Основи економічної теорії (2001)

Після того як з'ясовано сутність вартості, її природу, двоїстий характер праці, втіленої в товарі, дуже важливо розглянути вартість з погляду її форми. Товари, як втілення абстрактної праці є вартістю, що виявляється в суспільному відношенні одного товару до іншого у формі мінової вартості.

Товарне виробництво — це єдність виробництва й обміну, фази виробництва та фази обміну. Вже у фазі виробництва товаровиробники працюють один на одного, адже вони виробляють не для себе, а для інших. Проте, будучи відокремленими один від одного, вони тільки в процесі обміну, на ринку зіставляють, порівнюють свої товари. Отже, при переході зі сфери виробництва у сферу обміну виявляється суспільна природа товару, визначається витрачена на його виробництво праця як суспільно необхідна.

Фаза виробництва як перша стадія на шляху просування товару в сферу обміну та друга його стадія — фаза обміну являють собою нерозривний зв'язок, але й вони різні. їхня єдність і їхня відмінність полягають у єдності і відмінності вартості та форми вартості. Якщо вартість створюється в процесі виробництва, то виявляється вона у фазі обміну у вигляді мінової вартості. Якщо раніше ми йшли від мінової вартості, тобто від сфери обміну до вартості, до сфери виробництва, де вона створюється, то тепер для нас важливо йти від вартості, від товарного виробництва до мінової вартості, до сфери обміну, що дає змогу розкрити товарне виробництво в цілому, в єдності фаз виробництва та обміну. Якщо раніше ми розглядали товар та його властивості, його, так би мовити, трудове походження, вартість як втілену в товарі суспільно необхідну абстрактну працю, а мінова вартість приймалась як факт, як даність, то тепер важливо розглянути її саму, її виникнення та розвиток, її роль у товарному господарстві. А саме розглядаючи форми мінової вартості, ми можемо прослідкувати зародження і розвиток товарних відносин.

Розпочинається дослідження з простого, одиничного та випадкового обміну, з простої окремої чи випадкової форми вартості, що відповідає початку переходу натурального господарства в товарне. Проте вже в цій простій формі, хоч і в зародковому вигляді, присутні всі особливості форми вартості. Аналіз простої форми вартості розкриває риси всіх форм вартості, в тому числі і найрозвиненішої форми її — грошової, що дає змогу глибоко зрозуміти процеси походження грошей та їхню сутність.

Проста, окрема або випадкова форма вартості. Дослідження розпочинається з того, з чого починається і дослідження товарного виробництва та обміну, але це дослідження «очищене» від різноманітних привнесених моментів, які не мають принципового значення для економічної теорії. Як уже зазначалося, відносини обміну виникають у первіснообщинному суспільстві між общинами. Цей первісний обмін мав окремий та випадковий характер. І йому відповідає проста, окрема або випадкова форма вартості. І хоча ця форма вартості первісна і проста, однак, як свідчить аналіз, саме вона дає поняття інших, більш складних форм вартості.

Уже в простому та випадковому обміні, в простій формі вартості містяться дві сторони вираження вартості: відносна та еквівалентна. Зіставлення двох товарів у обміні означає, що кожен з них перебуває у певному становищі та виконує певну роль. Якщо полотно обмінюється на сюртук, це означає, що полотно відіграє активну роль. Воно виражає свою вартість в іншому товарі — сюртуці, який слугує формою вираження вартості іншого товару, відіграє пасивну роль.

