Фінансова діяльність підприємства (2000)

Для фінансової діяльності підприємства будь-якого галузевого спрямування та частина його валового доходу, що являє собою виручку від реалізації (як власної товарної продукції, так і іншої реалізації), має величезне значення під кутом зору забезпечення умов для нормальної життєдіяльності. З цього погляду особливий інтерес для підприємств має обсяг реалізації продукції, за якою завершені розрахунки з покупцями, тобто за якою одержані кошти за відвантажену (відпущену) продукцію покупцям або завершені розрахунки в інший спосіб (бартер, залік тощо). Саме обсяг такої реалізації є важливим об'єктом внутрішнього господарського планування. Маючи план обсягів виручки (причому бажано не тільки на рік, квартал, а й на місяць, декаду, тиждень), підприємство одержує інструмент, що дає змогу володіти ситуацією щодо управління своїми фінансовими ресурсами. Зокрема, він дає можливість мати інформацію про те, скільки й коли підприємство матиме змогу за рахунок грошей, що надходять від покупців і компенсують минулі витрати, вкладати їх у відповідні нові витрати; в які строки воно зможе розраховуватися з бюджетом, з постачальниками, та ін. Дуже важливо, що обсяг реалізації визначає суму прибутку й валового доходу підприємства. Отже, на плануванні виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.

Обсяг виручки від продажу (реалізації) у тому розумінні цього терміна, яке йому надається в чинному законодавстві (відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг без прив'язки до факту їх оплати покупцями), головним чином залежить від обсягу виробництва товарів і послуг, асортименту продукції, що виробляється і реалізується, її якості, скорочення складських залишків готової продукції. Обсяг виручки від реалізації продукції, за яку завершені розрахунки з покупцями, крім указаних факторів, залежить також від зростання або, навпаки, зменшення перехідних залишків продукції, відвантаженої (відпущеної) покупцям, але не оплаченої ними. Тобто по суті від стану роботи з організації розрахунків між покупцями й замовниками, бо якщо відбуватиметься зменшення цих залишків, то, природно, збільшуватиметься обсяг виручки від реалізації, і навпаки.

До залишків нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції належать:

залишки готових виробів на складах підприємства;

відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, які не оплачені покупцями, бо не настав строк їх оплати;

відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, не оплачені в строк покупцями;

товари на відповідальному зберіганні у покупців, що трапляється тоді, коли покупець, одержавши товар, відмовляється від його оплати за мотивами якості, комплектності, строків відвантаження або інших порушень господарських угод щодо поставки товарів.

Згідно з чинною формою звітного бухгалтерського балансу підприємства перший з перелічених вище елементів (залишки готової продукції) обліковується у відповідній статті другого розділу активу за виробничою собівартістю, а решта — у тому ж розділі балансу у відпускних цінах (з ПДВ та акцизним збором).

В умовах, коли Урядом і Національним банком України з 1 січня 1993 р. була скасована інкасова форма розрахунків і введена попередня оплата товарів і послуг, що відвантажуються й надаються, наявність на балансах товаровиробників (постачальників) дебіторської заборгованості у вигляді товарів, відвантажених, не оплачених покупцями і товарів на відповідальному зберіганні мала б різко зменшитися. Але ця заборгованість продовжує зростати з таких причин: по-перше, чимало підприємств, не маючи змоги чекати надходження коштів від покупців (наприклад за браком відповідних складських приміщень для їх зберігання), відвантажують товари без попередньої їх оплати; по-друге, проведення економічних реформ в Україні супроводжується різким погіршенням платоспроможності більшості суб'єктів господарської діяльності, а інфляція постійно породжує проблему недостатності оборотних коштів; по-третє, у зв'язку з відмовою від інкасової форми розрахунків відбулося значне звуження участі банківського кредиту в сфері взаємних розрахунків між постачальниками і покупцями.

Планування обсягу реалізації і надходження виручки від реалізації фінансова служба підприємства здійснює з залученням відповідної інформації, якою володіють інші функціональні підрозділи — планово-економічний відділ, відділ збуту, бухгалтерія.

