоритетний напрям науки і техніки, за яким проводиться НДР;

коди теми по ГРНТИ (державна реєстрація науково-технічної інформації);

ключові слова та словосполучення, що характеризують тематику НДР та очікувані результати;

термін виконання роботи;

плановий обсяг коштів на проведення НДР;. наявний науковий доробок;

цілі, зміст і основні вимоги до проведення НДР;

очікувані результати;

наукова, науково-технічна та практична цінність очікуваних результатів; техніко-економічні показники;

передбачуване використання результатів.

У ТЗ на виконання ДКР додаються технічні (тактико-технічні) вимоги; стадії і етапи розробки; порядок контролю і приймання (додаток 2). До тактико-технічним вимогам відносяться:

склад продукції і вимоги до конструктивного пристрою (і її змісту);

показники призначення;

вимоги до надійності;

вимоги до технологічності;

вимоги до рівня уніфікації та стандартизації;

вимоги безпеки;

естетичні і ергономічні вимоги;

вимоги до патентної чистоти;

вимоги до складових частин продукції, сировини, вихідним та експлуатаційним матеріалами;

умови експлуатації (використання);

додаткові вимоги (до навчальної продукції, тренажерів, сервісної апаратури, стендів для перевірки продукції тощо);

вимоги до маркування та упаковки;

• вимоги до транспортування і зберігання.

Планування за проектом також враховує якості цілей і,

зокрема, їх підпорядкованість. В процесі планування йдуть від більш значущих цілей (вищих) до менш значущим, що розглядаються як завдання. Роботи визначаються за змістом, після чого оцінюється їхня тривалість і вартість.

Предметна область проекту визначається в результаті його осмислення, в ній містяться відомості про те, яка інформація потрібна для виконання НДР, і перераховані методи, середовищ

ства та способи, необхідні для виконання проекту. Наприклад, можна скористатися методом структурної декомпозиції і технікою творчого процесу ( «мозкова атака», запис ідей, творча конфронтація, системно-технічне структурування та ін.) Для аналізу результатів можна використовувати техніко-економічний аналіз інформації, функціонально-вартісний, системний та інші різновиди.

При виробленні різних підходів до проекту і створення варіантів здійснення проекту можуть бути використані:

логічні та інтуїтивні методи, включаючи ймовірні та альтернативні мережеві моделі;

імітаційне моделювання;

метод експертних оцінок;

• методи якісного аналізу.

Для оцінки доходів і прямих і непрямих витрат повсюдно застосовується вартісний аналіз, в якому при оцінці переваги того чи іншого варіанта використовується набір критеріїв та показників.

Після визначення предметної області складається календарний план. На його основі організується злагоджена робота всіх учасників. Він визначає дати початку та закінчення окремих робіт, їх послідовність, виконавців, ресурси, вартість, проміжні та кінцеві результати по етапах, порядок приймання робіт і в деяких випадках - джерела фінансування (якщо їх декілька). Як приклад наводиться нижче форма цього документа, який є обов'язковим додатком до договору (контракту) на виконання НДР. Календарні плани складаються на весь життєвий цикл проекту.

Для оцінки тривалості робіт проекту використовується інформація про обсяги та кількісні характеристики, які використовуються ресурсах та виконавців. Чим більше виконавців, тим коротше тривалість виконуваних робіт. Але при цьому зростає вартість проекту, тому завжди існує система обмежень лімітують склад команди при плануванні об'єкту за тимчасовими параметрами. Такими обмеженнями перш за все є розмір використовуваних матеріально-технічних та інших ресурсів і інтенсивність виконання робіт.

Тривалість окремих робіт, сумуються потім етапи та напрямки, може бути визначена різними методами:

• методом аналогії, якщо є відомості про аналогічні

роботах і проектах;

аналізом комерційних баз даних з оцінки тривалості робіт;

використанням наявної в БНіП, довідниках нормативної бази;

застосуванням експертних оцінок і урахуванням оптимістичних, песимістичних і найбільш вірогідних оцінок часу при формуванні мережних моделей;

моделюванням за допомогою генерації випадкових чисел з урахуванням різних припущень (метод Монте-Карло).

