Сучасні економічні системи (2006)

Основним завданням вчення про сучасні економічні системи є вивчення закономірностей виникнення, функціонування та розвитку економічних організмів капіталізму й соціалізму та їх особливостей, зумовлених історичними, національними та інституціональними факторами, кількісними і якісними змінами у продуктивних силах, виробничих відносинах і механізмі господарювання. Місце даного курсу визначається специфічністю самого його предмета - сукупності усіх видів діяльності людей, спрямованої на виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і послуг, а також регулювання цієї діяльності відповідно до мети суспільного виробництва. Пізнання цієї діяльності має велике значення для розуміння закономірностей всього суспільного розвитку. Курс "Сучасні економічні системи" є своєрідним продовженням і конкретизацією положень політичної економії Він забезпечує поглиблене вивчення дії економічних законів та закономірностей виникнення, функціонування, розвитку та зміни економічних систем. Оскільки даний курс вивчає діяльність людей по виробництву, Розподілу, обміну та споживанню не ізольовано, а в органічному взаємозв'язку і взаємодії з продуктивними силами, то він повинен враховувати і досягнення технічних і природничих наук, які Досліджують складові продуктивних сил в технічному та природничому аспектах.

Як навчальна дисципліна, курс "Сучасні економічні системи" покликаний сформувати у студентів систему знань про світовий досвід побудови економічних систем, їхні спільні риси та відмінності, різноманітність та особливості, залежні від історичних, національних та інституціональних чинників. Крім того, він передбачає прищеплення майбутнім фахівцям вміння здійснювати порівняльний аналіз національної економіки зі світовими тенденціями.

Роль даного курсу в суспільному житті найповніше проявляється в тих функціях, які він виконує Це, зокрема, такі функції, як: теоретико-пізнавальна, практична, методологічна, виховна та Ідеологічна

Теоретико-пізнавальна функція курсу "Сучасні економічні системи" полягає у вивченні та поясненні суті, закономірностей виникнення, особливостей функціонування та причин зміни економічних систем - капіталізму і соціалізму. Вивчення курсу дає можливість суспільству не тільки розкрити сутність і механізм дії економічних законів, але й свідомо використовувати їх у своїх інтересах. Адже будь-яке знання має певну цінність не само по собі, а тим, що служить практичним цілям суспільства. Скажімо, маючи теоретичні знання про можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні, народи царської Росії після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції* розпочали будівництво соціалізму і за короткий час досягай, як на той час, величезних успіхів. Спираючись на досвід Середньоазіатських республік колишнього СРСР, які стали на шлях побудови соціалізму, не маючи розвинутих капіталістичних відносин, Китай, Північна Корея, Північний В'єтнам змогли приступити до побудови соціалізму після звільнення від колоніального типу. Знання законів та закономірностей функціонування економічних систем капіталізму і соціалізму слугувало теоретичною базою для формулювання висновків про можливі негативні соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах. Щоправда, до цих застережень реформатори не прислухалися і всупереч закономірностям історичного розвитку здійснили заходи по відновленню капіталістичних виробничих відносин та ринкового механізму господарювання. Що з того вийшло, сьогодні кожний бачить.

Теоретико-пізнавальну функцію вчення про сучасні економічні системи виконує не тільки стосовно економіки кожної окремо взятої країни, але й стосовно світової економіки як єдиного цілого. Воно дозволяє аргументувати спільні інтереси діаметрально протилежних за принципами побудови та кінцевими цілями економічних систем. А це дає народам надію на можливість вирішення актуальних проблем сучасності, знайти правильні відповіді на виклики глобалізації. З огляду на це теоретико-пізнавальна функція курсу "Сучасні економічні системи" в майбутньому буде посилюватися.

