Фінансова діяльність підприємства (2000)
6.2. Рентабельність підприємницької діяльності
Рентабельність — це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.
В економічному аналізі, бізнес-плануванні, аудиті найчастіше використовують показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів (ресурсні показники рентабельності) або до поточних витрат на виробництво продукції (витратні показники рентабельності).
Основним показником рентабельності діяльності підприємства (рентабельності капіталу) є відношення одержаного прибутку як фінансового результату діяльності (до оподаткування) до всього вкладеного капіталу:
Рентабельність підприємницької діяльності
де Ra — рентабельність діяльності підприємства;
П — прибуток без вирахування податку на прибуток;
К — середній за аналізований період залишок власного й позикового капіталу підприємства (або суми всіх активів).
У знаменнику цієї формули, залежно від цілей обчислення рентабельності, можуть фігурувати або лише власні фінансові ресурси, що вкладені в основні, оборотні засоби, засоби обігу, або всі фінансові ресурси підприємства — власні та позикові. Цей показник характеризує прибутковість підприємства стосовно наявних фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, тобто такий показник є ресурсним. Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того самого обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, вкладених в основні, оборотні засоби, засоби обігу (наприклад реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнює гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).
На відміну від ресурсних показників, рентабельність операційних витрат характеризує прибутковість поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певних видів продукції, виконання певних робіт, надання платних послуг і витрат на інші види операційної діяльності (тому він являє собою витратний показник рентабельності). Ресурси, якими володіє підприємство, впливають на рівень цього показника незначною мірою — лише у тій частині собівартості, яка дорівнює амортизації основних засобів і зносу нематеріальних активів, а також витратам на поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів. Основними факторами зростання рентабельності операційної діяльності є зниження витрат на виробництво товарів, робіт і послуг, а також підвищення їх продажних цін.
Для економічного аналізу діяльності підприємств використовуються показники рентабельності основної товарної продукції та окремих видів товарів, робіт і послуг.
Обмеження віднесення витрат на всі види ремонтів на валові витрати п'ятьма відсотками балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду стосується лише податкового обліку, але не передбачено національними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні.
Різниця між величинами Срп і Св у цих формулах визначається особливостями формування виробничої собівартості продукції та операційних витрат згідно з П(С)БО З і П(С)Б016 національних стандартів бухгалтерського обліку.
Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття "Витрати діяльності підприємства". Вони вбирають у себе (згідно з П(С)Б016):
операційні витрати;
фінансові витрати;
втрати від участі в капіталі;
інші витрати;
надзвичайні витрати.
Загальний фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток), віднесений до суми витрат діяльності, показує загальну витратну рентабельність, тобто дає відповідь на запитання, скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, зроблених підприємством за звітний період.