Основи кадрового менеджменту (2004)

Зростання ролі соціальної складової виробництва обумовлюються £ \ чених якісні зміни системи управління виробничими організаціями, виражається в його нові форми і зміст.

Сучасна виробнича організація з точки зору системного підходу являє собою складну соціотехніческую систему, в якій виділяються техніко-технологічна, організаційно-економічна та соціально-психологічна підсистеми [7]. На основі аналізу роботи різних організацій можна виділити організаційно-функціональне "ядро", що провадить діяльність з оптимізації соціально-психологічної підсистеми виробничої організації. Це "ядро" реалізує основні напрямки діяльності таких функціональних підрозділів, як нинішні відділи кадрів, відділи підготовки кадрів, організації та оплати праці, служби соціального розвитку. Сказане передбачає об'єднання їх в єдину службу з управління людським фактором на виробництві. При цьому напрямку психофізіологічного характеру (відбір на психофізіологічному рівні, ергономічні розробки, інженерно-психологічні дослідження і т. п.) і соціально-економічного (вдосконалення організації та оплати праці, планування соціально-економічного розвитку та ін) є перехідними, що зв'язують соціально - психологічну підсистему (вдосконалення форм і методів роботи з кадрами, стабілізація трудових колективів, нормалізація людських відносин і т. д.) з техніко-технологічної та організаційно-економічної підсистемами виробничої організації [1].

Організаційною основою єдиної кадрової служби, як зазначалося, є інтеграція функцій з управління організацією праці, підбором і розстановкою кадрів, їх підготовкою та підвищенням кваліфікації, соціальним розвитком трудових колективів, що визначається загальною соціально-психологічної спрямованістю названих підрозділів. Дане твердження - наслідок рішення центрального питання про принципи розподілу сфер впливу в процесі управління виробництвом: хто повинен контролювати стан і розвиток працівників на підприємстві? Інженерно-технологічні служби зайняті керуванням та забезпеченням виробничих процесів; людина для них є функціональною ланкою. Громадські організації за своєю суттю не можуть виконувати основні виробничі функції, до яких належить і управління кадрами. Отже, тільки єдина кадрова служба може і повинна взяти на себе вирішення комплексу завдань, пов'язаних з оцінкою, добором, розстановкою, вихованням і раціональним використанням працівників. Однак слід зазначити, що до цих пір питаннями техніки, технології, постачання виробництва займаються приблизно 95% працівників, а роботою з людьми, кадрами - менше 5% [3].

Структуру соціально-психологічної підсистеми виробничої організації в розрізі функціональних обов'язків підрозділів, що займаються проблемами організації та управління персоналом, розглянемо далі. Слід зауважити, що в справжніх умовах назріла гостра необхідність реорганізувати механізм управління соціально-психологічною підсистемою виробничої організації. Така реорганізація повинна здійснюватися, як зазначалося, в напрямку інтеграції функцій управління персоналом.

Сьогодні на виробництві склалася ситуація, коли єдиним процесом кадрової роботи керують одночасно кілька підрозділів: відділ кадрів (підпорядковується заступнику керівника з кадрів); відділ підготовки кадрів (підпорядковується головному інженеру); служба соціального розвитку (підпорядковується як правило, безпосередньо керівникові організації); відділ праці і заробітної плати (підпорядковується головному економісту або заступнику керівника з економіки). Представляється доцільним звести перераховані відділи в єдину кадрову службу під керівництвом першого заступника директора з людських ресурсів. Формування у цій службі необхідних науково-дослідних та навчально-методичних підрозділів дозволить забезпечити комплексне управління персоналом відповідно до сучасних вимог кадрової політики в період переходу до ринкових відносин. На основі аналізу господарської практики і перспектив розвитку суспільного виробництва з достатнім ступенем точності можна припустити, що майбутнє в управлінні персоналом буде належати саме таким потужним кадровим службам, здатним ефективно використовувати в практичній діяльності сучасні наукові розробки та новітню електронно-обчислювальну техніку.