Фінанси

Надмірні обсяги зовнішніх запозичень, здійснені українськими банками в до- кризовий період, у поточному році обернулися для них значною проблемою: банки, обтяжені наростаючими обсягами проблемних боргів в умовах обмеженої внутрішньої ресурсної бази, змушені здійснювати реструктуризацію зовнішньої заборгованості.

Характерною рисою сучасної банківської кризи є істотне погіршення банківських балансів, зростання частки проблемних кредитів і проблемних активів у цілому. Така ситуація негативно позначається на результатах фінансової діяльності банків, створює певні труднощі для кредиторів і позичальників, ускладнює менеджмент банку, знижує довіру населення до банківської системи та стримує відновлення кредитування реального сектору економіки України.

Успіху в конкурентному ринковому середовищі досягають лише ті підприємницькі структури, які спроможні мінімізувати свої витрати, забезпечуючи при цьому високу якість товарів і послуг. Проблема підвищення ефективності діяльності підприємств особливої актуальності набула саме сьогодні, коли світову економіку охопила фінансово-економічна криза і підприємства, щоб не стати банкрутами, змушені істотно знижувати свої витрати.

Економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від рівня розвитку сучасних технологій і техніки, а великою мірою визначається ступенем розвитку банківської системи. Надійна банківська система є однією з важливих умов подальшого розвитку вітчизняної ринкової економіки, оскільки мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх у капітал, що працює. Тому в системі відтворення української економіки банківським інвестиціям належить важлива роль у відновленні і збільшенні економічного потенціалу, а отже, забезпеченні високих темпів економічного зростання.

Поширення рецесійних процесів, які сформувалися в українській економіці під впливом кумулятивного ефекту світової економічної кризи, вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки України. Стан національної економіки початку 2009 року характеризується продовженням негативних тенденцій кінця 2008-го.

Теорія валютних криз — це теорія криз платіжного балансу. Погіршення стану платіжного балансу — одна з основних причин валютної кризи. Дослідження валютних криз починається з канонічної моделі, побудованої на основі праці С. Саланта і Д. Хендерсона, що вийшла в середині 1970-х років. Але, незважаючи на численні достоїнства даної моделі, її серйозно критикують через відсутність у ній цілей і обмежень центральних банків, до яких ця модель застосовується. Основним недоліком канонічної моделі є те, що вона представляє політику уряду (а не відповідь ринкових операторів) як механічний набір операцій. Дана модель передбачає, що уряди випускають гроші для фінансування бюджетного дефіциту незалежно від зовнішніх обставин, а центральний банк продовжує продавати іноземну валюту для підтримки фіксованого обмінного курсу до повного виснаження резервів. Канонічна модель валютних криз, запропонована П. Кругманом, була виправлена Р. Фладом і П. Гарбером.

Негативні наслідки нинішньої фінансової кризи засвідчили значимість фінансових проблем у житті незалежної України й кожного її громадянина, а невпевненість у діях окремих фінансових інститутів вказує на те, що за роки соціально- економічної трансформації в Україні не досягнуто належного рівня фінансової освіти, адекватного ринковому способу мислення.

У № 5/2009 науково-практичного журналу "Бухгалтерський облік і аудит" статтею народного депутата України І. Бєлоусової "Розвиток бухгалтерської професії як важливий чинник подолання економічної кризи в Україні" відновлено дещо призабуту дискусію щодо розвитку системи регулювання бухгалтерського обліку і професії бухгалтера в Україні.

Північний інвестиційний банк (ПІБ) був заснований у 1975 році п'ятьма пів- нічноєвропейськими країнами — Данією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією і Швецією — як міжнародна фінансова установа з метою активізації фінансового співробітництва в Північноєвропейському регіоні та створення нових умов для економічного зростання країн-засновниць. Банк входить до Північної фінансової групи, яку утворюють Північний фонд розвитку, Північна екологічна фінансова корпорація, Північний фонд проектів і безпосередньо ПІБ.

Неупереджений аналіз вісімнадцятирічного досвіду формування митної системи України дає змогу зробити висновок, що воно здійснювалося без належного наукового обгрунтування, в умовах відсутності стратегічних пріоритетів, конкретних цілей та комплексної програми розвитку цієї надзвичайно важливої для держави й суспільства сфери. Це легко пояснити, адже створення митних систем у більшості країн світу відбувалося поступово, еволюційним шляхом, паралельно з розвитком світогосподарських зв'язків і міжнародної торгівлі. Перед нашою державою стояло складніше завдання — формування митної системи, завдань, цілей та інструментів митної політики в максимально стислі строки.