Сучасні економічні системи (2006)

Будучи суспільною формою функціонування та розвитку продуктивних сил в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ, виробничі відносини зазнають певних змін, певної трансформації внаслідок зміни рівня та характеру продуктивних сил. Як переконує історичний досвід, діє об'єктивний економічний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівневі розвитку продуктивних сил. А це означає, що виникнення тих чи інших тенденцій зближення рівня та характеру продуктивних сил сучасного капіталізму та соціалізму неминуче породжує тенденції зближення виробничих відносин вищезгаданих економічних систем.

Причому ці тенденції проявляються в усіх складових виробничих відносин: техніко-економічних відносинах, організаційно-економічних відносинах і соціально-економічних відносинах.

Оскільки продуктивні сили в першу чергу наближені до техніко-економічних відносин, то свій вплив вони роблять передусім на цю складову виробничих відносин. Техніко-економічні відносини визначаються рівнем розвитку техніки, вдосконалюються паралельно з нею та іншими елементами продуктивних сил, а тому й відображають особливості певного історичного етапу розвитку факторів виробництва та суспільної комбінації. Зокрема, вони включають в себе поділ праці, її спеціалізацію та кооперацію, концентрацію та комбінування виробництва, а ці останні у своїй діалектичній взаємодії формують суспільний характер виробництва і виступають матеріально-речовою формою розвитку системи продуктивних сил J

Ця форма посідає проміжне місце між продуктивними силами та іншими елементами виробничих відносин - організаційно-економічними відносинами та соціально-економічними відносинами. У діалектичній єдності з продуктивними силами вона утворює технологічний спосіб виробництва, тобто матеріальний зміст суспільного способу виробництва. Дослідження технологічного способу виробництва у порівнянні з дослідженням суспільного способу виробництва вимагає менше уваги до соціально-класових аспектів чи інших економічних процесів і явищ. Саме це і дає підстави західним вченим, котрі концентрують свою увагу на техніко-економічних відносинах, говорити, що їх теорії нейтральні до класових інтересів. Хоча насправді такі заяви не в повній мірі відповідають дійсності.

Справа в тому, що їхні теорії не торкаються класових інтересів тільки в тих випадках, в яких в цьому немає потреби, або в яких класовий підхід не повинен домінувати. В усіх інших випадках класовий підхід проступає досить рельєфно. Свідченням цього є тлумачення зближення техніко-економічних відносин капіталізму і соціалізму як зближення всієї системи виробничих відносин згаданих суспільних способів виробництва. Як свідчить історичний досвід, тенденції зближення техніко-економічних відносин проявляють себе більш активно і більш широко, ніж це має місце у всій системі виробничих відносин. В умовах науково-технічного прогресу, і передусім на його революційній стадії, техніко-економічні відносини кожної економічної системи характеризуються поглибленням процесу усуспільнення виробництва і праці, що відбувається внаслідок подальшого зростання суспільного поділу праці -спеціалізації, кооперації, комбінування та інтернаціоналізації виробництва Скажімо, суспільний поділ праці в кожній економічній системі в сучасних умовах характеризується подальшим відокремленням нематеріального виробництва, в тому числі і духовного, від матеріального. І при соціалізмі, і при капіталізмі проявом процесу подальшого відокремлення нематеріального виробництва від матеріального є прискорене зростання чисельності зайнятих у невиробничій сфері. За прогнозами окремих вітчизняних вчених, у майбутньому чисельність зайнятих у нематеріальній сфері буде співвідноситися із зайнятими у виробничій сфері приблизно так, як сьогодні співвідносяться чисельність зайнятих у промисловості та сільському господарстві. Таким чином, будучи безпосередньо зв'язаними з відносинами виробництва, розподілу, обмиту та споживання, техніко-економічні відносини можуть бути однаковими в різних економічних системах Причому ця однаковість, схожість постійно зростає, оскільки зростає схожість у рівнях розвитку та характерах продуктивних сил. Певний рівень розвитку техніки зумовлює необхідність спеціалізації, кооперації, комбінування незалежно від того, в якій економічній системі ця техніка застосовується.

(Поряд із зближенням техніко-економічних відносин різних економічних систем в сучасних умовах спостерігаються також тенденції зближення організаційно-економічних відносин означених економічних систем. Організаційно-економічні відносини як відносини між людьми в процесі організації виробництва досить чутливі до змін, що відбуваються у продуктивних силах Разом із техніко-економічними відносинами вони першими сприймають зміни у продуктивних силах, а отже, першими самі зазнають відповідних змін. Товарно-грошові відносини, підприємництво, відносини у сфері грошового обігу, ціноутворення, фінансів, кредиту, управління, біржової справи, галузях народного господарства та деякі інші складові організаційно-економічних відносин можуть проявлятися чим далі, тим більше, однаково в різних економічних системах Скажімо, сьогодні є чимало доказів того, що відбувається демократизація відносин управління на підприємствах та фірмах, впровадження передового досвіду в організацію виробництва та праці, маркетинг І т. ін.

