Основи кадрового менеджменту (2004)

З точки зору зарубіжних фахівців, професійна орієнтація являє собою комплексну систему, що складається з проф-інформації, профсовета і профконсультірованія, профвідбору і профподбора, початкового працевлаштування та профадаптаціі різних груп населення. Всі складові системи орієнтовані на відповідні вікові групи працездатного населення (передусім на молодь) і сприяють правильному вибору професії, профілю фахової підготовки, сфери застосування праці, а також ефективному професійному просуванню.

Перші приватні служби профорієнтації, а потім численні бюро, кабінети та інститути з'явилися на початку ХХ століття в США, Англії, Франції та Німеччини. У сучасному західному світі існує широка мережа різноманітних служб профорієнтації. Наприклад, у США є як приватні агентства, так і спеціальні центри профорієнтації при коледжах і університетах. При Міністерстві праці створено 1200 державних центрів профорієнтації і профвідбору; щорічно через них проходить понад 1 мільйон американських підлітків. Багаторічний досвід застосування професійного відбору в США свідчить про його досить високу ефективність. Так, відсів "непридатних" в процесі навчання знижується з 30-40 до 5-8%; аварійність з вини персоналу зменшується на 40-70%; надійність систем управління підвищується на 10-25%; витрати на підготовку фахівців знижуються на 30-40 %. За опублікованими даними, кожен долар, витрачений на розробку тестів профвідбору, створює економічний ефект у 1 тис. доларів [2].

У Великобританії головним координуючим органом у професійній орієнтації є Служба зайнятості молоді, що складається з 3,5 тис. консультантів та їх помічників. Існують також державні і приватні дослідницькі організації, що займаються проблемами профорієнтації. Підготовка фахівців у сфері профорієнтації ведеться з 1949 р. Майбутні працівники Служби зайнятості вивчають різні теорії - професійного вибору, консультування та орієнтації, професійної підготовки, а також професійні та етичні проблеми профорієнтації. Професійна орієнтація та консультації учнів шкіл проводяться протягом всього періоду навчання.

Організація профорієнтаційної роботи у Франції відрізняється чіткою централізацією та регламентацією, підпорядкуванням єдиній державній системі. Відповідальність за організацію профорієнтації несе Міністерство освіти, яке керує Національною службою інформації про різні види освіти і професіях.

У країнах Західної Європи вважається, що рівень підготовки випускників загальноосвітніх шкіл ще недостатній для отримання постійної роботи. Так, у Швеції 90% випускників шкіл продовжують навчання у системі професійної підготовки або в навчальних закладах, які готують до вступу до ВНЗ. У цій країні у молодої людини є можливість вибору 25 напрямів продовження освіти зі строками навчання від 2 до 4 років залежно від спеціальності. Обов'язкова тут виробнича практика не тільки для учнів, але і для викладачів, кожен з яких має або відпрацювати три місяці на рік на виробництві, або постійно виконувати виробничі завдання для оновлення своїх знань і навичок [3].

У Франції щорічно близько 800 тис. випускників загальноосвітніх шкіл отримують і свідоцтва про профпідготовці. Теоретично вони дають підставу для влаштування на роботу. Але підприємці неохоче беруть на роботу таких працівників, оскільки централізовано розроблені програми профпідготовки відстають від потреб практики. Для підтвердження та підвищення кваліфікації підприємці укладають з випускниками шкіл "кваліфікаційні контракти" на строк від 6 місяців до 2 років або "адаптаційні контракти", які дозволяють пристосувати їх навички до умов конкретної роботи.

У ФРН широко застосовуються трирічні програми. Кожен вступник укладає контракт із фірмою, в якому передбачаються умови праці, навчання, оплати, відпочинку та ін Вимоги до учнів досить високі: близько 15% відсіваються в перший рік навчання. Процес профпідготовки спланований так, що виробнича робота учнів за другий і третій рік навчання повністю відшкодовує всі витрати на їх підготовку.

В усіх країнах Західної Європи програми профпідготовки визначаються за участю представників підприємців, профспілок і викладачів.

Таким чином, промисловим підприємствам потрібні працівники, які знають специфіку конкретного виробництва і мають досвід роботи. У той же час випускників коледжу кадрові служби підприємств не беруть на роботу через відсутність досвіду. Де ж вихід?

Одна з великих американських сталеливарних компаній "Велс меньюфек-чуринг компані" стала запрошувати студентів на роботу в період літніх канікул. Їх заробітна плата встановлюється у відсотках від початкових ставок випускників вузів: старшокурсники отримують на 12,5% менше випускників, студенти молодших курсів - на 12,5% менше старшокурсників, а першокурсники - на 12,5% менше, ніж студенти молодших курсів. Відбирають студентів працівники кадрових служб підприємств за участю лінійних менеджерів і фахівців.

Робота студентів організується так, щоб вони якомога краще ознайомилися з основними виробничими процесами. Така практика дозволила компанії ліквідувати труднощі з підбором персоналу. У свою чергу, опитування студентів показав, що вони задоволені річної роботою: завдяки їй вони змогли ознайомитися зі змістом та характером майбутнього праці, а також з умовами, на які вони зможуть розраховувати при вступі на роботу в цю компанію. Навіть під час вступу на роботу в іншу компанію вони здобувають перевагу перед конкурентами на ринку праці, тому що компанії цінують будь-який виробничий досвід.

В даний час основним завданням служб працевлаштування багатьох розвинених країн є надання допомоги населенню в професійної переорієнтації, що викликано активізацією процесу зміни робочих місць.

Швидкими темпами розвивається професійне консультування, особливо необхідне при переорієнтації робітників і службовців на нові професії. Розширюється мережа профконсультаційних пунктів і центрів, що працюють безпосередньо з учнівською молоддю. Наприклад, у Франції один профкон-сультант припадає на 1200 учнів, у Швеції - на 300. У США з цією метою створена державна служба профорієнтації та профконсультірова-ня, у Великобританії - служба зайнятості молоді, яка має понад 1000 відділень [7].

Цікавим є організація професійної інформації. Наприклад, у США її головними джерелами для молоді є "Словник професій", "Довідник молодого робітника", "Довідник професій" і "Довідник найбільш потрібних професій". У цих регулярно перевидавалася довідниках описується від декількох десятків до декількох тисяч спеціальностей, зазначаються їх особливості, вимоги, що пред'являються до працівника; наводяться відомості про порядок і вартості професійної підготовки, розмір заробітної плати, перспективних тенденції зайнятості та ін

Резюме

1. Під професійною орієнтацією розуміють науково обгрунтовану систему форм, методів і засобів впливу на тих, хто навчається і працевлаштовує осіб, що сприяє своєчасному залученню їх до суспільного виробництва, раціональної розстановки, ефективному використанню і закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки та урахування схильностей, здібностей та інших індивідуальних якостей людини.

Професійна орієнтація як система складається з чотирьох взаємозалежних етапів: професійної інформації, професійної консультації, професійного відбору (підбору), професійної та соціальної підготовки та адаптації.

Робота з професійної орієнтації припускає здійснення двох головних напрямків - формування в молоді особистісних орієнтацій та інтересів з урахуванням потреб виробництва; приведення у відповідність особистісних орієнтацій молоді з можливостями їх реалізації.