Плановий обсяг виручки від реалізації товарної продукції (Р) обчислюється за всіх відомих методів планування з використанням так званого «рівняння товарного балансу» за формулою:

Р=Ои+Т-Ок, (5.1)

де Г — обсяг товарної продукції на рік (квартал, місяць тощо) за планом підприємства;

Ои і Ок — перехідні залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції відповідно на початок і на кінець планового періоду.

Якщо у формулі (5.1) елементи Оп і 0К включають лише перехідні залишки готової продукції на складах підприємств, вона використовується для планування обсягу реалізації товарної продукції у законодавчо встановленому розумінні терміна «реалізація» («продаж»). Але в подальшому викладі цього розділу підручника мається на увазі, що ці елементи включають також залишки реалізованої, але не оплаченої продукції, бо саме такий показник обсягу виручки від реалізації найнеобхідніший для організації фінансової роботи.

Розрахунок обсягу виручки від реалізації виконують за оптовими (договірними або регульованими) цінами без ПДВ та акцизного збору, бо, як відомо, вони у повній сумі перераховуються до державного бюджету і, як правило, не стосуються фінансових ресурсів підприємства (за деякими винятками, коли підприємство в силу певних причин затримує розрахунки з бюджетом із цих податків). Для оперативного контролю та аналізу рентабельності продукції, що виготовляється на підприємстві, обсяг виручки від реалізації планується також за собівартістю реалізованої продукції (сумою операційних витрат на виробництво та збут).

У практиці використовують два методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції — метод поасортиментного (прямого) розрахунку та метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва продукції в цілому.

Перший метод — прямий розрахунок реалізації кожного найменування товарів (послуг), що виробляються, реалізуються, продаються замовникам, — простий за технікою, наочний, найбільш точний, але досить трудомісткий. Особливо незручний він для застосування на тих підприємствах, які випускають широкий асортимент продукції (наприклад 100 і більше найменувань товарів і послуг).

Втім, треба мати на увазі, що завдяки використанню в цій роботі навіть найпростішої електронно-обчислювальної техніки скласти програму для розрахунку плану реалізації методом прямого розрахунку неважко.

Суть цього методу полягає в тому, що за кожною асортиментною позицією визначають:

очікувані вхідні залишки нереалізованої товарної продукції і реалізованої, але не оплаченої продукції на початок планового періоду (якщо плановий період — рік, то станом на 1 січня планового року);

планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;

обсяг реалізації продукції у натуральному вираженні, з якої завершені розрахунки з покупцями;

обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі з урахуванням реалізаційних цін (без ПДВ та акцизного збору).

Дані для розрахунку про плановий обсяг виробництва товарів і послуг фінансовий відділ отримує від планово-економічного відділу, а перехідні залишки нереалізованої продукції у»готовій продукції на складах, відвантаженої, але не оплаченої продукції обчислює самостійно, залучаючи необхідну інформацію бухгалтерського обліку й відділу збуту. Це — найскладніша частина роботи з планування обсягу виручки від реалізації.

Річ у тому, що розрахунок планового обсягу реалізації підприємства звичайно виконують заздалегідь: при річному плануванні підприємству конче потрібен плановий обсяг виручки від реалізації не пізніше листопада попереднього року. Точних даних про залишки нереалізованої продукції і продукції, щодо якої розрахунки з покупцями не завершені, на початок планового року у розпорядженні підприємства під час планування немає, тому доводиться за кожним виробом (видом послуг, робіт) розраховувати очікувані, тобто прогнозовані, залишки. їх обчислюють, виходячи з фактичних залишків на останню звітну дату очікуваного випуску продукції у періоді, що передує плановому (наприклад до кінця року), відвантаження (відпуску) продукції й очікуваною надходження коштів від платників. Нижче наводиться таблиця визначення планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції на рік методом прямого розрахунку (табл. 1).

