Міжнародний маркетинг (2004)

А. Передача патентної ліцензії - це "уступки права користування винаходом, опис якого був опублікований і монополія на використання якого дається на деякий час винахіднику державою."

Цей спосіб відносно часто використовується, коли експортер сам не займається виготовленням продукції - чи мова йде про індивідуальний винахід або навіть промислові компанії, які не можуть використовувати ці винаходи або продавати їх результати, чи про ті випадки, коли необхідність в інвестиціях, мита, місцеві технічні стандарти, навіть монополія на ринку роблять практично неможливим виробництво експортером або випуск на ринок за допомогою імпортера чи агента зацікавленої сторони відповідного продукту.

У цьому випадку уступка ліцензії дозволяє реалізувати винахід у виробництві. Але зробити це нелегко, оскільки потенційним споживачам, які позбавлені можливості перевірити віддачу від нього шляхом проміжного випробування в промисловості, необхідно переконатися в безперечній економічній цінності винаходу.

Перевага продавця ліцензії, особливо якщо період захисту короткий, полягає у швидкому розповсюдженні його нововведення і в забезпеченні переваги на ринку перед потенційними конкурентами.

Б. Закордонний трансферт технології - це міжнародна операція, мета якої полягає в створенні нових пунктів виробництва або використанні даної технології під контролем або безконтрольно з боку того, хто передає технологію. Останній надає в розпорядження отримувача сукупність знань і дослідних даних. При цьому отримувач постачається всіма необхідними матеріалами і обладнанням або отримує можливість їх придбання.

Якщо трансферт призначений для високорозвинених країн, то проблем не виникає, навіть якщо потрібно надати інженерну допомогу. Слаборозвинутим країнам недостатньо лише передати знання і технічну документацію, необхідно також навчити самого отримувача ліцензії і його персонал застосовувати і використовувати технічні, організаційні, а інколи і комерційні знання.

Все це може стати для продавця ліцензії предметом важливих контактів, але лише в тому випадку, коли захищено його тривалі інтереси, якщо мова йде про техніку з коротким періодом експлуатації. Інакше значно більш вигідною для нього може бути часткова участь у капіталі покупця, навіть на шкоду власній можливості інвестувати і стати власником. Більш того, трансферт технології може навіть викликати надмірну завантаженість технологічних служб та інженерів на виробництві. Проблему часто не можна вирішити власними силами, коли потрібно надавати всебічну і тривалу технічну допомогу і вводити в експлуатацію заводи, повністю підготовлені для виробництва. Отже, продавець повинен шукати допомоги як інжинірингових компаній, так і компаній, які надають виробничі послуги.

Є ще одне питання, яке стосується передачі технології і продажу ліцензій. Це питання більш або менш тривалої конкуренції між продавцем і покупцем, навіть коли в більшості випадків продавцю нема що турбуватися через явну нерівність сил.

Обидва партнери у майбутньому можуть конкурувати між собою при збуті продукції, яку створено в результаті використання позиченої технології. Важливість такого ризику необхідно ретельно зважити. Але у більшості випадків це є єдиний шлях проникнення на нові ринки (передати технологію простіше, ніж вийти з новим товаром).

В. Субпідряд (за рахунок зарубіжного або національного замовника) на експортну продукцію. Ця форма експорту, хоча і побічного характеру, зустрічається дуже рідко через високі витрати на робочу силу.

Але в даному випадку (переробка імпортних товарів з метою експорту) митний режим набуває пільгового характеру, дозволяється тимчасове безмитне ввезення або вивезення і зупиняється стягування мита з товарів, які імпортуються для переробки і подальшого експорту.

Г. Субпідряд, укладений іноземною фірмою - досить поширена операція симетричного характеру. Мова йде не про експорт як такий, а про імпорт, коли це стосується іноземного підприємства, яке працює на національного замовника. Це підприємство намагається виробляти за найбільш низькими цінами: не будучи в стані імпортувати (або в будь-якому випадку імпортувати дуже дешево), вони вивозять свою сировину або напівфабрикати в країни з низькою заробітною платою, де вони підпадають під правила тимчасового промислового експортера ("пасивна переробка імпортних товарів"). Такий порядок дозволяє цій фірмі на стадії, коли готова продукція повертається до неї, платити податок тільки з вартості, доданої обробкою товару, який спочатку тимчасово був експортований.