Антикризове управління підприємством (2005)

Кожний інвестиційний проект має свою конкретну спрямованість і може з найбільшою ефективністю бути реалізований у тих регіонах України, де для цього є найкращі умови. До того ж оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів України мають бути безпосередньо пов'язані з державною регіональною політикою, метою якої с забезпечення розвитку окремих регіонів з урахуванням таких факторів, як раціональне використання різноманітних економічних можливостей кожного з них, ефект оптимальної інтеграції, територіальний розподіл праці та взаємна економічна кооперація. У відповідності до цієї мети завданнями державної політики регіонального розвитку є реконструкція старих промислових регіонів; стимулювання розвитку експортних та імпортозамінних виробництв тих регіонів, які мають для цього найкращі умови: формування вільних (спеціальних) економічних зон; прискорений розвиток необхідної регіональної інфраструктури. Реалізація цих завдань тісно пов'язана з державною та приватною інвестиційною діяльністю.

Інвестиційну привабливість регіонів України доцільно оцінювати на основі їх ранжування за такими п'ятьма синтетичними (узагальненими) показниками:

рівень загальноекономічного розвитку регіону (включаючи природно-ресурсний потенціал, рівень розвитку промислового виробництва, спеціалізацію сільського виробництва);

рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (включаючи рівень розвитку будівництва, транспортної мережі, зв'язку, складського господарства тощо);

демографічний фактор;

рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (включаючи розвиток приватизації і формування недержавного сектору, формування ринкової інфраструктури);

рівень криміногенних, екологічних та інших видів ризиків.

Кожний синтетичний показник оцінюється за сукупністю аналітичних показників, які входять до його складу. У свою чергу, кількісна оцінка кожного синтетичного показника отримана складанням рангових значень (у системі регіонів) аналітичних показників, які входять до його складу. Далі на основі кількісної оцінки п'яти вищенаведених синтетичних показників розрахований інтегральний показник інвестиційної привабливості регіонів України. При цьому враховано, що окремі синтетичні показники відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних рішень відповідним "зважуванням" значимості кожного показника (зокрема, з урахуванням думок інвестиційних менеджерів), а саме: 35%, 15%, 25%, 10%.

При оцінюванні рівня загальноекономічного розвитку регіону також вивчалась потенційна потреба в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, сукупна ємкість регіонального ринку.

Для цього оцінювання використовувались і такі аналітичні показники:

питома вага регіону у ВВП і виробленому національному доході;

обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування (обсяг виробництва відповідних видів сільськогосподарської продукції на душу населення);

середній рівень заробітної плати робітників у регіоні;

обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні в розрахунку на одного жителя в регіоні;

кількість компаній і фірм усіх форм власності в регіоні;

питома вага збиткових підприємств у загальній кількості працюючих компаній і фірм.

У процесі прийняття інвестиційних рішень можна виділити наступні етапи:

оцінку фінансового стану підприємства і можливостей його участі в інвестиційній діяльності;

обґрунтування розміру інвестицій і вибір джерел фінансування;

оцінка майбутніх грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту.

Одним з найбільш важливих етапів оцінки інвестиційної привабливості підприємства є аналіз його фінансово-господарської діяльності, за допомогою якого можна оцінити перспективність аналізованого підприємства з погляду можливості максимальної мобілізації джерел засобів і віддачі на необхідні вкладення.

Фінансовий стан підприємства — комплексне поняття і його характеристики спираються на оцінку ступеня ефективності розміщення засобів, стійкості платоспроможності, наявність достатньої фінансової бази, забезпеченості власними оборотними коштами, організації розрахунків та ін.

Оскільки джерелом інформації для характеристики фінансового стану с дані фінансової звітності, його оцінюють за конкретний період, а тому велике значення для прийняття інвестиційних рішень здобуває прогноз тенденцій у фінансовому стані підприємства і виявлення основних напрямків його зміни.

Велике поширення для оцінки фінансового стану підприємства одержали методики, засновані на аналізі системи фінансових коефіцієнтів. При всій розмаїтості пропонованих у вітчизняній та іноземній літературі методик з використанням фінансових коефіцієнтів їхні головні відмінності визначаються наступними обставинами:

ступенем численності фінансових коефіцієнтів, використовуваних в аналізі;

принципами оцінки вагомості цих коефіцієнтів;

методами одержання узагальненої оцінки фінансового стану підприємства.

