Операційний менеджмент (2000)

Поняття "інфраструктура" найбільш часто застосовується в двох значеннях: інфраструктура виробнича та соціальна інфраструктура. У широкому розумінні виробнича інфраструктура - це комплекс одних галузей народного господарства, які обслуговують інші галузі народного господарства. У галузях виробничої інфраструктури безпосередньо не створюється ні сукупний суспільний продукт, ні національний дохід в єдності їх натурально-речової і вартісної форм, але без них процес суспільного виробництва неможливий. У виробничу інфраструктуру входять вантажний транспорт, який обслуговує сферу виробництва; зв'язок, що обслуговує виробництво; системи матеріально-технічного постачання підприємств і т. п.

Аналогічно формулюється і поняття "виробнича інфраструктура підприємства": комплекс допоміжних виробництв і обслуговуючих підрозділів, що забезпечують основний виробничий процес інструментами та оснащенням, паливом і енергією, сировиною і матеріалами, а також підтримують технологічне обладнання в працездатному стані і здійснюють внутрішньо-і міжцехових перевезення.

Виходячи з вимог сучасного виробництва інфраструктура підприємства повинна відповідати таким основним вимогам:

попереджати можливі порушення нормального та безперебійного ходу основного виробництва; мати профілактичний характер;

забезпечувати гнучкість, наступність і мінімальну перебудову при переході в основному виробництві з одного продукції на іншу;

сприяти впровадженню технологічної та організаційної регламентації допоміжних процесів;

сприяти випуску високоякісної продукції з найменшими витратами.

До складу підрозділів виробничої інфраструктури підприємства, як правило, входять допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін); обслуговуючі господарства (складські, транспортні та ін); служби і ділянки в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні ділянки , ремонтно-експлуатаційний персонал).

Склад і розмір цих підрозділів залежать від виду і характеру продукції, що випускається, типу і обсягу виробництва, спеціалізації цехів основного виробництва, наявності в даному регіоні сервісних підприємств з проведення ремонтів технологічного обладнання, виготовлення оснащення і т. п.

Однак на багатьох підприємствах майже всі допоміжні роботи виконуються власними силами, у невеликих цехах, розрахованих на задоволення тільки власних потреб. Тому великого значення набуває вдосконалення виробничої інфраструктури шляхом проведення технічних, економічних та організаційних заходів. До останніх відносяться:

спеціалізація і централізація на підприємствах найважливіших функцій обслуговування, які можуть бути відокремлені від процесу основного виробництва;

технологічне регламентування виконання транспортно-складських і вантажно-розвантажувальних робіт на основі комплексної технології та технічного переоснащення підприємства;

відокремлення інструментальних цехів і створення на їх базі підприємств-філій (дочірніх підприємств) з виробництва спеціального інструменту і технологічного оснащення;

проведення ремонтів та реконструкція промислових будівель і споруд спеціалізованими підрядними ремонтно-будівельними підприємствами.