Єдність двох товарів, що відіграють протилежні ролі в міновому відношенні, є вираженням єдності протилежностей — вартості та споживної вартості. Однак вартість, яка поза міновим відношенням невідомо де знаходиться в обміні, в зіткненні одного товару з іншим, дістає певне конкретне вираження. І ця певна» величина вираженої в обміні вартості має відносний характер, оскільки виражена в певній пропорції товарів, які обмінюються. Наприклад, шість метрів полотна дорівнюють одному сюртуку. Інакше кажучи, якщо раніше йшлося про «абстрактну вартість», втілену в товарі, то досліджуючи мінову вартість, ми тим самим розкриваємо конкретну форму вартості. Абстрактна вартість набуває конкретного визначення. Проте при цьому слід пам'ятати: йдеться про вартість одного товару, а саме полотна, адже воно і лише воно виявляє свою вартість у цьому міновому відношенні. Водночас і сюртук може виконувати роль товару, який підтверджує наявність певної вартості в сюртуці саме тому, що і він, як і полотно, є товаром, що вони однорідні як вартості. Отже, рівність цього мінового відношення є рівністю вартостей, оскільки обидва товари містять у собі певну кількість суспільної субстанції. Проте рівність ця знаходить вираження в особливій, специфічній формі, в якій полотно та сюртук відіграють різні ролі. Полотно перебуває у відносній формі вартості. Це пов'язано з тим, що його вартість виявляється в іншому товарі, сюртуці, а сюртук своєї вартості не виражає. Проте своєю тілесністю як сюртук він є еквівалентом вартості полотна. Він перебуває в еквівалентній формі вартості. Отже, і полотно, і сюртук мають вартість, тому, що в них уречевлена загальна людська праця. Однак у міновому відношенні вони розташовані полярно, є двома полюсами вираження вартості. І те, що полотно перебуває у відносній формі вартості, а сюртук — в еквівалентній, свідчить про їхню різну роль у міновому відношенні. І досягається це прирівнюванням одного виду праці до іншого. Хоча полотно, яке створюється ткацтвом, і сюртук, який створюється кравецтвом, є результатом різних видів конкретної праці, проте прирівнювання їх в обміні означає, що в них, зрештою закладено однакову працю — абстрактну людську працю. У зв'язку з цим за міновою вартістю прихована вартість, а за конкретною працею — абстрактна праця. І виявляються вони в обміні, в міновому відношенні, в міновій вартості. Через це форма вартості є не що інше, як та сама вартість, яка дістає в обміні конкретне вираження. А величина вартості одного товару, яка виражена в іншому товарі, залежить від кількості праці, уречевленої в цих товарах. Ураховуючи те, що вартість товарів змінюється на основі зростання продуктивності суспільної праці, причому по кожному товару конкретно, то це означає, що неминуче змінюється кількісна пропорція в обміні двох товарів. Особливо це чітко видно в сучасних умовах, коли відбуваються зміни цін товарів і купівельної спроможності грошей.

Обидві форми вартості — відносна та еквівалентна — хоч і протилежні, але водночас зумовлюють одна одну і існують завдяки одна одній. Це єдність протилежностей, яка породжує глибокі суперечності товарного господарства. По-перше, споживна вартість одного товару (сюртука) слугує формою вияву своєї протилежності, вартості полотна. По-друге, конкретна праця, яка створює один товар — сюртук, є формою вияву своєї протилежності — суспільної праці, втіленої в полотні. Отже, уже проста форма вартості показує внутрішній зв'язок між вартістю і формою вартості, тобто міновою вартістю. Форма вартості є та сама вартість, яка дістала конкретне вираження. Причому для вартості полотна байдуже, що вона дістає вияв у вартості сюртука. І якщо для вартості полотна випадковим є те, що воно виявляє свою вартість у сюртуці, то зовсім не випадково, що вартість полотна може виявитися в будь-якому іншому товарі, адже в ньому втілено загальнолюдську працю. Це означає, що форма вартості виражає уречевлені відносини людей. У міновій вартості, мінових відносинах вартість не виникає, а знаходить лише вираження, отримує форму, але таку що викривлює її сутність — перетворену форму. Отже, створюється видимість, ніби сюртук володіє надприродною властивістю, яка надає вартості полотну. Звідси, містифікація еквівалентної форми.

У зв'язку з цим правильне розуміння взаємозв'язку та взаємодії вартості і форми вартості, їхня єдність та відмінність дають змогу зрозуміти співвідношення відносної та еквівалентної форм вартості як двох полюсів вираження вартості. Це означає, що внутрішня протилежність споживної вартості та вартості, що криється в товарі, знаходить вираження через відношення двох товарів, у якому один з них перебуває у відносній формі вартості, виражаючи свою вартість в іншому товарі. А інший товар, який перебуває в еквівалентній формі, є безпосереднім буттям вартості. Отже, проста форма вартості товару є не що інше, як проста форма вияву споживної вартості та вартості. У зв'язку з цим подальші форми вартості виражають певні етапи розвитку товарної форми продукту праці, а отже, розвиток товарного господарства.