Найбільшого поширення набули імовірнісні методи визначення тривалості робіт. При нормальному законі розподілу застосовується формула:

Щоб укластися в рамки встановлених сум бюджету, в будь-якому

проект розраховуються, витрати на заробітну плату команди, вартість спожитих матеріалів, сировини та використання устаткування, оплата транспортних послуг та послуг зв'язку і т.д.

Документ, у якому визначені всі необхідні витрати на підготовку та реалізацію проекту, називається кошторисом витрат. В ній обгрунтовуються:

необхідність застосування обладнання;

необхідність придбання матеріалів;

обсяг і напрямки використання коштів, що відносяться до накладних витрат (транспортні, поштові та комунальні послуги, послуги зв'язку, оплата поточного ремонту і

т.д.);

• вартість робіт, що виконуються виконавцями та співвиконавцями.

Кошторис витрат на виконання робіт за проектом має наведену нижче форму (табл. 7.2).

Предметні статті витрат кодуються відповідно до встановленого рубрикатором - шестизначним кодом. Наприклад, оплата праці - 110100, нарахування на оплату праці - 110200, відрядження та службові роз'їзди - 110400, придбання обладнання і предметів тривалого користування - 240120 і т.д.

Друга робота, яка здійснюється з планування вартості проекту, полягає в розробці бюджету проекту, що представляє собою розподіл планованих витрат відповідно до етапів і сторонами виконання проекту. У невеликих проектах розрахунок кошторису витрат та розробка бюджету відбуваються як один процес. У складних проектах передбачається виконання названих робіт по кожному напрямку.

При плануванні витрат використовуються різні методи:

розрахункові - визначають потреби в ресурсах на основі норм і нормативів (з праці, витрат матеріалів, технологічні нормативи та ін);

метод експертних оцінок - залучають незалежних фахівців та консалтингові фірми;

нормативи відрахувань і платежів в бюджет і позабюджетні фонди та ін

На основі кошторисної документації проводяться розрахунки за виконання робіт між замовником і виконавцем, здійснюється і фінансування проекту, виконується економічний аналіз витрачання фінансових коштів за напрямами, термінами і етапах і тим самим забезпечується надалі контроль за використанням бюджетних коштів.

У складних проектах може бути передбачено складання різних за видами кошторисів:

• зведеної кошторису, що визначає всі види витрат на весь проект;

локальних кошторисів, що складаються на окремі види робіт та процеси;

об'єктивних кошторисів;

кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

У проектах на виконання НДР та ДКР як обов'язковий елемент плануються кінцеві показники.

Кінцевими результатами можуть виступати: норма, стандарт, матеріал, технологія, процес, методика, Прилад, дослідний зразок, конструкторська документація, анотація, науково-дослідний звіт, програма та інша продукція;

патенти;

монографії, статті та інші публікації.

У будь-якому випадку кінцеві показники повинні мати більш високий науковий, технічний, технологічний, організаційний, методичний, соціальний, економічний рівень, відрізнятися високим ступенем досконалості, забезпечуючи прискорення науково-технічного і соціального прогресу.

Економічний ефект проекту визначається різницею між сумою вигод від здійснення проекту і сумою витрат на його розробку і реалізацію.

Можливі два підходи до визначення економічного ефекту від застосування проекту:

1) порівнює результати (обсяги випуску, продуктивність праці, виробничі витрати і т.д.) до застосування проекту і після;

2) означає визначення тих же критеріальних показників за умов: без проекту та з урахуванням дії проекту.

Перший підхід не виключає впливу інших внутрішніх і зовнішніх факторів, що діяли одночасно з впровадженням проекту (зміни цін, тарифів, впровадження окремих організаційно-технічних заходів і т.д.), врахувати їх вплив часто не представляється можливим. Крім того, цей підхід передбачає вибір базисного періоду, а як до останнього приймається суб'єктивно найбільш сприятливий період роботи організації по обмеженому колу показників, що не завжди узгоджується з предметною областю проекту.

Дані обставини ведуть до спотворень в оцінці очікуваних результатів від застосування проекту, тому переважно другий підхід.

Економічна оцінка проектів здійснюється на етапі складання бізнес-плану проекту або при визначенні його ефективності. Для великих проектів складається зведений план управління, що включає результати планування всіх функцій управління проектом.