Бухгалтерський облік (1998)
A. 7.3.2. Принцип двоїстого групування господарських фактів
Технічний бухгалтерський баланс — це таблиця, в якій наведено характеристику стану майна господарства за певними ознаками поділу продуктивних сил (основні засоби, матеріали, гроші) у вартісному вираженні і характеристику того самого майна з власницьких відносин (скільки власних і позичених коштів укладено в господарство, .господарську діяльність). Перший аспект має назву «актив», другий — «пасив».
Двоїстий характер господарства за балансовим методом ілюструє табл. А.7.1, а—в, де наведено три балансові схеми господарства: табл. А.7.1.я — початковий баланс; табл. А.7.1.б — баланс через рік (з прибутками) та табл. А. 10.1.в — баланс через три місяці (зі збитками)


Як бачимо з таблиць, у бухгалтерському балансі постійно підтримується рівність загального розміру засобів господарювання та їхніх джерел у показниках активу і пасиву.
Загальна сума активу і пасиву називається «валютою» балансу. У бухгалтерському балансі реалізується метод подвійності відображення, групування, узагальнення та порівняння інформації про господарські факти, явища і процеси як об'єкти бухгалтерського обліку. Порівняння забезпечує рівність підсумків активу та пасиву, порівняння їх як сукупностей, тобто різних аспектів одного й того самого явища — засобів господарювання.
Отже, зробимо висновки. У бухгалтерському балансі порівнюються дві величини: з одного боку, сукупність засобів господарювання, згрупованих за їхньою функціональною роллю у господарстві, а з іншого — сукупність джерел цих засобів, згрупованих за ознаками їхньої належності (власності). Перша величина показує, якими засобами власник (господарство) володіє (виробничий, фінансовий потенціал), а друга — хто є власником цих засобів — з яких джерел ці засоби утворилися (рівень господарської самостійності).
Метод подвійності передбачає групування засобів господарювання (господарства) у двох аспектах на певну дату. Це означає, що двоїсте відображення засобів господарювання можна унаочнити у вигляді таблиці спеціальної будови. Найзагальнішу форму балансу ілюструє табл. А.7.2. Ліву половину таблиці називають активом (слово «Актив» записують у лівому верхньому куті). Праву половину називають пасивом (слово «Пасив» записують у правому верхньому куті). Такий підхід до будови таблиці балансу і термінів, які в ній застосовуються, суто формальний.
Проте актив і пасив — не прості терміни. Це економічні характеристики. Актив балансу — конкретна форма існування продуктивних сил певної господарської системи (формування) (матеріали, основні засоби, кошти, продукція тощо) у вартісному вираженні. Пасив — сума власних і позичених (від банку, господарських формувань, держави) коштів для господарювання, що виражає виробничі (господарські) відносини.
Пасив балансу в юридичному розумінні характеризує виробничі правові відносини та відносини власності, які виникли між | господарством та іншими суб'єктами господарювання — підприємствами, банками, кредиторами у результаті господарської діяльності.
Бухгалтерський баланс відображає економіко-правовий фінансовий стан господарства, містить дані про стан господарських засобів, джерела їх утворення, фінансові результати, систему взаємовідносин, систему боргових (розрахункових) відносин (вимог | або зобов'язань).
Баланс є синтетичним узагальненням показників для аналізу господарської діяльності.
Слово «баланс» як термін має різні значення. Щодо бухгалтерського обліку, його використовують так.
Як таблицю, де господарські факти — явища й процеси — відображені у двох аспектах-розрізах (активі та пасиві).
Як елемент методу бухгалтерського обліку, з допомогою якого господарські факти — явища та процеси — відображаються в двох аспектах-розрізах: за функціональною ознакою як продуктивні сили і за джерелами їх утворення як виробничі відносини, що характеризують відносини власності.
У таблиці замість слова «Разом» користуються словом «Баланс», з допомогою якого визначають рівність підсумків активу та пасиву.
Зауважимо, що термін «баланс» в економіці використовують досить часто. Наприклад, «Баланс палива», «Баланс робочої сили» тощо.
Проте завжди сутність балансового методу зводиться до того, що з його допомогою визначається якесь явище у двох аспектах-розрізах, що становлять його зміст.