Випереджаючи виклад системи фінансових коефіцієнтів, варто назвати деякі "ключові" пункти, що дозволяють ранжувати підприємства галузі за їх інвестиційною привабливістю. В умовах економічного спаду, характерних для економіки України в даний час, важливо орієнтуватися на підприємства, що навіть у настільки складній економічній ситуації залишаються прибутковими. Інформація про це може бути отримана на основі аналізу динаміки прибутку за ряд попередніх періодів за даними звіту про прибутки і збитки.

Дані цього ж звіту варто використовувати для визначення співвідношення коефіцієнтів росту виторгу від реалізації товарів і послуг і загальної вартості активів. Якщо коефіцієнти росту виторгу більші коефіцієнтів росту активів, можна говорити про підвищення ефективності використання ресурсів підприємства.

Якщо ж вартість активів росла швидше виторгу від реалізації, це означає, що ефективність використання ресурсів на підприємстві знижувалася.

Велике значення має наявність у підприємства власних оборотних коштів, розмір яких, за даними балансового звіту, визначається як різниця між оборотними коштами і короткостроковими зобов'язаннями. Наявність власних оборотних коштів є показником фінансової міцності підприємства й оцінкою його надійності для партнерів.

Безумовний інтерес для інвестора являє собою аналіз номенклатури продукції, що випускається, з погляду співвідношення постійних і перемінних витрат у структурі її собівартості. Підприємства з високою часткою постійних витрат у загальній сумі витрат на виробництво дуже чуттєві до будь-яких змін обсягу продажів у натуральному вираженні. Якщо кількість проданих товарів падає, виторг зменшиться, але постійні витрати в повній сумі витрат залишаться на колишньому рівні, у результаті прибуток знизиться навіть у більшому розмірі, ніж виторг. Перемінні ж (пропорційні) витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва (наприклад, витрати на сировину, матеріали, електроенергію і т.д.).

Тому бізнес-ризик на підприємствах з високою питомою вагою постійних витрат вище, ніж там, де переважне значення у формуванні собівартості мають перемінні витрати.

Особлива увага повинна бути звернена на наявність таких позицій у звітах підприємств, як "збитки", а також "кредити і позики, не погашені в термін", прострочена кредиторська і дебіторська заборгованості.

Наступним етапом аналізу є оцінка фінансового стану підприємства за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. При всій розмаїтості пропонованих і застосовуваних систем фінансових коефіцієнтів вони повинні включати показники наступних напрямків оцінки фінансового стану:

I група — показники ліквідності;

II група — показники фінансової стійкості;

III група — показники ділової активності;

IV група — показники рентабельності.

Якщо врахувати, що в кожній групі може бути рекомендоване в залежності від ступеня деталізації аналізу від одного-двох до семи-восьми показників, то склад фінансових коефіцієнтів може включати від чотирьох-п'яти показників (експрес-аналіз) до ЗО і більше коефіцієнтів при докладному їхньому розгляді. Особливу проблему являє собою вибір і обґрунтування критеріїв оцінки отриманих фактичних показників, з якими можна зіставити фінансові коефіцієнти конкретного підприємства. Необхідно враховувати, що єдиних для всіх галузей і підприємств нормативних чи еталонних значень коефіцієнтів бути не може через специфіку технологічних процесів, трудомісткість виготовлення продукції т.д.

У цьому зв'язку для зіставлень рекомендується використовувати або показники кращих у галузі підприємств (еталонні значення), або середньогалузеві значення фінансових коефіцієнтів. Знання середньогалузевих значень відповідних показників дозволяє одержати за кожною групою фінансових коефіцієнтів оцінку того, в яку категорію (нижче середнього, середнього рівня чи вищого за середній в галузі) попадає дане підприємство.

При відсутності таких орієнтирів в оцінках фінансових коефіцієнтів залишається можливість простежити їх динаміку за ряд періодів і охарактеризувати тенденцію їх зміни. Наступним кроком є інтерпретація цієї тенденції або як сприятливої чи поліпшуючої фінансовий стан підприємства, або несприятливої, тобто такої, що викликає погіршення фінансового стану, або нейтральної, коли значення фінансових коефіцієнтів залишаються на тому самому рівні.

Шляхом підрахунку балансу "плюсів" і "мінусів" (тобто балансу сприятливих і несприятливих впливів динаміки фінансових коефіцієнтів) може бути зроблений загальний висновок про тенденцію в зміні фінансового стану підприємства.