Повна, або розгорнута, форма вартості. На відміну від простої форми вартості, яка виникає та існує за умов, коли один товар випадково обмінюється на інший, повна форма вартості виникає вже на вищій стадії товарного виробництва та обміну, коли один товар перебуває у відносній формі вартості і може обмінюватися на інші різноманітні товари. Отже, різні види праці прирівнюються один до одного і відбувається їхнє уречевлення як вартостей (речей). Повна, або розгорнута, форма вартості може бути подана так: х товару А - у товару Б = товару В чи товару Г, чи товару Д і т. д. При цій формі вартості відбувається ще безпосередній обмін товару на товар. Проте такий обмін має відносно вузькі межі. Якщо власник сокири має потребу в зерні, а власник зерна — в полотні, то безпосередній обмін сокири на зерно є неможливим. Треба було йти обхідним шляхом: обміняти сокиру на полотно, а вже за цей товар придбати зерно. Ці труднощі ускладнювалися рівнем розвитку обміну та залученням до нього все більшої маси продуктів праці. Безпосередній обмін товару на товар вступав у все більшу суперечність з потребами розширення та прискорення обміну. Вартість товару повинна не лише мати багато форм вияву та вираження, а й породити єдину, універсальну, загальну форму, через яку обмін товару став би безперешкодним. Ця обставина свідчить про все ще недостатній рівень розвитку товарного виробництва. Вартість ще не зрослась зі своєю формою, і рівність людської праці в речовій формі не дістала свого завершення.

З боку еквівалентної форми вартості ця форма характеризується тим, що еквівалентом виступає не один товар, а багато товарів, які є втіленням вартості абстрактної людської праці. Залежно від обставин будь-який з них є підтвердженням того, що в цьому товарі, наприклад у полотні, міститься вартість. Водночас наявність множини еквівалентів означає, що вираження вартості в споживній вартості та абстрактної праці — в конкретній все ще мас порівняно випадковий характер. Цей недолік, недосконалість повної, чи розгорнутої, форми вартості усувається переходом до загальної форми вартості.

Загальна форма вартості. Сутність загальної форми вартості полягає в тому, що з усього товарного світу виділяється загальний еквівалент. Вартість почала зрошуватися зі своєю формою, отримувати одне зовнішнє вираження. Те, що є вираженням вартості для одного товару, є таким і для інших товарів, для всього товарного світу. В одних місцевостях таку роль відігравала худоба, в других — зерно, в третіх — хутро і т. д. Обмін свого товару на цей особливий товар давав змогу власнику товару відразу ж придбати необхідний йому товар, необхідну йому споживну вартість.

Єдність товарів як втілення абстрактної суспільної праці, як вартостей знаходить одноманітну форму вираження. Всі товари нині виражають свою вартість в одній і тій самій споживній вартості. Абстрактна праця, яка утворила ці вартості, виявляється в продукті цієї конкретної праці. І зрештою, суспільна праця, яка втілена в кожному товарі, виявляється і знаходить підтвердження в цьому продукті приватної праці. Отже, загальна форма вартості — це якісно новий стан товарного виробництва. На відміну від простої та розгорнутої форм, коли кожний товар мас знаходити собі інший товар як форму вартості, при загальній формі вже виникає й існує товар, за яким закріплюється функція загального еквівалента. Розвиток вартості отримує своє завершення. Оскільки вартість товарів — це суспільне буття речей, то і виражається вона через всебічне суспільне відношення, коли форма товарної вартості одного товару стає загальною формою. Форма та зміст вартості приходять у повну відповідність, тому що конкретна праця, яка створює загальний еквівалент, загальне втілення вартості, виступає безпосередньо як праця взагалі, абстрактна праця. Інакше кажучи, взаємодія відносної та еквівалентної форм вартості в процесі розвитку товарного виробництва приводить до того, що протилежність між ними дістає закріплення в загальному еквіваленті, в загальній формі вартості.

