Бізнес-планування (2006)
9.2. аналіз ринкової сталості підприємства
Крім високої інформативності про фірму — виконавця проекту, наведений у бізнес-плані аналіз її минулої діяльності свідчить певною мірою про рівень професійної підготовленості економістів фірми.
Головним завданням цієї частини ділового плану є демонстрація її стійкого становища на ринку. Це важливо у зв'язку з природним бажанням інвестора вкласти гроші у справу, яка не перевантажена тягарем проблем, що раніше сформувалися.
Ринкова стійкість підприємства — комплексне поняття, що визначається впливом ряду чинників. Щоб вистояти у стихії ринку, діяльність фірми має бути достатньо ефективною, стабільною і мати високу платоспроможність. Сказане означає, що для аналізу ринкової сталості фірми прийнята система показників, згрупованих за такими категоріями:
показники ефективності;
показники стабільності;
показники ліквідності.
Показники ефективності підприємницької діяльності вимірюють прибутковість фірми і спроможність використати активи. Можливість фірми одержати не тільки виторг від продажу, а й прибутки характеризують показники прибутковості продажу. Розрізняють показник валової прибутковості (брутто-при-бутковість) і нетто-прибутковості продажу. Валова прибутковість продажу показує, яка частина одиниці продажу (у вартісному вимірі) потрібна на покриття операційних та інших видатків, включаючи податки.
Наприклад, якщо протягом двох років щорічна нетто-прибутковість продажу становить 10 %, то це мало про що свідчить.
Але якщо водночас валова прибутковість продажу зросла з 15 до 20 %, це означає, що збільшення її операційних та інших видатків дорівнювало збільшенню цін.
Коефіцієнт оборотності активів характеризує спроможність фірми виробляти й реалізовувати товари на основі наявних активів. Він показує, скільки одиниць реалізації припадає на кожну одиницю коштів, вкладених в активи.
Чим вищий обіг, тим краще використовуються активи фірми. У роздрібній торгівлі розмір цього показника може досягати 5—6 разів. Водночас капіталомістка фірма, наприклад електроенергетична компанія, може мати оборотність активів менше 1.
Цей показник необхідно розглядати разом з якісними характеристиками діяльності фірми. Це пов'язано з тим, що більша оборотність активів може бути результатом ігнорування компанією вкладень у нове обладнання і відсутності високопродуктивних активів.
Показником, який багатьма аналітиками вважається кращим індикатором спроможності фірми використовувати свої активи, є прибутковість активів, що ще має назву "прибуток на інвестиції" і складається з двох елементів:
Прибутковість = Нетто-прибутковість активів х Оборотність активів;
У промисловому виробництві вважається нормальною величина цього показника в межах 5—10 %. Водночас у банківській справі добрим вважається рівень прибутковості активів менше 1,0%. Якщо прибутковість активів враховує як прибуток на кошти власника, так і кредиторів, то прибуток на вкладення акціонерів компанії враховується в іншому показнику — прибутковості капіталу.
Для акціонерних товариств важливим коефіцієнтом, що характеризує становище на ринку, є відношення ринкової ціни акції до прибутку на одну акцію. Це відношення показує, яку частину прибутку на акцію фірми інвестори бажають за неї сплатити. Цей показник дає змогу оцінити наміри щодо перспектив зростання акцій компанії на ринку акціонерного капіталу і ринкове сприймання рівня ризику фірми.
Цей показник зростає, якщо на ринку стає відомо, що перспективи компанії щодо її зростання і прибутків поліпшуються. Коли ж стан фірми погіршується або ризик її операцій з погляду ринку зростає, тоді цей показник, як правило, знижується.
Важливим чинником ринкової стійкості фірми є її стабільність. Оцінка стабільності становить найбільш важливий і складний етап комплексного аналізу економічного стану фірми. При цьому використовується значна сукупність показників, серед яких найбільшого поширення набули такі:
заборгованість кредиторам;
заборгованість робітникам і власникам;
рівень фінансового левериджу.
Досягнутий фірмою рівень фінансового левериджу відповідає фактичному співвідношенню між пасивами фірми та зобов'язаннями і розраховується на основі перших двох показників стабільності.
При оцінюванні рівня ліквідності розрізняють дві групи показників: коефіцієнти короткострокової і довгострокової ліквідності. З урахуванням діючої в Україні термінології і побудови статей балансу ці показники можна розрахувати так: поточний коефіцієнт, або коефіцієнт покриття, характеризує відношення поточних активів (обігових коштів) до короткострокових зобов'язань. Він широко використовується як загальний індикатор платоспроможності фірми і можливості погасити першочергові платежі.
Прийнятні значення цього показника в розмірі 2—2,5, але не менше 1,0 різняться залежно від галузей, оскільки в різних галузях різні вимоги до працюючого капіталу.
На перший погляд, збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання можливостей фірми сплачувати за рахунками.
Однак не слід робити поспішних висновків, оскільки в цьому показнику не враховується структура обігових коштів, тобто ліквідність окремих компонентів поточних активів.
Компанія, в якій поточні активи складаються переважно з готівки і дебіторської заборгованості, вважається більш ліквідною, ніж та, де частка матеріальних запасів значна. Це пояснюється тим, що грошовими коштами або векселем можна набагато швидше погасити борги, ніж коштами, що вкладені в матеріальні запаси. Тому більш точну оцінку платоспроможності фірми в короткостроковому періоді дадуть значення коефіцієнтів критичної оцінки і терміновості.
Сума нетто-працюючого капіталу показує, чи спроможна фірма виконати свої короткострокові зобов'язання за рахунок грошей, що є на її рахунках і безпосередньо в касі, а також за рахунок активів, що легко реалізуються. Вона розраховується як різниця між поточними активами і поточними пасивами.
