Іпотечне кредитування на ринку України (2014)

Головна мета стандартизації іпотечних кредитів полягає у створенні однорідних іпотечних активів, якими в подальшому будуть забезпечуватися іпотечні цінні папери. Стандартизація передбачає, окрім вироблення єдиних підходів до процедури надання банками іпотечних кредитів, також запровадження типових форм документів та методик, які використовуються при наданні іпотечних кредитів. Стандартами повинні визначатися єдині критерії відповідності суб’єктів ринку іпотечного кредитування виконуваним ними функціям, встановлюються єдині вимоги, відповідність яких дає змогу кваліфікувати іпотечний кредит як стандартний.
Водночас, в зв’язку з тим, що вказаний проект іпотечних стандартів стосується лише житлового іпотечного кредитування та містить, в основному , економічні вимоги до кредиту та нерухомості, вважаємо за необхідне зупинитися більш детально на організаційно-правових вимогах, що лежать в площині дисертаційного дослідження, і які в перспективі було б доцільно відобразити в нормативно-правовому акті.
У банку, який передбачає здійснювати іпотечне кредитування під заставу нерухомості в незначних обсягах, можливо немає необхідності розробляти спеціальну кредитну політику й окремо організовувати робочу структуру з іпотечного кредитування. Однак, по мірі розвитку іпотеки в Україні, у банків може виникнути необхідність переглянути свою кредитну політику й організацію діяльності для досягнення наступних цілей: а) надання в розпорядження своїх фахівців з андеррайтингу (контроль якості і оцінка ризиків) і клієнтів ясної і послідовної кредитної політики, а також опису практичних методів, що дозволяють зробити досягнення поставлених цілей більш реальним; б) організувати ефективну схему роботи, що забезпечує розгляд заявки клієнта в розумний термін; в) установити прийнятні нормативи якості проектів, що кредитуються, з метою стабілізації кредитного портфеля і зменшення кількості проблемних кредитів.
Іпотечне кредитування може стати прибутковою і відносно надійною кредитною діяльністю, якщо політика й організація діяльності банку враховують можливе збільшення обсягів кредитування. Банк, що збирається здійснювати кредитування в більш широких масштабах і не має при цьому добре продуманої кредитної політики й організаційної структури, все рівно буде змушений зайнятися розробкою цих положень, але на той час, швидше за все, понесе збитки від наданих кредитів.
Отже, в іпотечних стандартах доцільно передбачити посилання на законодавство про страхування, зокрема щодо видів обов’язкового страхування.
Необхідно зазначити, що при страхуванні в процесі іпотечного кредитування сума страхового полісу не повинна бути менше повної суми кредитних зобов'язань. У страховому документі повинно бути передбачене положення про те, що всі збитки будуть оплачуватися на користь банку або страховий поліс повинний передаватися банкові разом з письмовими зобов'язаннями страхової компанії або її агента.
Банк повинний одержати оригінал страхового полісу або засвідчену копію загального страхового документа.
У зв’язку зі строковістю дії страховки до обов'язку адміністратора кредитів повинні входити наступні функції: 1) ведення справи із зазначенням термінів закінчення страховки (у справу вносяться дати платежів страхових премій із зазначенням термінів, протягом яких ці платежі можуть бути внесені; 2) направлення повідомлень про закінчення термінів страховки (адміністратор направляє повідомлення позичальникові про те, що наближаються терміни закінчення страховки, не чекаючи при цьому одержання повідомлень про поновлення або заміну страхових полісів).
І, нарешті, завершальним етапом даного блоку іпотечних стандартів є затвердження кредиту та укладення кредитного договору. Після того, як буде зібрана і проаналізована вся інформація, про яку йшлося вище, фахівець банку з андеррайтингу в тому випадку, якщо він переконується, що даний кредит відповідає всім основним вимогам, складає свій висновок разом із пакетом документації, що передається на розгляд кредитного комітету або на затвердження Раді директорів банку.