Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю

7.3. Фактори ризику при купівлі ліцензії

Інвестиції в інноваційні проекти супроводжуються підвищеним ризиком для інвестора. Конкуренція, боротьба за ринки збуту зумовлюють існування ризику для інвестора як неминучого фактора економічної діяльності. Тому першим і найважливішим етапом оцінки інноваційного проекту є оцінка ризиків, пов'язаних з його здійсненням.

Ризик в інвестиційній діяльності не є абсолютно негативним фактором. Великий ризик вкладання коштів у здійснення запатентованої технології може обернутись як великими прибутками, так і фінансовими збитками. Найменш ризикованими вважаються за традицією державні фінансові зобов'язання. Серед них можна виділити зобов'язання національних банків по депозитних вкладах.

Але така обережність — коли ставка дисконту не перевищує відсоткової ставки за банківськими депозитами (чи перевищує її лише на інфляційні відсотки) — фактично гальмує впровадження інновацій. Навіщо взагалі ризикувати і зв'язуватися з винаходами, різними ноу-хау та іншими новаціями, якщо кошти можна покласти на депозит до банку і спокійно очікувати "набігання" депозитного доходу?

На щастя, більшість інвесторів так не вважає і ладні ризикувати заради кінцевого виграшу, який може значно перевищувати "спокійні" кошти, отримані за рахунок банківських відсотків. Для прийняття рішень таким інвесторам треба знати, які види ризику існують при здійсненні конкретної придбаної ліцензії, яка ймовірність їх наявності, до яких фінансових, технологічних, екологічних наслідків може призвести їхня матеріалізація.

Наявність ризиків і їх порівняно велика кількість зумовлюють невизначеність економічного середовища для інноваційних інвестицій. Таку невизначеність значною мірою можна усунути, детально розглянувши ризики, які супроводжують купівлю і здійснення, наприклад, патентної ліцензії (тобто ліцензії, складовою якої є винахід чи група винаходів, корисних моделей, промислових зразків, захищених відповідними охоронними документами).

Класифікація ризиків інвестування в інноваційну сферу під час оцінки вартості прав на ОПВ, надто за умов економічної невизначеності, становить самостійну дослідницьку задачу. Ми зазначимо лише ризики, відомі в економічній літературі, які можуть мати місце при здійсненні ліцензійного договору. До таких ризиків належать — (Рис. 7.4).

Ризик інфляції полягає в зменшенні купівельних можливостей через збільшення рівня цін на продукцію чи послуги.

Кредитний ризик — це ризик несплати боржником своїх грошових зобов'язань.

Діловий ризик — це невизначеність прогнозів майбутніх доходів від впровадження інновації.

Ризик дисконту зумовлено невизначеністю дисконтної ставки в розрахунках майбутніх платежів в різні періоди здійснення ліцензійного договору. Що більший рівень ризику, то більшає ставка дисконту, і навпаки. З двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку матиме надходження, яке надійде пізніше. За умови стійкої тенденції зростання на ринку (капіталів) загальних відсоткових ставок збільшуються і дисконтні ставки.

Ризик операцій пов'язано зі зміною курсів обміну валют, особливо у разі падіння курсу, коли розраховані з деякою ймовірністю майбутні платежі знецінюються.

Ризик трансляції також пов'язано з курсом обміну валют і має місце при визначенні активів та пасивів закордонної філії у валюті своєї країни.

Ризик нежиттєздатності проекту пов'язано з невпевненістю інвестора в одержанні передбачуваних доходів від фінансова-



ного ним проекту для компенсації затрат, виплати заборгованості і забезпечення окупності капіталовкладень.

Податковий ризик пов'язано здебільшого з непередбаченою зміною податкового законодавства (збільшення податкових ставок, кількості і рівня обов'язкових зборів, зміна планової норми амортизації, зокрема, придбаних за ліцензійним договором нематеріальних активів).

