Основи економічної теорії (2003)

Практично конвертованість грошей означає, що підприємства і фізичні особи отримують вільний доступ до іноземної валюти, що дає змогу купувати товари та послуги на внутрішньому та зовнішніх ринках. Відповідно іноземні юридичні та фізичні особи, маючи змогу обмінювати свої валюти на інші, можуть купувати товари чи послуги національного виробника.

Конвертованість валюти — здатність валюти однієї країни обмінюватися на валюти інших країн у певній пропорції, яка визначається масштабом цін та купівельною спроможністю національної валюти.

Конвертованість національних грошей є не просто вираженням їх вартості в іноземній валюті у процесі обміну, а й посиленням взаємозв'язків внутрішнього ринку зі світовим через валютний паритет, валютний курс за максимальної свободи торгівлі, руху капіталів, робочої сили. Здатність конвертуватися мають валюти країн з високорозвинутою ринковою економікою, стійким грошовим механізмом та широкими зв'язками й ідентичністю умов національного ринку зі світовим.

За своїми формами конвертованість буває повною, частковою, внутрішньою, зовнішньою, за поточними операціями.

Повна конвертованість означає вільний обмін національної грошової одиниці на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі без обмежень за здійснення всіх валютних операцій. Така конвертованість властива лише кільком валютам найбільш розвинутих країн (долар США, фунт стерлінгів Великобританії, єна Японії та ін.).

За часткової конвертованості національної грошової одиниці обмін її на іноземні валюти дозволяється, та лише для певних власників і для здійснення певних валютних операцій. До часткової (обмеженої) конвертованості європейські країни перейшли наприкінці 50-х років XX ст., і лише з 1991 р. 17 країн-членів МВФ зняли обмеження, а 60 країн в основному ліквідували обмеження в поточних операціях. Решта членів МВФ (а їх понад 150) близькі до цього.

Внутрішня конвертованість передбачає вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів (юридичних і фізичних осіб певної країни) та здійснення ними вільних платежів за кордоном. Запровадження її потребує накопичення валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому та світовому ринках тощо. Тому після її запровадження виникають передумови для переходу до повної конвертованості.

За зовнішньої конвертованості відбуваються вільне нагромадження цієї валюти на рахунках нерезидентів (фізичних і юридичних осіб інших країн), переказ її за кордон чи конверсія в іншу валюту. Вона сприяє припливу в країну іноземної валюти, необхідної нерезидентам для обміну на національну валюту, тому є доступнішою щодо впровадження.

Конвертованість за поточними операціями означає, що національна валюта вільно обмінюється лише для забезпечення повсякденної зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин (торгівля, страхування, транспорт, туризм тощо).

Інші форми конвертованості застосовуються в процесі переказів кредитів і особливо капіталів.

Конвертованість національної валюти є вагомим чинником успішної інтеграції країни у міжнародну економіку, що, в свою чергу, позитивно впливає на розвиток внутрішнього ринку, стабілізацію економіки, загальне зростання добробуту населення. Особливого значення набуває конвертованість національної валюти за переходу до ринкової економіки.

Важливим завданням економічної політики України є не лише забезпечення стабільності національної грошової одиниці (гривні), а й її конвертованості, що можливе за оптимального формування багатьох умов. Це насамперед збалансований товарний ринок, який задовольняє попит власників валюти у товарах і послугах кількісно та якісно; необхідні резерви товарів і грошей, в тому числі іноземних резервних валют (стабілізаційний фонд); юридичний та організаційно-технічний режим вільного обміну національної валюти на іноземні; розвинута і стабільна фінансово-кредитна система та система грошового обігу, які б відображали загальну економічну стійкість і мінімальну інфляцію, зумовлену емісією грошей; наявність потужного конкурентоспроможного експорту для підтримки національної валюти за кордоном.

Забезпечення конвертованості гривні — процес поступовий і тривалий, тому що конвертованою валюту робить саме високий рівень розвитку економіки країни.

Важлива роль у цьому процесі належить правильності визначення та підтримці раціонального валютного курсу, який формується переважно попитом та пропозицією. На курс впливають: валютний паритет, рівень інфляції, динаміка цін, платіжний баланс, інші взаємопов'язані чинники.

Валютним паритетом є співвідношення між двома валютами, встановлене законодавчим шляхом, яке слугує основою встановлення валютного курсу. А валютним курсом, або обмінним курсом валюти, є ціна певної валюти, виражена в іншій валюті, яка визначається попитом на цю валюту та її пропозицією.

Великої шкоди забезпеченню конвертованості гривні завдає позабанківська циркуляція в Україні іноземної конвертованої валюти, масштаби якої, за різними оцінками, сягають 10 млрд. дол. США. Поза банками (в тіньовій економіці) обертається значна маса і національних грошей, за різними оцінками — до 8 млрд. грн.