Грошова форма. Перехід від загальної форми вартості до грошової відбувається просто, без будь-яких суттєвих змін. Функція загального еквівалента зростається зі специфічним товаром — золотом. Зрощування форми безпосередньої обмінюваності з натуральною специфічною формою товару «золото» виникло тому, що суспільна практика потребувала єдиного загального еквівалента. Для того щоб обмін був регулярним, щоб не треба було кожного разу шукати товар — посередник обміну, розвиток товарного господарства зумовив потребу в особливому товарі, який би виконував суспільну функцію загального еквівалента. 1 таким товаром стали золото та срібло. Вони стали адекватною формою вияву вартості, матеріалізацією абстрактної праці.

Чому ж грошима стали саме ці метали? Звичайно, не природні якості зробили золото та срібло грошима, загальним еквівалентом. Це тільки умова. Золото та срібло за своєю природою — не гроші. Вони хоч і дорогоцінні, але метали, що як й інші, видобуває людина. Проте природні властивості цих металів сприяли тому, що розвиток товарного виробництва та обміну дав змогу їм виконувати функцію загального еквівалента.

По-перше, золото і срібло с такою матерією, всі екземпляри якої володіють однаковою якістю; по-друге, вони не лише однорідні, а й подільні (можуть поділятися на довільно дрібні частини і знову зливатися в одне ціле); по-третє, ці метали в невеликих обсягах мають велику вартість; по-четверте, вони володіють хорошими хімічними властивостями, менше, ніж інші товари, схильні до псування. Все це — якісна однорідність, кількісна подільність, хімічна стійкість та висока вартість — зробили золото та срібло адекватним уречевленим вираженням якісно однорідної абстрактної праці. Природні властивості золота дали підставу стверджувати, нібито золото за своєю природою — гроші. Це вияв фетишизації суспільних відносин, яка саме в золоті досягає найвищого розвитку. У дійсності золото та срібло, як уже зазначалося, за своєю природою не гроші, а товар, хоча гроші за своєю природою — золото та срібло. Вони тривалий час існували як дорогоцінні метали і лише на певному історичному етапі розвитку товарного виробництва й обміну стали грошима. Вже в Давній Греції та Римі за кілька століть до нашої ери місце всіх інших товарів, які виконували раніше роль грошей, остаточно заступають благородні метали.

Отже, розвиток форм вартості є логічним вираженням реального історичного процесу розвитку товарного господарства від простого, випадкового обміну одного товару-на товар до поділу всього товарного світу на товар та гроші, коли обмін стає загальним, а один з товарів — загальним еквівалентом. Внутрішня суперечність товару між споживною вартістю та вартістю розв'язується у формі зовнішньої суперечності — між товарами, одні з яких перебувають у відносній формі та являють собою споживні вартості, а інші — в еквівалентній формі і виражають вартість. Уже перший випадковий обмін відбиває відносини людей через відносини речей. У речей поряд з їхніми природними властивостями, що знаходять вираження у споживних вартостях, з'являється особлива властивість виражати суспільні відносини, вартість. З розвитком виробництва та обміну взаємодія відносної та еквівалентної форм вартості зумовлює перехід від простої, випадкової до розгорнутої, розвиненої форми, за якої вартість одного товару знаходить вираження у споживній вартості багатьох товарів. Це свідчить про розширення суспільних зв'язків, все більше уречевлення їх. Розгорнута форма вартості переростає в загальну форму вартості, коли багато товарів виражають свою вартість в одному товарі, який стає загальним еквівалентом. Це означає, що всі товари як вартості схожі на один товар. Втілена в них абстрактна праця знаходить вираження в одному товарі — загальному еквіваленті. В простій та розгорнутій формах вартості товарний світ ще не є чимось єдиним. Кожний товар сам знаходить собі форму вияву вартості. І лише при загальній формі вартості товарний світ стає єдиним, що об'єктивно зафіксовано в єдиному загальному еквіваленті. Остаточне завершення загальна форма вартості отримує в грошовій формі, коли загальним еквівалентом стає золото. Вартість товару отримала форму ціни. Внутрішня суперечність між споживною вартістю та вартістю перетворилася на зовнішню суперечність — з одного боку, маса товарів, і з другого — гроші.

Розподіл товарного світу на товар і гроші, який вирішує суперечність між споживною вартістю та вартістю, одночасно поглиблює й ускладнює її, що потребує підтримки відповідності між товарною масою та кількістю грошей їхньою купівельною спроможністю.