На нашу думку, найбільш ефективним активом оцінки інноваційного проекту, в тому числі патентної ліцензії, є розрахунок інтегрального дисконтованого майбутнього доходу. Одним з перших застосування зазначеного методу визначення вартості ліцензії запропонував В. Самородкін [120], а в роботі [44] можливості цього механізму було розширено: при визначенні чистого зведеного доходу (NPV) було враховано фактори інфляції, ризику і ціноутворення продукції за ліцензією.

Принципово важливим етапом розрахунку NPV є визначення ставки дисконту "К", за допомоги якої здійснюється зведення до заданого відтинку часу всіх витрат і доходів у різні моменти, причому ризики враховуються в складі дисконтного множника у вигляді т.зв. "премії за ризик". У роботі [121] показано, що у разі безперервного надходження доходу фактором ризику неможливо приєднати певну мультиплікативну добавку до "безризикової" ставки.

Зовсім іншу картину маємо у більш поширених випадках

отримання доходу від використання предмета ліцензії в режи-

Найбільш коректним методом визначення премії за ризик є пофакторний. Цей метод ґрунтується на попередньо проведених класифікації ризиків і оцінки кожного з них. Стверджується, що кожний фактор ризику збільшує норму дисконту, і "кумулятивна" премія за ризик визначається підсумовуванням частин кожного з факторів. Для розрахунку номінальної ставки доходу з долученням до неї величин інфляції використовується співвідношення І. Фішера [19, 122].

Інфляція як фактор ризику має бути врахованою в розрахунках майбутніх потоків платежів. Для цього, згідно зі співвідношенням І. Фішера, номінальний коефіцієнт дисконтування (Р), індекс (відсоток) інфляції (і) і "звичайний" коефіцієнт дисконтування (г) трансформують у вигляді:

(1+ Р) - (1 + г) (1 + і)=1 + г + і + гі (7.8).

Зазначається [65], що на величину (гі) можна не зважати в розрахунках. Як на нас, при високих значеннях банківської депозитної ставки і особливо індексу інфляції (і) (це стосується України) величина (гі) досить помітна, і її не можна не враховувати в розрахунках чистого зведеного доходу (NPV). Крім того, індекс інфляції, який враховується за методом І. Фішера, має інтегральний характер і властивий випадку однорідної інфляції. У більшості ж реальних випадків значення інфляційного відсотка для різних інвестиційних ресурсів не збігається (наприклад, енергоносії подорожчали на 15%, чорний метал — на 10%, а силові трансформатори струму — на 20%). Тому при NPV з врахуванням інфляції ми б рекомендували враховувати її пофакторно і стосовно найбільш впливових складових собівартості.

Для врахування ступеня ризику під час здійснення інноваційного проекту деякі автори пропонують т.зв. "лінгвістичну" модель. Так, у роботі [19] наведено модель для 7-й можливих рівнів ризику, кожному з яких надаються числові значення коефіцієнтів ризику і коефіцієнтів зменшення розрахункової величини вартості всієї ліцензії (Табл. 7.4).

У роботі [65] залежно від рівня впливу на фінансовий стан підприємства визначаються три категорії ризиків: допустимий, критичний і катастрофічний. Допустимий ризик пов'язано з втратою фірмою прибутку. Критичний — з втратою сподіваного виторгу, катастрофічний — з втратою всього майна і банкрутством.

Зазначені ризики мають інтегральний характер і потребують розшифровки з обов'язковим наданням кожному з конкретних ризиків обґрунтованого значення ймовірності.

Велике значення при укладенні ліцензійного договору, в якому предмет ліцензії (винахід, корисна модель, промисловий зразок) захищено патентами, має визначення ризиків, пов'язаних з можливістю порушення норм патентного права. Визнання охоронного документа недійсним може призвести не

Таблиця 7.4 Лінгвістична модель ступенів ризику



тільки до суттєвого зменшення ціни ліцензії, але й до певної зупинки здійснення ліцензійного договору.