Досить помітно тенденція зближення виробничих відносин проявляється не тільки на рівні техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, але й на рівні соціально-економічних (економічних). Хоча ці останні, якщо можна так сказати, найдальше стояться від продуктивних сил і зміни в них сприймають в значній мірі через посередництво техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, вони також змінюються зі зміною рівня та характеру продуктивних сил. Сьогодні є чимало свідчень того, що завдяки новому рівню та характеру продуктивних сил відбуваються істотні зміни у відносинах власності та зумовлених ними відносинах виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ, відтворення робочої сили, суспільного поділу праці, економічного управління тощо. Причому зміни в системі соціально-економічних відносин відбуваються на всіх рівнях:

на рівні окремого підприємства, фірми, корпорації, організації;

на рівні галузі та народного господарства в цілому,

на міжнаціональному рівні.

Суть усіх цих змін проявляється, по-перше, у поглибленні процесів усуспільнення виробництва, в посиленні соціалізації відносин власності. В будь-якій капіталістичній країні, подобається це комусь чи ні, постійно зростає питома вага об'єктів власності окремих трудових колективів або держави. В постсоціалістичних країнах тенденція до усуспільнення виробництва і соціалізації відносин власності проявляється в тому, що після подрібнення великих підприємств на приватні карликові, особливо в сільському господарстві, розпочався процес їх. об'єднання через створення різноманітних асоціацій, товариств, компаній тощо.

По-друге, зближення соціально-економічних відносин капіталізму та соціалізму відбувається і внаслідок певних змін у відносинах розподілу капіталістичних країн. На підприємствах, частково або повністю викуплених трудовими колективами, доходи робітників складаються з двох частин: із заробітної плати і прибутку у вигляді дивідендів на власність, що належить окремому робітнику. Більше того, на підприємствах, повністю викуплених робітниками, вироблений додатковий продукт в основному присвоюється робітниками. Звичайно, якась частка виробленої додаткової вартості надходить у руки капіталістів, котрі володіють фінансовими інститутами, промисловими, торгівельними, транспортними корпораціями, котрі надавали певні послуги викупленим підприємствам. Проте є всі підстави твердити, що на викуплених та кооперативних підприємствах істотно модифікувалася основна мета капіталістичного виробництва Головною метою стає не збільшення прибутку для капіталіста, а збільшення прибутку на одного працівника

По-третє, під впливом змін у відносинах власності, а в окремих випадках і під впливом змін в організаційно-економічних відносинах, дещо демократизується або й навіть втрачається контроль за працею робітника з боку капіталіста. Наприклад, з впровадженням бригадної форми організації виробництва більшість попередніх функцій по контролю, які раніше виконували капіталісти або наймані менеджери, в значній мірі передаються автономній бригаді. Завдяки таким змінам на рівні окремих підприємств часткою згладжується така риса суспільної форми капіталістичного способу виробництва, як відчуження робітників від процесу управління виробництвом.

(По-четверте, в розвинутих капіталістичних країнах дещо модифікувалася і така риса суспільної форми капіталістичного способу виробництва, як обмеженість споживання робітничих мас вартістю товару робоча сила1 Сьогодні відтворення робочої сили, необхідної для приведення в дію більш складних засобів виробництва, не може обмежуватися тільки однією заробітною платою. З огляду на це, в сучасних капіталістичних країнах у процесі відтворення високоякісної робочої сили все більшу роль відіграють соціальні витрати буржуазної держави. Держава витрачає значні суми на розвиток освіти, охорони здоров'я, професійну підготовку, виплату пенсій, допомогу у випадку безробіття тощо. Сказане зовсім не означає, що сучасна буржуазна держава перестала виражати інтереси монополістичного капіталу. Як і в період домонополістичного капіталізму, вона є виразником інтересів великого капіталу. Проте водночас вона все більше і більше стає елементом базису, суб'єктом виробничих відносин, який об'єднує економічну, політичну, юридичну, ідеологічну та інші сфери з метою розвитку продуктивних сил суспільства, в тому числі і трудящих як головної продуктивної сили. Тобто держава в економічній системі сучасного капіталізму частково відображає інтереси трудящого населення.

По-п'яте, соціально-економічні відносини сучасного капіталізму характеризуються деякими змінами дії економічних законів. Вони набувають більш планомірних та організованих форм свого руху, зростає їх інтенсивність та інтернаціональний характер дії тощо. Інтернаціоналізація сфери дії економічних законів зумовлена інтернаціоналізацією продуктивних сил, тобто переростанням ними рамок національних господарств. Дія економічних законів все більше використовується державою з метою виконання соціально-економічних функцій.

Отже, на основі вищевикладеного можна дійти висновок, що виробничі відносини сучасного капіталізму поєднують в собі не тільки експлуататорські, капіталістичні форми, але й перехідні до соціалізму, окремі елементи нового способу виробництва Тобто сьогодні спостерігаються ті процеси, про які в свій час писали основоположники марксистського напряму в політекономії.

Говорячи про зближення виробничих відносин сучасного капіталізму та соціалізму не слід думати, що тільки капіталістичні виробничі відносини активно рухаються назустріч соціалістичним. Оскільки в сьогоднішніх соціалістичних країнах соціалізм лише будується, тобто має місце перехідний період, то ці краши не можуть не запозичувати окремі суспільні форми капіталізму з метою прискорення свого руху до соціалізму. В свій час так діяв СРСР, впроваджуючи НЕП, а сьогодні таким чином поступають КНР, В'єтнам, КНДР та Куба, роблячи помітні кроки у зведення підвалин соціалізму.