Практична функція вчення про сучасні економічні системи полягає в розробленні принципів та методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні заходів щодо розвитку продуктивних сил, удосконалення відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг відповідно до мети суспільного виробництва. Так, завдяки знанням суті та закономірностей розвитку економічної системи капіталізму Дж. Кейнс розробив рекомендації, а президент США Ф.Рузвельт здійснив заходи, що забезпечили високу ефективність процесу відтворення, в певній мірі уберегли американське суспільство від соціальних потрясінь. Знання слабих і сильних сторін капіталістичної економіки послужило теоретичною базою доволі ефективної економічної політики М. Тетчер в Англії, В. Брандта в Німеччині тощо.

Керуючись вченням про закономірності становлення Та функціонування економічної системи соціалізму, В. L Ленін Розробив принципи і методи господарювання в перехідний період від капіталізму до соціалізму, відомі під назвою "нової економічної політики (НЕП). їх впровадження дало можливість досить швидко відбудувати зруйноване першою світовою та громадянською війнами Господарство Росії.

Це саме можна сказати і про ті країни, які сьогодні будують соціалізм - Китайську Народну Республіку, Корейську Народно-Демократичну Республіку, Соціалістичну Республіку В'єтнам, Кубу, і ті, що будували його до кінця 80-х років XX століття, але через певні причини стали на шлях відновлення економічної системи капіталізму. Скажімо, китайське керівництво, використавши досвід ленінського непу з врахуванням своїх національних та історичних особливостей, зуміло тільки з 1978 року збільшити реальний ВВП майже в 6 разів, а виробництво ВВП в розрахунку на одну особу - у 5 разів. За прогнозами вчених, до 2010 року китайська економіка за своїми розмірами перевищить американську і стане наймогутнішою у світі.

Вчення про сучасні економічні системи виконує і методологічну функцію, оскільки його висновки використовуються іншими економічними науками. Причому ці висновки можуть застосовуватися як в горизонтальних зв'язках, так і у вертикальних. У горизонтальних зв'язках висновки теорії сучасних економічних систем використовують конкретно-економічні (галузеві) науки, які координують одна одну, не перебуваючи у субординаційних зв'язках одна з одною (наприклад, економіка зарубіжних країн, міжнародна економіка, економіка промисловості тощо). З точки зору вертикальних зв'язків категорії курсу сучасних економічних систем використовуються політичною економією та філософією, які є методологічною базою теорії економічних систем. Іншими словами, економічні закони, закономірності та категорії, що їх відкриває і розробляє наука про сучасні економічні системи, допомагають філософії та політичній економії створити цілісну діалектико-матеріалістичну уяву про сучасний економічний світ і цим спрямувати діяльність суспільств не супроти їх розвитку, а в консенсусі з ним. Слід мати на увазі, що висновки та положення теорії сучасних економічних систем використовуються й іншими науками про суспільний розвиток. Зрозуміло, що ступінь використання у різних наук неоднаковий.

Як і будь-яка інша наука, особливо, коли вона використовується в ролі навчальної дисципліни, теорія сучасних економічних систем виконує виховну функцію, тобто вона формує, виробляє певну психологію кожної людини або групи людей. Опанувавши основні її положення та висновки, кожна людина краще орієнтується в економічному житті, виявляє більш високу суспільну активність. Оскільки в питанні суті, функціонування та історичних перспектив сучасних економічних систем існують різні точки зору, остільки їх прихильники наповнюють виховну функцію неоднаковим змістом. Скажімо, представники буржуазної економічної науки виховну функцію бачать в тому, щоб формувати психологію збереження капіталістичних виробничих відносин, передусім захисту капіталістичної приватної власності, мотиву високого капіталістичного прибутку і капіталістичного ринку як всезагальної форми економічних зв'язків суб'єктів господарювання. Натомість прихильники економічної системи соціалізму наповнюють виховну функцію змістом, спрямованим на підтримку соціалістичних виробничих відносин, подолання всіх форм відчуження трудящих від засобів виробництва, повне і всебічне розкриття кожною людиною її творчих сил і здібностей. Сказане зовсім не означає, що в класово-антагоністичному суспільстві виховна функція спрямована виключно на панівні верстви населення, а в соціалістичному - тільки на представників трудящих. Виховний процес спрямований їй всі верстви населення, оскільки в кожному суспільстві є прихильники діаметрально протилежних економічних систем. І, як свідчить історичний досвід, за допомогою інтенсивної виховної роботи у трудящого населення соціалістичних країн можна сформувати психологію капіталістичного мислення, а в населення капіталістичних країн - психологію постсоціалістичного економічного мислення.