Для пояснення алгоритму розрахунку звернемося до позиції "шафи для одягу" вищенаведеної таблиці. На момент планування у розпорядженні тих, хто виконував цю роботу, були бухгалтерські дані станом на 1 жовтня 2001 p., і вони міркували у такий спосіб. На цю дату складський залишок шаф становив 185 одиниць, у товарах відвантажених, строки оплати яких не настали, — 42, у товарах відвантажених, не оплачених в строк, — 50, на відповідальному зберіганні — 12. Згідно з планом виробництва, у IV кварталі 2001 р. (жовтень — грудень) має бути вироблено 660 шаф, відвантаження і відпуск (згідно з укладеними договорами) очікується у кількості 698 одиниць, тобто планується зменшення складських залишків на 38 одиниць, і вони таким чином будуть доведені до 147 (185— 38), що й знайшло відображення в розрахунку планового обсягу виручки від реалізації на'2001 р. Також передбачається, що до кінця 2001 р. надійдуть від покупців гроші за 72 (з 92) шафи, які не були оплачені до 1 жовтня. З урахуванням ходу розв'язання суперечки між фабрикою і торговельною базою, що тримає 12 шаф на відповідальному зберіганні, є впевненість, що 10 з них будуть оплачені у найближчий час. За допомогою аналізу умов відвантаження та оплати 698 шаф у IV кварталі встановлено, що реально гроші фабрика одержить від покупців за 661 шафу. Таким чином, очікувані залишки товарів відвантажених за цією позицією складуть станом на 1 січня 2002 р. 57 одиниць (42 + 50 + 698 -72 -661). З них 20 залишаються не оплаченими в строк; товарів на відповідальному зберіганні залишиться дві одиниці (12 — 10).

Планування залишків нереалізованої і реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції на кінець планового періоду (вихідні залишки) ґрунтується на таких засадах.

Складські залишки готової продукції приймаються у розмірі, визначеному при розрахунку нормативу планових запасів при нормуванні, тобто ця планова величина існує в готовому вигляді, фінансова служба повинна постійно контролювати відповідність фактичних запасів готових виробів на складах цьому нормативу.

Очікувані залишки товарів відвантажених, не оплачених покупцями, на кінець періоду (року, кварталу, місяця) мають визначатися виходячи з того, які форми розрахунків застосовуються. Проте за будь-яких обставин планування на кінець планового періоду залишків заборгованості покупців за товари, роботи, не оплачені в строк, не допускається, бо плани повинні націлювати фінансову службу підприємства на поліпшення стану розрахунків, на недопущення відвантажень продукції ненадійним платникам.

Якщо підприємство відвантажує продукцію і провадить розрахунки тільки на умовах попередньої оплати (за допомогою платіжних доручень і вимог-доручень, чеків, акредитивів), то в плануванні обсягів реалізації немає підстав передбачати залишки товарів відвантажених, не оплачених покупцями. Якщо ж підприємство в силу певних причин відвантажує продукцію покупцям, не чекаючи попередньої її оплати, ігнорування ймовірності несплати частини продукції на кінець планового періоду (хоча б унаслідок відвантаження частини готової продукції в останні дні планового періоду, наприклад в останню декаду грудня) призведе до зниження якості планового розрахунку обсягу реалізації.

За наявних негараздів у сфері розрахунків планування виручки від реалізації продукції в цій частині є досить ускладненим, підприємствам доводиться враховувати безліч побічних чинників, які пов'язані з затримкою надходження платежів від покупців. Поки що широке впровадження попередньої оплати у взаєморозрахунках постачальників з платниками лише гальмує процеси відвантаження і реалізації продукції, уповільнює рух оборотних коштів підприємств.

На багатьох підприємствах обсяг виручки від реалізації продукції планують укрупненим методом, тобто без розрахунків з кожного виду продукції, а в цілому за всю продукцію, що виробляється на підприємстві. Розрахунок виконується у такій послідовності (тис. грн.):

Залишки нереалізованої, а також реалізованої, але 304,6 не оплаченої продукції в оптових (договірних, регульованих або інших) цінах на початок планового року (очікувані)

Виробництво товарної продукції за планом на рік. Залишки нереалізованої товарної продукції на кінець планового року (планові)

Обсяг реалізації (1 + 2-3)

Перехідні залишки на початок планового року можна обчислити в нижченаведений спосіб.