Нетто-працюючий капітал = Короткострокові активи -- Короткострокові пасиви.
Інтерпретація коефіцієнтів платоспроможності базується на тому, що дебіторська заборгованість ліквідна, тобто інкасується своєчасно. Так буває не завжди. Велика дебіторська заборгованість сприяє збільшенню поточного коефіцієнта критичної оцінки фірми. Водночас значна частина дебіторської заборгованості може протягом тривалого часу не погашатися, а іноді й просто бути безнадійною. Отже, значення показників може давати помилкове уявлення про задовільну ліквідність фірми. Тому необхідно оцінити і ліквідність дебіторської заборгованості.
Для цього використовуються показники оборотності за розрахунками (або просто оборотність дебіторської заборгованості).
Коефіцієнт оборотності за розрахунками обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середньої суми дебіторської заборгованості.
Даними для її розрахунку можуть служити внутрішні фінансові звіти, що складаються щомісяця. У розумних межах, чим більша кількість оборотів, тим краще. У цьому випадку фірма швидше одержує оплату за рахунками.
Число оборотів залежить від умов товарного кредиту. Оскільки його термін звичайно встановлюється у днях, то цей коефіцієнт доцільно перетворити в середній термін погашення дебіторської заборгованості. Це здійснюється за допомогою розподілу тривалості звітного періоду в днях (звичайно 365 днів) на коефіцієнт оборотності за розрахунками.
Коефіцієнт оборотності за розрахунками, що дорівнює приблизно 9,0, вважається в західних фірмах типовим середньорічним. За цих умов середній термін погашення рахунків дебіторів становить приблизно 41 день.
Однак найбільш корисним є порівняння розміру цього показника з нормативом, встановленим фірмою. І якщо середній термін погашення кредиту перевищує норматив на кілька тижнів, необхідно вживати заходів для виправлення ситуації.
На ліквідність фірми побічно впливають і матеріальні запаси, оскільки відволікають кошти на їх створення. Проте рівень цих запасів, що дає змогу забезпечувати виробнично-госпо-дарську діяльність, необхідно раціонально використовувати. Показником того, наскільки ефективно фірма розпоряджається своїми вкладеннями в товарно-матеріальні запаси, є коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів.
Собівартість реалізованої продукції використовується в чисельнику замість виторгу від продажу тому, що саме вона характеризує загальну суму товарно-матеріальних цінностей, що реалізувалися за звітний період. Чим менший розмір запасів і чим швидше вони обертаються, тим менше грошових коштів у фірми в них "омертвіло". Тому компанії звичайно намагаються максимізувати цей коефіцієнт.
Аналізуючи цей показник, треба обов'язково розглядати тенденції його зміни, і якщо коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів зростає непропорційно зростанню реалізації, то він має аналізуватися особливо ретельно.
Паралельно з коефіцієнтом оборотності матеріальних запасів розраховується й аналізується період обороту матеріальних запасів.
Він показує, через скільки днів (у середньому) матеріальні запаси перетворюються в грошові кошти. Чим менший цей період, тим вищий рівень ліквідності фірми. Для аналізу ліквідності кредиторської заборгованості розраховують два показники: оборотність і тривалість кредиторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості показує, як швидко компанія погашає свої зобов'язання. Це виражається формулою
Оборотність кредиторської заборгованості = Вартість товарів, придбаних фірмою протягом року в кредит
Тривалість кредиторської заборгованості =
Кількість днів у періоді /g <д\
Оборотність кредиторської заборгованості
Цей показник відображає, через скільки в середньому днів здійснюється погашення зобов'язань фірми перед кредиторами.
Знаючи середній термін погашення дебіторської заборгованості, середній термін обороту матеріальних запасів і тривалість кредиторської заборгованості, можна розрахувати цикл обороту робочого (обігового) капіталу:
Цикл обороту робочого (обігового) капіталу = Середній термін погашення дебіторської заборгованості + + Середній термін обороту матеріальних запасів (9 20)
Для визначення рівня ліквідності обігового капіталу підприємства варто порівняти цей показник із середнім у цій галузі і виявити тенденції та чинники його зміни.
Для оцінки стану фінансів фірми недостатньо розрахувати і розглянути окремі показники. їх необхідно узагальнити.
Кожний аналітик здійснює це по-своєму. Заключний аналіз можна виконати шляхом зіставлення показників компанії, що досліджується, з галузевими. Але можна використовувати і метод, розроблений менеджерами фірми "Дюпон". Він базується на взаємозв'язку окремих фінансових показників підприємства.
Порівняння показників конкретної компанії з галузевими передбачає розробку таблиці, в якій за кожним із показників робиться конкретний висновок за допомогою слів: добре, трохи низький, погана ситуація, низький тощо (табл. 9.1).
Менеджери компанії "Дюпон" розробили систему аналізу фінансових звітів, що базується на взаємозв'язку між зобов'язаннями кредиторам (пасивами), оборотністю активів і прибутковістю. Вони показали, що об'єднання показників прибутковості продажу й оборотності активів дає можливість визначити прибутковість активів.
Проводячи аналіз діяльності підприємства у цьому розділі бізнес-плану треба пам'ятати, що аналіз окремих показників може давати не зовсім достовірну інформацію про фінансовий стан фірми. Наприклад, значення показника поточної ліквідності на рівні 4,5 (при нормативі 2,0—2,5) не означає високої платоспроможності фірми. Навпаки, якщо у той самий час інші показники ліквідності будуть нижчими від нормативних, то це означає, що на балансі фірми є значний обсяг неліквідних запасів, готової продукції та незавершеного виробництва.
Таким чином, для забезпечення найбільш точної оцінки фінансового стану підприємства необхідно шукати суперечності у порівнянні окремих пов'язаних між собою показників та їх причини.