У роботі [76] щодо визначення ціни ліцензії запропоновано використовувати "коефіцієнт надійності правового захисту" і "коефіцієнт правової значущості оцінюваного ОПВ". У разі боніфікації (доплати до ціни товару) запропоновано, серед інших, і критерій "обсягу і надійності" правового захисту об'єкта. Одначе змісту наведених вище коефіцієнтів і критерію як факторів ризику не розкрито, не визначено також і ймовірність їхніх значень.

У роботі [5] серед інших показників ризику було запропоновано і критерій патентної чистоти, який визначався методом експертних оцінок. Але самого цього фактора замало для визначення цілого "поля ризику", пов'язаного, зокрема, з нормами патентного права.

Розглянемо більш детально наявність факторів ризику за оцінки доцільності придбання ліцензії з використанням запатентованого винаходу (корисної моделі), посилаючись на законодавчі норми права України. Ризик анулювання патенту з терміном дії двадцять років пов'язано, здебільшого, з доведенням непатентоздатності винаходу за двома головними критеріями: відсутністю новизни і винахідницького рівня. Можна в першому наближенні визначити ймовірність скасування патенту на винахід за відсутністю новизни з огляду на класичне поняття ймовірності.

Якщо за JVg прийняти всі відомі в галузі, до якої причетний винахід, технічні рішення, то ймовірність опротестування патенту може бути оцінено як співвідношення:

(7.9)



де N-Q — кількість усіх відомих технічних рішень, причетних до галузі, якої стосується винахід;

Ne — кількість усіх рішень, відомих експертам.

У більшості випадків N-Q > Ne. Наприклад, якщо в пошуковій базі органу, який видав патент, відсутні заявки на винахід японських фірм (поданих в Японії), то для такої галузі, як виробництво керамічних деталей і вузлів для газових турбін, ймовірність опротестування виданого в Україні патенту, який стосується виробництва керамічних лопаток, дорівнює 0,3. Можна припустити, що при проведенні патентної експертизи нічого невідомо про японські заявки, кількість яких у цій галузі становить — 30% від патентів на винаходи, за якими провадиться пошук в Україні. Щодо деклараційних патентів, то ризик їх опротестування за критерієм новизни дуже великий. Ймовірність опротестування патенту на конкретний винахід за критерієм "винахідницький рівень" визначається за допомоги співвідношень комбінаторики теорії ймовірностей (у даному разі не розглядається) з урахуванням положень "Порядку розгляду заявки на винахід (корисну модель)" .

Фактор ризику, пов'язаний з можливістю використання третьою особою права попереднього користування і таким чином підриву монопольного становища на ринку майбутнього ліцензіата, визначається наявною інформацією про факт і стан розробок, аналогічних предмету ліцензії, в конкурентних організаціях. За умов практичної відсутності конкуренції на ринку аналогічної предмету ліцензії продукції ризик, пов'язаний з правом попереднього користування, практично дорівнює нулю. Але в деяких галузях економіки України конкуренція між виробниками щороку посилюється, і в цьому разі ризик виникнення на ринку продукції конкурента, захищеної правом попереднього користування, може мати суттєве значення.

Безумовним фактором ризику при визначенні доцільності придбання патентної ліцензії може бути наявність раніше виданого патенту, без якого, згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", патент за ліцензією не може використовуватися без порушення прав першого власника. Такий патент, одначе, може бути виявленим у процесі проведення експертизи на патентну чистоту (це стосується і патенту на промисловий зразок).

Ще одним ризиком, пов'язаним з нормами патентного законодавства, є ризик примусового відчуження прав, які випливають з патенту по ліцензії, на користь суспільних інтересів та інтересів національної безпеки. Рівень такого ризику визначається переважно експертним шляхом, зважаючи на сам предмет ліцензії і перелік продукції, яка може становити державну таємницю.

І нарешті, останній фактор ризику пов'язано з ймовірністю видачі охоронного документа на більш прогресивне за технічними і економічними показниками рішення (ризик на більш прогресивне технічне рішення), яке може бути використано конкурентом. Особливо це стосується галузей, які динамічно розвиваються, наприклад, біотехнології, електроніки, матеріалознавства, космічних технологій тощо.