Статистика праці

Наведені вище методологічні визначення щодо розрахунку коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття використовуються:

для виміру поширеності соціального процесу, що вивчається, у середовищі, у якому він породжується;

для усунення впливу абсолютної величини населення на процес, що здійснюється.

Визначення коефіцієнтів інтенсивності дає можливість привести різні в часі та просторі величини до однієї основи та отримати показники на зразок «кількість безробітних на 1000 чол. економічно активного населення», «кількість зайнятих в економіці на 1000 чол. економічно активного населення» тощо. Розраховують коефіцієнти інтенсивності діленням абсолютної величини новоутворених соціальних сукупностей (зайнятих або безробітних) на економічно активне населення.

Загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості населення будуються за такою схемою:

Основне призначення загальних коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття населення полягає в якісній характеристиці соціальних процесів населення. На основі коефіцієнтів визначають рівень стану економіки в цілому, її окремих секторів галузей економіки тощо. Наприклад, високі коефіцієнти зайнятості населення та низькі коефіцієнти безробіття свідчать про стабільний економічний стан у країні, а низькі коефіцієнти зайнятості населення та високі коефіцієнти безробіття свідчать про кризові явища в економіці.

Інтенсивність соціального процесу стосовно того чи іншого контингенту населення (чоловіків або жінок, міського чи сільського населення, робітників чи службовців та ін.), у якому той процес може відбуватися, вимірюють за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Загальна схема побудови спеціальних коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття така:

Через спеціальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття можна розрахувати загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття:

Наприклад, загальний коефіцієнт зайнятості дорівнює:

спеціальному коефіцієнту робітників поділеному на частку робітників у загальній кількості зайнятих:

Інтенсивність соціальних процесів (зайнятості та безробіття) в окремих групах, на які можна розподілити спеціальний контингент населення, оцінюється за допомогою часткових коефіцієнтів інтенсивності.

Будуються часткові показники інтенсивності зайнятості та безробіття за такою схемою:

Типовим прикладом виділення часткових коефіцієнтів є групування спеціального контингенту зайнятого населення або спеціального контингенту безробітних та групи за віком: де х — вік.

Частковий коефіцієнт інтенсивності зайнятих до 25 років матиме такий вигляд:

Наприклад, коефіцієнт безробіття чоловічого населення дорівнює сумі часткових коефіцієнтів інтенсивності даного контингенту безробітних, помноженій на питому вагу часткової групи в загальній кількості безробітних чоловіків.

Оскільки спеціальні коефіцієнти — це середні з часткових коефіцієнтів, то рівень спеціального коефіцієнта залежить від величини коливання ознак часткових коефіцієнтів і від структурного фактора частки окремих груп у спеціальному контингенті населення. На частковий же коефіцієнт питома вага своєї групи в спеціальному контингенті не впливає.

У міру переходу від загальних коефіцієнтів до спеціальних і далі, до часткових залежність коефіцієнтів інтенсивності від структурних факторів уповільнюється. Але водночас відповідно звужується сфера використання коефіцієнтів. Так, вікові коефіцієнти належать до порівняно вузького кола зайнятого населення або безробітних, однак вони вільні від впливу на їх рівень вікової структури економічно активного населення. А саме ця обставина надає їм особливої важливості у зв’язку зі значним впливом віку людини на інтенсивність усіх форм руху населення. Функція віку значною мірою впливає на зростання зайнятості, безробіття.

Незважаючи на те, що повікові показники здебільшого вільні від впливу повікової структури, вони залежать від інших структурних факторів як демографічних, так і соціально-економічних, що діють усередині вікової групи. Вікові коефіцієнти зайнятості та безробіття залежать від частки зайнятих в економіці або безробітних в кожній віковій групі. Так, віковий показник зайнятості в міру збільшення частки зайнятих в економіці зростає, а віковий показник безробіття знижується і т. д.

Запропонована система показників інтенсивності зайнятості та безробіття населення може використовуватися для узагальнення та порівняльного (динамічного, регіонального) дослідження процесів зайнятості й безробіття населення.

Соціальні явища руху населення діаметрально протилежні (зайнятість, незайнятість тощо). Для оцінки результативності соціальних процесів використовують коефіцієнти порівняння протилежних величин, які показують, у скільки разів сукупність або інтенсивність одного з протилежних явищ більше іншого, наприклад, скільки зайнятих припадає на одного безробітного і т. д.

Рівень зайнятості населення дорівнює:

Коефіцієнт порівняння протилежних величин соціального руху населення істотно доповнює коефіцієнти інтенсивності зайнятого та безробітного населення.

Цей показник дає можливість оцінити і порівняти ефективність зайнятості населення в різних аспектах: регіональному, галузевому і т. д. Чим вище значення цього показника, тим краще становище щодо ефективності використання трудових ресурсів матиме відповідний регіон, галузь економіки тощо.