Ідеологічна функція теорії економічних систем проявляється в тому, що вона виражає і захищає інтереси певних класів та соціальних груп. Це знаходить свій вияв передусім при Дослідженні та тлумаченні суті, причин виникнення, закономірностей функціонування та занепаду тієї чи іншої економічної системи.

Сьогодні, наприклад, є чимало доказів того, що на етапі, становлення економічної системи капіталізму, коли інтереси буржуазії співпадали з ходом історичного розвитку, прихильники капіталізму намагалися з наукових позицій витлумачити основні риси капіталістичного виробництва і показати його переваги перед феодальним виробництвом. Щоправда, навіть тоді буржуазна економічна наука в особі її найвидатніших представників А. Сміта і Д Рікардо не ставила перед собою завдання розкрити минущий характер капіталізму і показати особливості боротьби антагоністичних класів цього суспільства

Коли ж відбулася повна заміна феодалізму капіталізмом і прогресивна роль буржуазії вичерпалася, буржуазна економічна наука відмовилась від безкорисливих наукових досліджень соціально-економічних відносин і стала на шлях упередженої апологетики економічної системи капіталізму. Сповідуючи основні її цінності, буржуазні вчені формують такі загальні висновки, які не розходяться із основними установками, догматами капіталістичного суспільства. З цього приводу класики марксистського напряму в економічній науці неодноразово наголошували, що навіть ті вчені, котрі здатні робити наукові відкриття в галузі точних наук, можуть ставати на шлях прямої, свідомої апологетики того чи іншого явища, витлумачуючи його з позицій, корисливих для певної течії суспільної думки.

Ідеологічну функцію виконує і марксистська теорія економічних систем. Вона розкриває антагоністичні суперечності капіталістичного суспільства, аргументує неминучість заміни його соціалізмом, показує історичні переваги соціалізму над капіталізмом. При цьому також може мати місце апологетичне тлумачення економічних систем. Історії відомо немало фактів, коли прихильники економічної системи соціалізму з ідеологічних та політичних міркувань виступали з положеннями та висновками, що не відповідали дійсності. Так, передчасними були висновки про повну і остаточну перемогу соціалізм в СРСР, про побудову в ньому розвинутого соціалістичного суспільства, причому робилися вони досить впливовими вченими, а тому будь-які аргументи проти їхніх тверджень, в кращому випадку, ігнорувалися, а в гіршому - отримували відповідну оцінку владних структур.

Апологетичне тлумачення соціально-економічних процесів та явищ має місце і в постсоціалістичних країнах. Із започаткуванням та розгортанням курсу на реставрацію економічної системи капіталізму багато вчених всупереч логіці суспільного розвитку та суспільній практиці формулюють закони, категорії та поняття, спрямовані на вуалювання суперечностей між працею і капіталом, проголошення капіталізму вічною і найкращою економічною системою. Сказане стосується й офіційного тлумачення економічних систем в нашій державі. Багато науковців та політиків з метою виправдання курсу на капіталізацію суспільного життя та захисту інтересів нової національної буржуазії, що виникла в ході ринкової трансформації економіки України, відмовилися від наукового аналізу соціально-економічних відносин і стали на шлях перекручення та вульгаризації закономірностей суспільного розвитку.

Слід мати на увазі, що кожна вищерозглянута функція теорії економічних систем реалізується в тісному взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими функціями. Скажімо, для реалізації Ідеологічної функції необхідне і певне, специфічне теоретичне витлумачення економічних процесів, і певна практична націленість рекомендацій, і певний вплив на економічну свідомість та стиль економічного мислення, і певна методологія пізнання. Саме комплексний підхід дає можливість досягати тих цілей, які ставлять перед теорією економічних систем відповідні політичні сили.