На основі даних бухгалтерського обліку на останню звітну дату (наприклад на 1 жовтня 2001 р. при плануванні реалізації на 2002 р.) беруться суми залишків готової продукції на складах, товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг, строк оплати за якими не настав, не оплачених в строк і на відповідальному зберіганні. На основі цих даних і перспектив їх зниження (або зростання) за період до початку планового року визначаються вхідні залишки невідвантаженої і неоплаченої продукції на початок року. У цих розрахунках треба мати на увазі, що, як зазначалося вище, згідно з чинними стандартами, в бухгалтерському обліку дані про складські залишки готової продукції містяться в оцінці за виробничою собівартістю (зокрема без адміністративних витрат і витрат на збут, без частини загальновиробничих витрат, які перевищують такі витрати в розрахунку на "нормальну" виробничу потужність підприємства). Облік відвантаженої продукції на рахунку "Розрахунки з покупцями та замовниками" здійснюється за відпускними цінами (разом із податком на додану вартість, акцизним збором). Планувати ж обсяг виручки від реалізації потрібно за оптовими цінами, що й створює певні технічні труднощі, зумовлені необхідністю визначати середні по підприємству коефіцієнти співвідношень між оптовими цінами товарів і їх виробничою собівартістю, між оптовими цінами і відпускними (продажними) цінами.

Припустимо, що вищенаведеному розрахунку передували такі розрахунки вхідних залишків нереалізованої продукції, а також реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції на початок 2002 р. (тис. грн.):

Залишки готової продукції на складах за виробничою собівартістю, на 01.10.2001 р.

Очікуваний рівень зниження залишків нереалізованої продукції за жовтень—грудень 2001 р. з урахуванням намічених заходів щодо прискорення відвантаження готових виробів покупцям (у відсотках)

Очікувана вартість нереалізованої продукції за виробничою собівартістю на 01.01.2002 р.

Обсяг виручки від реалізації товарної продукції підприємства за період з 1 січня до 30 вересня 2001 p.:

а) за собівартістю 1054

б) за оптовими цінами 1286

Середній коефіцієнт співвідношення вартості про за оптовими цінами і за собівартістю, що склався на момент планування (46 : 4а)

Очікувані залишки нереалізованої продукції на початок планового року за оптовими цінами (р.З х р.5)

Залишки відвантаженої (реалізованої) готової продукції, не оплаченої покупцями, за балансовою вартістю на 01.10.2001 р.

Очікуваний рівень зниження залишків, показаних у 40 р. за жовтень—грудень 2001 р. (у відсотках)

Очікувана вартість неоплаченої продукції за відпускними цінами

Із р.9 — податок на додану вартість та акцизний збір 22,9

Очікувані залишки неоплаченої відвантаженої готової продукції в оптових цінах на 01.01.2002 р.

Разом очікувані залишки нереалізованої, а також 304,6 реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції

в оптових цінах на 01.01.2002 р. (р.6 + р.11)

Планові залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої товарної продукції на кінець планового року визначаються як сума нормативу власних оборотних коштів з готової продукції, перерахована в оптові ціни через середній коефіцієнт співвідношення між оптовими цінами й собівартістю продукції, і вартості (в оптових цінах) товарів відвантажених, виконаних робіт і наданих послуг, строки оплати яких не настали. Останній елемент цієї планової величини враховується, якщо підприємство не перейшло на розрахунки з покупцями тільки на умовах попередньої оплати товарів, робіт і послуг.

Виручку від іншої реалізації більшість підприємств не планує, бо вона найчастіше має разовий характер. Якщо ж підприємство має сталі надходження (наприклад від надання автотранспортних послуг своїм працівникам і на сторону, відпуску теплової енергії для опалення й подачі гарячої води у житлові будинки та об'єкти комунального господарства, або від продажу продукції свого підсобного сільського господарства тощо), вони плануються тими ж методами, які використовуються в плануванні обсягів виручки від реалізації основної продукції підприємства.